Облік та аналіз у зовнішньоекономічній діяльності підприємств, Детальна інформація

( Методичні рекомендації щодо визначення підприємствами й організаціями показників вступного сальдо Балансу (графа 3) у 2000 році.

Для спрощення процедури визначення показників звітності наказом Міністерства фінансів України N 37 від 24.02.2000 р. підприємствам дозволено не подавати показники за аналогічний період 1999 року у формах фінансового звіту.

Постановою Кабінету Міністрів України N 419 від 28.02.2000 р. затверджено Порядок подання фінансової звітності. Зокрема, строк подання квартального фінансового звіту встановлено на 25 число місяця, наступного за звітним кварталом, а річного - 20 лютого.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до річної фінансової звітності підприємств включені Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки і пояснення. При цьому слід взяти до уваги, що для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000 р. встановлена скорочена за показниками річна і квартальна фінансова звітність в обсязі тільки Балансу і Звіту про фінансові результати. Примітки повинні подаватися підприємствами (крім малих) лише у складі річного звіту, і вони також будуть укладені Міністерством фінансів України в уніфіковану таблицю як додаток до річного звіту, що спростить роботу підприємств з розкриття інформації.

Таким чином, підприємства протягом трьох кварталів 2000 року складають фінансовий звіт у складі тільки двох форм – Балансу та Звіту про фінансові результати, структура яких вдосконалювалася протягом останніх двох - трьох років і не має значних розбіжностей із затвердженою на 2000 рік. Особливих труднощів зі складання такої звітності у підприємств не повинно виникнути через те, що кількість показників у квартальній бухгалтерській (фінансовій) звітності 2000 року проти квартального звіту 1999 року скорочено на 142, або майже у 2 рази. Така ж тенденція характерна для квартальної фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва.

Новий План рахунків бухгалтерського обліку запроваджуватиметься підприємствами в міру їх готовності до цього. Але на користь найшвидшого застосування нового Плану рахунків бухобліку є концепція його побудови, за якою назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати 2000 року, що дозволяє безпосередньо з рахунків і субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформацію для складання фінансової звітності. Але і у випадку використання попереднього Плану рахунків можна майже без будь-яких перешкод скласти квартальний фінансовий звіт.

На рахунках старого Плану рахунків підприємства отримають потрібну інформацію для заповнення у Балансі 2000 року показників про основні фонди, нематеріальні активи, грошові кошти, готову продукцію, товари, статутний, додатковий і резервний капітал, прибуток, дебіторську і кредиторську заборгованість, кредити банку та інші зобов'язання підприємств.

Виходячи з норм ПБО 9 "Запаси" зрозуміло, що вся вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, які передані (передаються) в експлуатацію, розглядається як витрати підприємства, тобто в балансі і на рахунках не може бути показника про вартість малоцінних предметів в експлуатації, про нарахування зносу за ними. Такий розріз інформації схожий з тим, що був у 1999 році і раніше відносно малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатації вартістю до 10 грн. за одиницю. Крім того, з 1996 року за наказом Міністерства фінансів України N 112 від 31.05.96 р. малі підприємства здійснювали списання малоцінних та швидкозношуваних предметів незалежно від вартості за повною вартістю на витрати при передачі в експлуатацію без нарахування зносу, тобто як і передбачено ПБО 9 "Запаси". Отже, застосування такої методики не є новим, а лише поширює межі її застосування.

Частина малоцінних та швидкозношуваних предметів у 2000 році включається до складу статті "Основні засоби". Вищенаведені Методичні рекомендації пояснюють нескладну техніку такої трансформації.

У складі статті "Незавершене виробництво" не повинно бути частини загальногосподарських (накладних) витрат (рахунок 26) та витрат обігу (рахунок 44), оскільки такі витрати за ПБО 16 "Витрати" розглядаються повністю як витрати звітного періоду і не підлягають розподілу між незавершеним виробництвом і випуском готової продукції, між вартістю реалізованих і нереалізованих товарів і готової продукції.

Спрощені процедури відображення на рахунках та у балансі операцій з придбання, вибуття основних засобів, нарахування амортизації тепер не передбачають відображення джерел, використаних на придбання основних засобів. Подібні операції тепер не стосуються (за старим Планом рахунків) оборотів на рахунках 85 "Статутний фонд", а також рахунках 86 "Амортизаційний фонд", 87 "Фонди економічного стимулювання", 88 "Фонди спеціального призначення" (деяких субрахунків), 93 "Фінансування капітальних вкладень", 94 "Фінансування формування основного стада".

У звіті про фінансові результати слід звернути увагу на такі зміни:

( виключені розділи з показниками про розшифрування прибутків і збитків, про використання прибутку, про платежі до бюджету;

( показник "Собівартість реалізованої продукції" для підприємств виробничої сфери зазнав змін на суму загальногосподарських витрат (рахунок 26), яка у звіті 2000 року відображається у статті "Фінансові витрати" (в частині процентів за користування кредитами) та у статті "Адміністративні витрати" (решта);

( статті "Інші операційні доходи" та "Інші операційні витрати" відрізняються від статті "Інші операційні доходи і витрати" (що була у 1999 році) тим, що до цієї статті у 2000 році не включаються показники за операціями з продажу основних засобів, нематеріальних активів і фінансових інвестицій, які тепер відображаються у статтях "Інші доходи" та "Інші витрати";

( склад статті "Фінансові доходи" збігається зі статтями 1999 року "Доходи від володіння корпоративними правами" та "Проценти до одержання". Рядок 180 до затвердження та запровадження ПБО 17 "Податок на прибуток" заповнюється у порядку, що збігається з попереднім роком;

( стаття "Витрати на збут", яка у звіті за 1999 і попередні роки мала назву "Комерційні витрати", для підприємств виробничої сфери не зазнала за сутністю змін. Торговельні підприємства частину витрат обігу у 2000 році відображають у статтях "Фінансові витрати" та "Адміністративні витрати", решта суми включається, як і раніш, до статті "Витрати на збут".

Таким чином, при застосуванні протягом певного періоду 2000 року старого Плану рахунків підприємства без особливих складнощів зможуть також скласти Звіт про фінансові результати, використавши для цього відповідні обороти на рахунках 26 "Загальногосподарські витрати", 44 "Витрати обігу", 46 "Реалізація", 80 "Прибутки і збитки", 81 "Використання прибутку".

Отже, такий порівняльний аналіз складання нової квартальної фінансової звітності свідчить про еволюційний шлях реформування бухгалтерської системи, який дозволяє гармонійно поєднати національні традиції з рекомендаціями міжнародних Стандартів фінансової звітності, мати час для самостійного опанування новим та найбільш безболісно пройти перехідний етап запровадження реформованої системи обліку.

Глава 1. Особливості здійснення розрахунків

у сфері зовнішньоекономічної діяльності

1.1. Розрахунки у безготівковій іноземній валюті

Відповідно до статті 7 Декрету “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.93р. у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торгівельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються тільки через уповноважені банки.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті (Див. пп. 6.1.2 Інструкції НБУ “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” № 527 від 18.12.98 р.).

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів регулюється Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті “ № 185/94-ВР від 23.04.94 р. Згідно із цим Законом виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни сплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з моменту митного оформлення (оформлення вантажної митної декларації) експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелектуальної власності.

У разі здійснення резидентами імпортних операцій, які здійснюються за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають відстрочення поставки, товари (роботи, послуги), які імпортуються за такими договорами, повинні надійти в Україну у терміни, зазначені в договорі, але не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг). При здійсненні розрахунків за імпортними операціями у формі документарного акредитива товари, роботи, послуги, що є предметом зовнішньоекономічного договору, який передбачає таку форму розрахунків, повинні надійти в Україну протягом 90 календарних днів з моменту здійснення платежу уповноваженим банком на користь нерезидента.

Порушення резидентами термінів установлених законодавством, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставлених товарів, вартості недоотриманих робіт (послуг), вираженої в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Днем виникнення заборгованості вважається перший день після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними, лізинговими операціями або термінів, установлених відповідно до раніше отриманих за цими операціями ліцензій.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Слід зазначити, що з набуттям чинності Указу Президента України від 21.01.98 р. № 41/98 “Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі” розрахунки за експортно-імпортними операціями в національній валюті також здійснюються резидентами України в порядку, установленому Законом № 185/94-ВР від 23.04.94 р.. А це означає, що на такі операції також поширюється термін 90 календарних днів, а також установлений порядок нарахування і стягнення пені за порушення термінів розрахунків за такими операціями.

У випадку коли встановлені терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями порушені резидентами за договорами, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, оперативний і фінансовий лізинг, поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, Національний банк може видати таким суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності індивідуальну ліцензію на продовження цих термінів.