Національна валюта України та шляхи її стабілізації, Детальна інформація

зонах.

Іноземна валюта, що ввозиться в Україну у касах суден, потягів, поромів, автобусів, командирами літаків та яку одержано за продані квитки, товари і перевезення багажу, підлягає обов'язковому декларуванню на митниці та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента в сумах, задекларованих у митній декларації.

При здійсненні операцій із зарахування іноземної валюти на рахунок клієнта, зняття іноземної валюти з рахунку клієнта в іноземній валюті, переказу іноземної валюти за межі України та виплати переказу в іноземній валюті комісійна винагорода уповноваженого банку, не пов'язана із витратами за обслуговування кореспондентського рахунку, стягується в грошовій одиниці України.

Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи-нерезидента в касу банку (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті резидента) готівкову вільно конвертовану валюту у сумі до 10 000 (десяти тисяч) дол. США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України на день зарахування коштів, за наявності:

• експортного договору (контракту), в якому передбачено повну або часткову оплату у готівковій іноземній валюті (загальна сума, прийнята за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10 000 (десять тисяч) дол. США);

• оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної валюти з рахунку нерезидента. В митній декларації та на довідці банку робиться позначка про зарахування готівкової іноземної валюти на рахунок (копія митної декларації, довідка банку-нерезидента і дані паспорта нерезидента (або документа, який його замінює) залишаються в уповноваженому банку);

• повноважень, наданих фізичній особі-нерезиденту юридичною особою-нерезидентом відповідно до умов контракту (договору).

Для підкріплення власної каси уповноважені банки мають право надавати один одному міжбанківські кредити у готівковій іноземній валюті і здійснювати купівлю-продаж готівкової іноземної валюти за безготівкову грошову одиницю України (за курсом продажу готівкової іноземної валюти банку-продавця) або за безготівкову іноземну валюту відповідно до чинного законодавства України.

Зняття банками-нерезидентами з власного кореспондентського рахунку, відкритого в уповноваженому банку України, іноземної валюти готівкою для вивезення її за кордон здійснюється за наявності індивідуальної ліцензії на право вивезення за межі України валютних цінностей, наданої Національним банком України.

Використання іноземної валюти II групи за Класифікатором іноземних валют Національного банку України здійснюється за наявності згоди уповноваженого банку на інкасацію та зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок в іноземній валюті суб'єкта підприємницької діяльності.

У разі використання іноземної валюти при визначенні ціни товару та вартості наданих послуг використовується офіційний обмінний курс грошової одиниці України, встановлений Національним банком України на день здійснення платежу, а у випадках використання транспортних засобів — на час перетину митного кордону України транспортним засобом.

Якщо залишки іноземної валюти зостаються в неробочі часи доби у касах тих суб'єктів підприємницької діяльності, яким дозволено використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу або як заставу, то уповноважений банк встановлює ліміт зазначених залишків іноземної валюти в касі (до розрахунку ліміту каси не включаються кошти, які направляються на виплату заробітної плати, та кошти на відрядження). Понадлімітні залишки готівкової іноземної валюти підлягають повній інкасації в установах уповноважених банків та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента. Якщо суб'єкти підприємницької діяльності працюють цілодобово, закінченням робочого дня вважається початок операційного дня банку, в якому вони обслуговуються.

Якщо юридичні особи-резиденти працюють у вихідні та святкові дні, вони можуть перевищувати встановлені ліміти залишку іноземної валюти в касі з обов'язковою інкасацією понадлімітних залишків до установи уповноваженого банку не пізніше наступного робочого дня банку.

Готівкова валюта, одержана на територіях митниць, вокзалів, аеропортів та портів, від надання суб'єктами підприємницької діяльності готельних послуг нерезидентам, а також у вигляді сплаченого юридичними та фізичними особами державного мита за позовами, підлягає продажу в повній сумі на міжбанківському валютному ринку України у встановлені строки.

Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами-резидентами або представництвами юридичних осіб-нерезидентів в уповноваженому банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана. На власників рахунків згідно з чинним законодавством України покладено відповідальність за цільове використання цих коштів.

Усі види готівкових розрахунків на території України з використанням іноземної валюти як засобу платежу або як застави здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Порушення правил використання готівкової іноземної валюти на території України резидентами та нерезидентами тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Організація діяльності пунктів обміну іноземної валюти.

Пункти обміну іноземної валюти організовуються уповноваженими банками та іншими фінансовими установами, що мають ліцензію Національного банку України, а також юридичними особами — резидентами, які уклали агентські угоди з уповноваженими банками, з метою забезпечення вільного обміну готівкової іноземної валюти для фізичних осіб (як резидентів, так і нерезидентів) відповідно до "Положення про пункти обміну іноземної валюти", затвердженого постановою Правління НБУ 7 липня 1994 p. №129.

Обмінні пункти здійснюють операції купівлі іноземної валюти у фізичних осіб — резидентів та нерезидентів, продажу іноземної валюти фізичним особам-резидентам та зворотного обміну національної валюти на іноземну валюту фізичним особам-нерезидентам згідно із встановленими нормами та правилами. Сума одноразового продажу готівкової іноземної валюти фізичній особі обмінним пунктом уповноваженого банку (обмінним пунктом, який працює на підставі агентської угоди з цим банком) не може перевищувати 1 тис. дол. США — суми, передбаченої п. 3.1.1 "Порядку переміщення валюти через митний кордон України" (із змінами та доповненнями), затвердженого Головою Правління Національного банку України 14 березня 1993 p. №19029/381 та Головою Державного митного комітету України 17 березня 1993 p. №11/1-530.

Крім валютообмінних операцій обмінні пункти можуть здійснювати експертизу грошових знаків і платіжних документів іноземних держав, конверсію готівкової валюти, розмін грошових знаків, купівлю-продаж платіжних документів (дорожні та іменні чеки, акредитиви) тощо.

Відповідно до наведеного Положення обмінні пункти можуть відкривати безпосередньо уповноважені банки, а також юридичні особи-резиденти на основі агентських угод з уповноваженими банками. Так, на 01.01.95 p. в м. Києві та Київській області, на які припадає понад 60% обміну готівкової валюти, всього відкрито 993 обмінних пунктів, у тому числі 461 банківських і 532 — за агентськими угодами. Станом на 01.01.98 p. із 1453 пунктів банками було відкрито 628, а за агентськими угодами працювало 825 пунктів, тобто за названий період частка банківських обмінних пунктів скоротилась з 46,4 до 43,2%, а агентських відповідно зросла з 53,6 до 56,8%.

Для відкриття обмінного пункту уповноважений банк має забезпечити виконання обов'язкових умов: наявність відповідного приміщення, організація надійного зберігання валютних цінностей, наявність необхідної оргтехніки, в тому числі електронних контрольно-касових апаратів, бланків для обліку валютних операцій, кваліфікованого персоналу тощо.

Протягом робочого дня уповноважені банки зобов'язані забезпечувати безперебійну роботу обмінних пунктів (як власних, так і своїх агентів на умовах, передбачених угодами), підкріплювати іноземною валютою та здійснювати оперативний контроль за роботою обмінних пунктів. Обмінні пункти мають право утримувати у своїй касі залишок розмінних купюр у розмірі до 200 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України.

Усі операції з купівлі-продажу іноземної валюти підлягають обов'язковому обліку. Працівники пункту обміну ведуть два реєстри — журнали суворої звітності для обліку операцій купівлі-продажу іноземної валюти, окремо з операцій купівлі і з операцій продажу іноземної валюти. Щодня у встановленому банком порядку касир обмінного пункту здає в касу уповноваженого банку залишок іноземної і національної валюти, який перевищує ліміт. У обмінних пунктах, що працюють на основі агентських угод, уповноважений банк зобов'язаний щодня купувати залишок валюти, який перевищує встановлений ліміт. Крім того, особі, яка здійснила валютообмінну операцію на підтвердження факту купівлі-продажу або конверсії іноземної валюти, видається квитанція суворої звітності за формами №377 і 377-А. Другий примірник такої квитанції залишається в обмінному пункті.

Курси обміну валют для обмінних пунктів уповноважений банк встановлює щодня. Різниця між курсом купівлі та продажу (маржа) визначається відповідно до вимог Національного банку України. З 18.09.95 p. до 06.10.98 p. цей показник становив 10%, а з 07.10.98 p. до 12.04.99 p. — 5%. З 10 листопада 1998 p. валютообмінні операції, що здійснюються обмінними пунктами, обкладаються податком в розмірі 1%, який перераховується до Пенсійного фонду України. Починаючи з 13 квітня 1999 p. операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються за договірним курсом без обмеження розміру маржі та комісійної винагороди.

Такий порядок встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 3 листопада 1998 p. №1740, яка регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу валют, продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та відчуження легкових автомобілів.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу валют сплачують юридичні та фізичні особи, які купують валюту за гривні.

Уповноважені банки та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агентських угод з уповноваженими банками, та клієнти уповноважених банків, які купують готівкову або безготівкову валюту, в заявках щодо купівлі-продажу валюти та у квитанціях про здійснення операцій обміну валюти повинні передбачати окремим рядком додатковий збір, який потрібно сплатити на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% суми операції з купівлі-продажу валют.

Уповноважені банки, юридичні особи та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агентських угод з уповноваженими банками, разом із заявками на купівлю іноземної валюти видають платіжні доручення про перерахування відповідних сум збору до Пенсійного фонду.

Уповноважені банки, юридичні особи та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агентських угод з уповноваженими банками, перераховують суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% суми операцій з купівлі іноземної валюти на рахунки органів Пенсійного фонду, де вони перебувають на обліку як платники цього збору.