Екосистема поняття, властивості, типи, Детальна інформація
Екосистема поняття, властивості, типи
Територія помешкання тварин розділяється на певні ділянки, які мають своє призначення (кормова, гніздова, шлюбна територія тощо).
Популяція характеризується динамікою популяції.
Екологічні фактори. Дія екологічних факторів
Екологічні фактори - це будь-які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми та характер їх взаємовідносин.
Виділяють три основних групи факторів за характером походження:
1. абіотичні фактори - зумовлюються дією неживої природи і поділяються на:
· кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади);
· орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);
· геологічні тощо;
2. біотичні фактори - дія одних організмів на інші, включаючи всі взаємовідносини між ними;
3. антропогенні фактори - вплив на живу природу життєдіяльності людини.
За характером їх дії:
1. Стабільні чинники - ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне-тяжіння, сонячна стала, склад атмосфери та інші). Вони зумовлюють загальні пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців певного середовища планети Земля.
2. Змінні чинники, в свою чергу, поділяються на:
· закономірно змінні - періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції. сплячку, добову активність та інші періодичні явища і життєві ритми).
· випадково змінні - об'єднують біотичні, абіотичні і антропогенні фактори, дія яких повторюється без певної періодичності (коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).
Вважають, що загальна кількість становить близько 60-ти; існує і спеціальна класифікація:
1) фактори часу (еволюційні, історичні, діючі);
2) фактори періодичності (періодичні і неперіодичні);
3) фактори первинні і вторинні;
4) фактори за походженням (космічні, абіотичні, біотичні, природно-антропогенні, техногенні, антропогенні);
5) фактори за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні, екосистемні);
6) фактори за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, біогенні, комплексні, кліматичні);
7) фактори за об’єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні);
8) фактори за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежуючі, турбуючі, мутагенні, тератогенні);
9) фактори за умовами дії (залежні чи незалежні від щільності);
10)фактори за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії).
Дія екологічних факторів
Одні і ті ж фактори неоднаково впливають на організми різних видів, які живуть разом і навіть для сукупності організмів одного і того ж виду.
Важливою характеристикою виду організмів є його витривалість до того чи іншого фактору. На життєдіяльності організму негативно позначається як недостатня так і надмірна дія будь-якого фактору. Сила фактору, яка сприяє життєдіяльності організму, називається зоною оптимуму, а межа витривалості організму лежить між верхньою і нижньою межами величини фактору, коли організмам загрожує загибель. Зони пригніченого стану називають зонами песимуму. Величина діапазону зон оптимуму й песимуму є критерієм для визначення витривалості й пластичності організму щодо даного екологічного фактора, тобто екологічної валентності (рис.7 ).
Популяція характеризується динамікою популяції.
Екологічні фактори. Дія екологічних факторів
Екологічні фактори - це будь-які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми та характер їх взаємовідносин.
Виділяють три основних групи факторів за характером походження:
1. абіотичні фактори - зумовлюються дією неживої природи і поділяються на:
· кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади);
· орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);
· геологічні тощо;
2. біотичні фактори - дія одних організмів на інші, включаючи всі взаємовідносини між ними;
3. антропогенні фактори - вплив на живу природу життєдіяльності людини.
За характером їх дії:
1. Стабільні чинники - ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне-тяжіння, сонячна стала, склад атмосфери та інші). Вони зумовлюють загальні пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців певного середовища планети Земля.
2. Змінні чинники, в свою чергу, поділяються на:
· закономірно змінні - періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції. сплячку, добову активність та інші періодичні явища і життєві ритми).
· випадково змінні - об'єднують біотичні, абіотичні і антропогенні фактори, дія яких повторюється без певної періодичності (коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).
Вважають, що загальна кількість становить близько 60-ти; існує і спеціальна класифікація:
1) фактори часу (еволюційні, історичні, діючі);
2) фактори періодичності (періодичні і неперіодичні);
3) фактори первинні і вторинні;
4) фактори за походженням (космічні, абіотичні, біотичні, природно-антропогенні, техногенні, антропогенні);
5) фактори за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні, екосистемні);
6) фактори за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, біогенні, комплексні, кліматичні);
7) фактори за об’єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні);
8) фактори за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежуючі, турбуючі, мутагенні, тератогенні);
9) фактори за умовами дії (залежні чи незалежні від щільності);
10)фактори за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії).
Дія екологічних факторів
Одні і ті ж фактори неоднаково впливають на організми різних видів, які живуть разом і навіть для сукупності організмів одного і того ж виду.
Важливою характеристикою виду організмів є його витривалість до того чи іншого фактору. На життєдіяльності організму негативно позначається як недостатня так і надмірна дія будь-якого фактору. Сила фактору, яка сприяє життєдіяльності організму, називається зоною оптимуму, а межа витривалості організму лежить між верхньою і нижньою межами величини фактору, коли організмам загрожує загибель. Зони пригніченого стану називають зонами песимуму. Величина діапазону зон оптимуму й песимуму є критерієм для визначення витривалості й пластичності організму щодо даного екологічного фактора, тобто екологічної валентності (рис.7 ).
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021