Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів, Детальна інформація

розроблення та затвердження генерального плану території СЕЗ;

підготовка території СЕЗ та її облаштування;

початок будівництва ТСН (транспортно-складського терміналу);

підготовка митної інфраструктури;

облаштування контрольно-пропускних пунктів та приміщень для працівників митної служби;

початок будівництва першої черги контейнерного терміналу;

спорудження внутрішніх залізничних колій та автомобільних доріг, облаштування під’їздних шляхів;

підготовка концепції перспективного плану розвитку СЕЗ та організація науково-методичного супроводження проекту в цілому.

Утворення цієї спеціальної економічної зони сприятиме:

стимулюванню розвитку підприємництва;

залученню інвестицій та впровадженню нових технологій, форм і методів економічної діяльності;

активізації зовнішньої торгівлі та збільшенню товарообороту, прямуючого з України та в Україну;

завантаженню діючих потужностей залізничного і автомобільного транспорту;

забезпеченню зайнятості населення, вирішенню соціальних проблем.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в області, до якої належить місто Нововолинськ та селище Жовтневе, впроваджується строком на 30 років з метою залучення інвестицій для створення робочих місць та працевлаштування працівників, які вивільнюються у зв’язку із ліквідацією, перепрофілюванням гірничодобувних та інших підприємств.

Реалізація інвестиційних проектів здійснюватиметься відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6.12.99 №2210 “Про затвердження переліку пріоритетних видів економічної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області та Порядку розгляду інвестиційних проектів, що реалізуються у пріоритетних видах економічної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області”.

Запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в області дасть можливість перебудувати економіку міста Нововолинська та селища Жовтневе, прискорити соціально-економічний розвиток регіону, впровадити нові технології, залучити інвестиції, підвищити життєвий рівень населення, поліпшити платіжний баланс.

На території пріоритетного розвитку в області у 2000 році передбачається розпочати реалізацію 7 інвестиційних проектів, що дозволить залучити внаслідок їх запровадження внутрішні та зовнішні інвестиції у розмірі 35 млн.дол.США, створити або зберегти 235 робочих місць.

Завдання, що їх необхідно вирішити в області у 2000 році, враховуючи нинішню соціально-економічну ситуацію, непрості. Вони потребують від керівників усіх рівнів концентрації зусиль на пошук шляхів та можливостей по подоланню назрілих проблем, досягненню стійкої стабілізації в економіці і соціальній сфері, отриманню відчутних позитивних змін у найближчій перспективі.

Висновки

Ситуація, яка склалася нині в економічному розвитку нашої держави, свідчить про те, що централізація в управлінні країною та її економікою безперспективна. Без децентралізації функцій у розвитку економіки регіон не може забезпечити налагодження взаємозв'язків територіальних інтересів із загальнодержавними. Кожний регіон, враховуючи власні економічні та соціальні потреби, визначає свою участь у спільному з іншими регіонами розв'язанні міжрегіональних проблем. Інакше неможливий міжрегіональний обмін фінансовими й матеріально-технічними ресурсами.

Аналогічне становище складається у межах регіону, коли органи самоврядування акумулюють виробничі й економічні можливості низки підприємств для розв'язання загальнорегіональних проблем, виступаючи при цьому не лише як адміністративні органи, а й як економічний партнер. Проте чітко не визначена компетенція кожного адміністративно-територіального утворення не забезпечує реального самоврядування на всіх рівнях ієрархічної системи управління господарством держави.

Основою економічної самостійності регіону є його власність. Власність, не закріплена юридично, не забезпечує регіонам економічної основи. Питання про право на власність, краще розуміння якого сприятиме ефективності державних економічних реформ, сьогодні інтенсивно обговорюється у зв'язку із проблемою розмежування компетенцій держави й органів самоврядування в економічній та господарській діяльності. Ключ до розумного розв'язання цієї проблеми лежить у визнанні того факту, що власність — це перелік прав:

право на прибуток від засобів виробництва, право на їх використання, право на продаж власності, право на передачу її у спадок тощо.

В умовах самоврядування особливе місце серед найрізноманітніших форм власності посідає територіальна власність. Її об'єктом є земля, природні ресурси, підприємства матеріального виробництва, заклади соціальної сфери (народної освіти, охорони здоров'я, торгівлі, громадського харчування, культури тощо), розташовані на відповідній території і закріплені Законами України "Про власність" та "Про місцеве самоврядування".

Загалом можна виділити дві форми територіальної власності: загальнодержавну й муніципальну. До загальнодержавної належить власність, якою розпоряджається держава, під муніципальною слід розуміти власність таких територій, як область, район, місто, село. В Україні сьогодні справжнім суб'єктом муніципальної власності виступають територіальні громади, які через органи самоврядування відповідних рівнів реалізують своє право власності. Проте немає достатніх правових підстав для формування первинного суб'єкта місцевого самоврядування, яким за Конституцією і Законом "Про місцеве самоврядування" є територіальна громада.

Втім, остання ще не склалася у систему самоврядування. Не відбулося конституційного закріплення самоврядування, не встановлено автономії територіальних громад, які можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах, визначених законом, бути повноправними господарями на своїй території і розпоряджатися результатами праці даного регіону. З іншого боку, держава виступає гарантом захисту територіальних громад від дій представницьких органів влади, які можуть призвести до банкрутства громад.

Однак органи самоврядування не можуть виконувати покладених на них функцій без необхідної економічної основи (матеріальних і фінансових ресурсів). Отже, питання про необхідність формування власності органів самоврядування — це питання про створення відповідної економічної бази місцевих бюджетів.

Мобілізувати фінансові ресурси для розвитку економічної основи органів місцевого самоврядування та комунальної власності можна через систему місцевих бюджетів, а саме через бюджети розвитку. В подальшому комунальна власність може сприяти та брати участь у формуванні доходної частини місцевих бюджетів.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин: