Перу. Економічна і географічна характеристика, Детальна інформація

Біля п'ятої частини земель зайнято під пасовища, однак виробництво м’ясомолочних продуктів не задовільняє потреби населення. Значну роль у гірських районах відіграє тваринництво, причому основне господарське значення має вівчарство. Перу експортує вовну, шкіру і шкіри тварин.

Лісове господарство. Лісівництво зосереджене в гірських районах Перу. Більшість лісів ростуть в важкожоступних районах, що ускладнює його заготівлю. В останній час має місце скорочення його поставок через виникнення серйозних екологічних проблем.

Лісами вкрито біля двох третин території країни, головним чином на східних схилах Анд і в басейні Амазонки. Більшість найбільш коштовних лісопродуктів, включаючи каучук, хінін і лікарські рослини, дають гірські ліси. З лісоматеріалів найбільше експортне значення має червоне дерево. Основна частина лісопродуктів вивозиться через Ікітос – річковий порт на Амазонці.

Рибальство. На 1950-і роки приходиться активний розвиток рибних промислів, і до початку 1960-х років Перу займало провідне положення у світі по обсязі товарного улову, вівся промисел анчоусів: після переробки на масло і муку, продукція риболовецької галузі йшла на експорт. В 1963 р. Перу заняло перше місце в світі по об’ємах улову. В 1970 р. улов досяг рекордної відмітки в 12 млн.тонн. Перевилов і періодичні зміни плинів у Тихому океані а також виникнення природного явища Эль-Ніньо викликали падіння уловів з 11,5 млн.т у період 1969–1971 до 2,3 млн. т у 1980–1983. До 1991 улови знову зросли до 6,9 млн.т. В даний час продукція рибопереробної промисловості надходить на внутрішній ринок.

Перу. Транспорт і зовнішні економічні зв’язки.

Транспорт і зв'язок. Існує система залізниць навколо Ліми, і ще дві залізничні магістралі, Центральна і Південна. Центральна залізниця починається в Лімі і перетинає Анди, досягаючи оцінок 4818 м над р.м.; це найвисокогірніша у світі залізниця зі стандартною колією. Вона зв'язує столицю з гірничопромисловими центрами Сьєри і закінчується у високогірній долині р.Мантаро на сході – однієї з житниць Перу. Південна дорога йде від морського порту Мольендо, переборюючи розчленований гірський рельєф, через оазис, де розташоване м.Арекіпа, до озера Тітікака (3812 м над р.м.) і далі в Куско. У 1994 загальна довжина залізниць Перу складала приблизно 2400 км.

Довжина залізниць (в км.).

Всього 1 988

Зі стандартною колією 1 608

З вузькою колією 380

У 1990-і роки довжина автомобільних доріг досягала 71,4 тис. км, але тільки 10% з них мали тверде покриття. Однієї з головних магістралей є 2500-кілометровий відрізок Панамериканського шосе, що перетинає територію Перу уздовж узбережжя з півночі на південь – від еквадорської границі через Ліму й Арекіпу і далі до границі Чилі. Інша дорога, що має дуже важливе значення, – трасандське шосе – була побудована в 1943 і дотепер залишається єдиною магістраллю, що прямо зв'язує східне і західне Перу. Центральне шосе зв'язує Ліму з містами Ороя, Уанкайо, Аякучо, Куско і Пуно.

Довжина автомобільних доріг (в км.).

Всього 72 900

З них з твердим покриттям 8 700

Внутрішні і міжнародні авіалінії обслуговують всі області республіки і забезпечують зв'язок з іншими латиноамериканськими країнами і зі Сполученими Штатами. У Перу функціонують три міжнародних аеропорти.

Аеропорти

З бетонною ЗПС всього 44

З довгою ЗПС понад 3 047 м. 7

З довгою ЗПС від 2 438 м. до 3 047 м. 17

З довгою ЗПС від 1 524 м. до 2 437 м. 12

З довгою ЗПС від 914 м. до 1 523 м. 7

З довгою ЗПС до 914 м. 1

З грунтовою ЗПС всього 190

З довгою ЗПС понад 3 047 м. 1

З довгою ЗПС від 2 438 м. до 3 047 м. 2

З довгою ЗПС від 1 524 м. до 2 437 м. 26

З довгою ЗПС від 914 м. до 1 523 м. 67

З довгою ЗПС до 914 м. 94

Порти: Кальяо, Чімботе, Іло, Матарані, Пайта, Пуэрто-Мальдонадо, Салавері, Сан-Мартін, Талара, Ікітос, Пукальпа, Юрфмагуас (останні три - річкові, розташовані на Амазонці).

Енергетика. Виробництво електроенергії забезпечується головним чином тепловими електростанціями, що працюють на нафті, і гідроелектростанціями, але її недостатньо для задоволення внутрішніх потреб. Близько 74% потреби в енергії задовольняється за рахунок нафти і природного газу, 13% – за рахунок деревного палива, 7% – гідроелектроенергії, 4% – за рахунок відходів виробництва цукру з очерету і 2% – за рахунок кам'яного вугілля; останній є єдиним видом палива, що країна змушена імпортувати.