Етапи становлення лікувальної фізичної культури, Детальна інформація

Термін “лікувальна фізкультура” був затверджений Пленумом Ради фізкультури Наркомздрава СССР в 1929р. цим терміном були замінені старі поняття “кінозетерапія”, “мототерапія”, “лікувальна гімнастика” і ін., як правило розглядаючи застосування фізичних вправ з вузько-локальних механічних позицій.

Великий вплив на формування ЛФК як дисципліни показали роботи великих вчених І.М. Сечєнова, І.П. Павлова, Н.В. Віденського, М.Я. Мудрова, З.А. Захарівна, С.П. Боткіна, П.Ф.Лесгатота і ін.

ЛФК як наукова дисципліна сформувалася після Великої Жовтневої революції. Велику роль зіграв в її розвитку перший нарком охорони здоровcя, а також Н.А. Сегмашко.

В 1928 році в Центральному інституті культури було організована перша в країні кафедра ЛФК, яку очолив І.М. Саркізов-Серазіні, в 1931 – кафедра ДФК в ЦІІ лікарів, якою завідував Б.А. Іванівський.

В 30-х роках ХХ ст. ЛФК завойовує все більше визнання. В 1944 році виходить перший підручник по ЛФК для студентів-медиків В.В. Горіневський і Е.Ф. Древінг, в 1950році – монографія Н.В. Мошкова “Общиеоснові лечебной физкультурі”, в 1959р. – підучникпо ЛФК і медичному контролю С.М. Іванова. В 1957 році МЗСССР затверджує учбові програми по ЛФК для всіх факультетів медичних інститутів.

Під час Великої Вітчизняної війни розроблені ЛФК методи широко із великим успіхом застосовані для відновлення здоровcя ранених і хворих.

В 1966 році вийшла постанова ЦККПСС і Ради Міністрів СССР “О мерах по дальнейшему развитию физической культуры и спорта”, яка відіграла величезну роль в розширенні застосування ЛФК.

Використана література:

Б.В. Петровський. Большая медическая энциклопедия. Том 22 // Москва:1985.

Б.В. Петровський. Большая медическая энциклопедия. Том 13 // Москва:1980.