Екологічні проблеми людства, Детальна інформація

Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, що призводить до зниження запасів грунтових вод і збільшення поверхневого стоку. Внаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стають повноводними, а в посушливі періоди влітку міліють. На ці процеси впливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісових ділянок, розорювання заплав, осушування боліт.

Іншою причиною водного дефіциту є забруднення води. Побутові і промислові стоки перетворюють прозорі, багаті рибою річки на каламутні канави, наповнені отрутами і збудниками хвороб. Навіть одна тваринницька ферма чи цукровий завод може знищити малу річку. Найзабрудненіші річки й ставки у районах із високою концентрацією підприємств і складів мінеральних добрив. Чимало промислових стоків із металургійних та хімічних заводів забруднюють водойми отрутами, зокрема важкими металами та ціаністими сполуками.

Надто шкідливими є побутові стоки, що містять залишки органічних речовин – харчових та інших відходів, для розкладу яких потрібна велика кількість кисню. Подібно до побутових стоків значними забруднювачами води є відходи харчової промисловості, що потрапляють до каналізації. Концентрація органічних речовин у них значно вища, ніж у побутових. Чи не найбільше стічних вод формується на бойнях, пивних, винних та цукрових заводах, кондитерських фабриках.

Унаслідок надмірного використання і сільському господарстві хімічних препаратів, річки та озера все більше забруднюються різними отрутохімікатами та добривами, що змиваються з полів.

Загрозливих розмірів досягло забруднення вод Світового океану нафтопродуктами під час буріння свердловин, експлуатації нафтопромислів, транспортування нафти з районів видобування. Навіть незначні концентрації нафти в морській воді здатні порушити життєдіяльність і спричинити загибель морських тварин і рослин. Тільки поблизу берегів Англії від забруднення нафтою щорічно гине близько 250 тис. водоплавних птахів.

Велику небезпеку для всіх водних джерел становить радіоактивне забруднення. Внаслідок випробувань атомної зброї, викидів промислових підприємств, відходів атомних човнів ті аварій на атомних електростанціях у водойми потрапляють радіонукліди. Вони накопичуються в живих організмах і згубно впливають на них. При цьому концентрація радіоактивних речовин у водних рослинах і тваринах у сотні і тисячі разів перевищує їхню концентрацію у воді. Тому споживання продуктів Світового океану стає небезпечним.

Через забруднення прісних водойм промисловими, тепловими і каналізаційними стоками, нафтопродуктами, радіоактивними відходами, мінеральними добривами й отрутохімікатами, які потрапляють з полів разом зі струмками дощової та талої води, утворюють води, непридатні для життя людини, рослин і тварин.

Забруднення водойм негативно позначається на туризмі й відпочинку людей. Рибальстві та мисливстві. Адже місця відпочинку привертають до себе увагу переважно наявністю водойм. Проблеми забруднення прибережних районів моря приблизно такі ж, як і внутрішніх вод, оскільки здатність моря до самоочищення теж обмежена. Так, дуже напружена екологічна ситуація в районі м. Одеси, де внаслідок аварійних скидів каналізаційних вод реєструють значне бактеріальне забруднення морської води.

Побутові відходи та стоки сільськогосподарських комплексів нерідко є джерелами багатьох інфекційних хвороб, зокрема дизентерії, холери, вірусного гепатиту, паратифу тощо. Близько 500 млн. чоловік на нашій планеті щорічно потерпають від хвороб, які виникли внаслідок забруднення води.

Грунт – це самостійне природно-історичне тіло, що виникло у результаті сукупності дії на поверхневі горизонти порід живих організмів, кліматичних факторів, рельєфу і виробничої діяльності людини.

Основною властивістю грунту є родючість – здатність забезпечувати рослини поживними елементами, вологою, повітрям тощо.

Людство прямо та опосередковано впливає на стан грунтового покриву майже на всій території суходолу, завдаючи йому шкоди. Внаслідок цього значні площі родючих грунтів стають непридатними для використання.

Ерозія – це руйнування те переміщення грунтової маси і пухких порід потоками води і вітру. Залежно від фактора руйнування ерозії. Поділяють на водну, вітрову й промислову.

Водна ерозія, крім змивання родючого шару грунту, супроводжується й іншими негативними явищами: на поверхні землі не затримуються талі й дощові води, від чого зменшується запас вологи на грунті, розчленовуються поля, замулюються річки, ставки, водосховища, зрошувальні і дренажні системи.

Еродований грунт втрачає свою родючість: зменшується вміст гумусу, азоту, фосфору, калію та інших речовин.

У боротьбі з водною ерозією найефективніші агротехнічні та лісомеліоративні заходи.

Вітрова ерозія поширена в районах недостатнього зволоження і низької вологості повітря. Найбільше піддаються вітровій ерозії сіро-бурі грунти пустель, каштанові і чорноземні – степів. Спричиняють її велика кількість вітру, погано оструктурений або безструктурний стан грунту, глинясто-пилуватий його механічний склад, відсутність рослинного покриву, порушення верхнього шару грунту грунотообробними машинами.

Життя на Землі виникло понад 4 млрд. років тому. Поворотним моментом в еволюції органічного світу стала поява зелених рослин, здатних до фотосинтезу. Акумулюючи і перетворюючи сонячну енергію, зелені рослини планети накопичують щорічно сотні мільярдів тонн органічних речовин.

Завдяки рослинним організмам у природі відбувається біологічний колообіг речовин. Вони регулюють газовий склад атмосфери, щорічно засвоюючи близько 20-30 млрд. тонн вуглецю, синтезуючи при цьому близько 177 млрд. тонн сухих органічних речовин. За підрахунками вчених, увесь вуглець атмосфери проходить через живі організми за 300 років, а кисень – за 2000.

У процесі фотосинтезу рослини виділяють вільний кисень, який використовують тварини і самі рослини при диханні. Водночас вуглекислий газ, який виділяється при диханні, забезпечує фотосинтез. Збалансованість цих процесів стала можливою в результаті тривалої еволюції рослин і тварин. Тепер вони зумовлюють стабільний газовий склад атмосфери.

Важлива роль тварин у формуванні ландшафтів. Так, із твердих скелетів морських одноклітинних тварин утворено осадові породи (крейда, вапняк та ін.), а із скам’янілих решток кишковопорожнинних, зокрема коралових поліпів, - коралові острови. Черви, двокрилі, мурашки, жуки ті їхні личинки, деякі ссавці (кроти, землерийки) та інші тварини розпушують грунт, сприяючи його аерації та проникненню вологи, збагачують грунт органічними речовинами, підвищуючи його родючість.

Серед тварин чимало запилювачів: комахи, птахи (колібрі, нектарниці, квіткарки), окремі види кажанів. Живлячись рослинами, тварини негативно впливають на рослинний покрив Землі. Деякі тварини переносять збудників небезпечних захворювань рослин, що часто спричинює їхнє вимирання на великих територіях.

У системі заходів щодо охорони, примноження та раціонального використання тваринних ресурсів важливе значення має природоохоронне законодавство. Крім законів України (Про охорону навколишнього природного середовища” (1991) та “Природнозаповітний фонд України” (1992), уряд України прийняв закон “Про охорону тваринного світу” (березень, 1993), а Кабінет Міністрів затвердив постанову про посилення охорони запасів цінних видів риб, морських і водних рослин (червень, 1992 р.) Цими законодавчими актами взято під захист не тільки промислові, господарсько-цінні та зникаючі види, але й місця їхнього існування, розмноження і всю різноманітність тваринного світу як неоціниме національне багатство.

Важливим документом є також постанова Верховної Ради “про червону книгу України” (жовтень, 1992), який став юридичною основою для другого видання Червоної книги України (1994) і привернув увагу вчених та всієї громадськості до необхідності збереження рідкісних і зникаючих видів фауни України.

Охорона мисливсько-промислових звірів і птахів, рибних ресурсів в Україні регулюється спеціальними положеннями про полювання та правилами для мисливців та рибалок. Контроль зі їхнім дотриманням покладено на Міністерство рибного господарства України спеціальні державні інспекції при Міністерстві охорони навколишнього середовища та радіаційної безпеки, добровільну громадську організацію мисливців і рибалок, а також Українське товариство охорони та сприяння розвитку природних багатств.

Література:

“Основи загальної екології”. – Г.О.Білявський, М.М. Падун.

“Охорона природи” – В.М.Бровдій, О.Ю. Дмитрук.