Підхід до природи з точку зору нетрадиційних поглядів, Детальна інформація

Вправа 1.

Взяти який – небудь знайомий предмет, поставити його перед собою, постаратися ввібрати в себе якомога більше вражень, які йдуть від нього. Вивчити всі маленькі особливості, на які ви звернули увагу. Потім розкласти річ на складові частини і проаналізувати їх якомога глибше. Потім записати все, що дізналися. Після цього зрівняти опис з предметом і можна буде зауважити, як багато залишилось непоміченим.

На наступний день візьміть цей же предмет, і роздивившись його ще раз, опишіть подробиці. Буде видно, скільки нового ви побачили при повторному огляді.

Ця вправа укріплює пам’ять, так як і увагу, тому, що вони зв’я зані між собою нероздільно.

Вправа 2.

Зайти в кімнату і роздивитись довкола, потім вийти з кімнати, записати числом кількість предметів, з описом кожного.

Ви будете здивовані, зауваживши, як багато речей ви пропустили при першому погляді і як почне покращуватись ваша увага після невеликої практики.

Потрібно розвивати вашу силу волі і знати, що увага відкриває двері для прояву сили волі. Щоб користуватися волею, потрібно бути здібним визначити і твердо сконцентрувати увагу.

ПРО ВОЛЮ.

Воля є наслідком пізнання. Чуттєве пізнання виробляє чуттєву волю, духовне – духовну.

Чуттєва воля походить від любові до світу, духовна – від любові до бога і до ближнього.

Тому для застосування волі необхідно пізнати Творця , так як застосування чуттєвої волі на духовну- це вже є ступінь підвищення.

Творець, як Дух, для наших відчуттів був недосяжним, тепер відкриває нам себе в природі, возвеличує через неї своє буття і заохочує нашу цікавість дізнатись, хто ж Творець прекрасного.

В людині є подвійна сила або властивість.

Духовне пізнання і духовне буття готують людину до майбуття.

Почуття хотіти належить до тваринного буття, але духовне пізнання є необхідностями духовного життя, тобтот життя душі. Творець не може хотіти чуттєво, бо Він є Дух, який не має органів.

Отже, тільки духовне наближує нас до Творця, а не чуттєве.

Нічого не буває без дії і наслідку, то наслідком пізнання є воля.

Єдність чуттєвого пізнання і чуттєвої волі є любов’ю до світу, а єдність чуттєвого пізнання з духовною волею є любов’ю до Творця, до ближнього.

Ніяка дія не відбувається без взаємодії, і якщо пізнання впливає на волю, а воля на пізнання, то по якості взаємодії волі визначається ступінь пізнання.

Якщо ж воля не буде взаємно діяти (впливати) на першу ступінь духовного пізнання, то пізнання не буде возвеличуватись, отже, пізнання підкріплюється взаємодією волі, а воля підкріплюється пізнанням.

Людина завжди бажає добра.

Бажання чуттєвого добра веде до роздумів про духовний світ, тому якраз воля є першоосновою духовного пізнання.

Коли людина починає пізнавати духовно, тоді чуттєва його воля змінюється в духовну. За першим ступенем духовного пізнання наступає найвища чистота чуттєвого хотіння, і ця чистота робить людину здібним, щоб мати духовне пізнання.

Але потрібно вміти відрізняти хотіння в силі від хотіння в дії, або волю від хотіння.

Хотіння, або бажання, буває у нас попередньо перед бажанням, і є побудженням до пізнання, рішуча воля буває після пізнання, і вона є наслідком пізнання.

Звідки ж у людини бажання і воля? Бажання виникає із самолюбства. Самолюбство переростає у людинолюбство, і отримує подвійну силу бажання (хотіння), тоді коло його пізнання збільшується.

У людини є воля, нахили і здібності.

****

Піднімайтесь на вершини, щоб знайти чистоту.