Латинська мова і сучасність, Детальна інформація

З латинської мови

Тема: латинська мова і сучасність

Виконав: Дутко Ярослав

Черкаси 2001

Латинська мова — мова італійскої групи індоєвропейської сім’ї мов. Розвивавалась на основі мови стародавнього племені латинів , що населяли область Лацій у середній частині Італії з центром ( з 8 VIII століття до нашої ери) у Римі. З піднесенням Риму розповсюдилась по всій Італії , потім у значній частині Римскої імперії. Становлення літературної мови — \x0399\x0399\x0399 – \x0399\x0399 століття до нашої ери. В ІХ столітті на основі народно-розмовної латинської мови сформувались романські мови ( ранцуська , іспанска , португальська , італійська та інші). У среді віки була загально-письмовою мовою західноєвропейської громади , католичної церкви , науки і частково літератури. У ХХ столітті , і зараз також , використовується у науковій термінології ( в медицине , біології , ботаніці та ін. ). Мова католичної церкви і офіційна мова ( нарівні з італійською ) Ватикана — Латинська .

Початок латиньскій мові дало плем'я латинів (Latini), що населяло невелику область центральної італії Лаціум (Latium). Латини заклали Рим. , який згодом став столицею величезної Римської імперії, де панівною була латинська мова. Під впливом високої культури стародавньої Греції (підкорений в II столітті до н.е.) римляни створили свою яскраву і багату культуру. Поряд з іменами великих грецьких мислителів, поетів, митців – Демокріта, Арістотеля, Гіпократа, Асхіла, Арістофана, Фідія - по праву стоять імена й чільних представників римської культури – Лукреція, Вергілія, Горація, Ціцерона та ін.

Антична культура - культура стародавньої Греції і Риму – впродовж багатьох віків живила і продовжує живити європейську, а через неї світову культуру.

Епоха ранньої імперії виявилась дуже плідною для римської юриспонденції. Відбувається формування юридичних шкіл(Прокул, Сабін). Відома ціла плеяда славетних юристів: Цельс, Гай, Лабеон, Капітон, Юліан, Помпоній та ін. До нас дійшов твір римського юриста ІІ ст. Гая «institutiones» (інституції) в якому закладено основні поняття римського цивільного права.

Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспонденції стала знаменита кодифікація римського права візантійським імператором Юстініаном.

Після занепаду Римськї імперії латинська мова поступово перестає бути знаряддям живого спілкування людей: шляхом природного розвитку, через народну латину, вона дає початок формуванню нових романських мов. Крім того як писемна мова, класична латина протягом століть залишається пінівною в науці, у тому числі медицині, освіті, юриспруденції, діловодстві та в ін. сферах суспільного життя і виходить далеко за межі колишньої Римської імперії. Досить згадати, що і в Україні латинська мова відігравала у свій час значну роль. Величезна кількість латиномовних документів що є джерелом пізнання історії, науки і культури нашого народу, чекають своїх дослідників в історичних архівах, книгосховищах, музеях.

Усвідомивши приоритетну роль латинської мови в галузі науки і культури, зрозуміємо, чому словами латинського (й грецького) походження рясніє лексика багатьох мов, в тому числі й української (наприклад, демократія, консолідація, гуманізм, культура, інститут, студент). Лексичне багатство латинської та грецької мов служить незамінимою основою для створення і постійного збагачення міжнародної термінології, передусім медичної і фармацевтичної. Вивчення латинської мови в навчальних закладах має, передусім, практичний характер.

Фармакологія – наука, яка вивчає дію лікарських засобів на організм. Латинська фармакологічна термінологія включає назви груп лікарських засобів (наприклад, sedativa – заспокійливі засоби та ін.), номенклатурні назви окремих засобів, що відбивають фармакотерапевтичну дію (наприклад, Cordiaminum від лат. cor, cordis n - -серце; Analginum від гр. algos – біль, an – заперечення, відсутність тощо), а також рецептурні формулювання й вислови.

Фармакопея (від грецького pharmakon – ліки+poіeo – роблю, виготовляю) – це звід державних законів про лікарські засоби й форми, збірник стандартів, що визначають склад лікарських засобів.

Фармацевтична термінологія, як і термінологія інших наук, широко використовує грецькі і латинські слова та словотворяі елементи. Ще у геніального грецького лікаря Гіппократа (460-377 р. до н.е.) були твори, присвячені вивченню лікарських засобів (у давнину професії лікаря і фармацевта не розмежовувалися). В імператорському Римі жили і працювали грецькі філософи, вчені та лікарі. Одним з них був Клавдій Гален (II ст. н.е.). Саме він запропонував з рослинної і тваринної сировини видобувати корисні речовини, застосовуючи методи подрібнення (“галенові препарати”).У величезній за обсягом (37 книг) енциклопедичній праці римського письменника і вченого Плінія Старшого (1 ст. н. е.) “Природнича історія” значну увагу приділено лікарським засобам рослинного і тваринного походження.

Вивчення латинської мови на юридичному факультеті має бути пов’язане із спеціальними дисциплінами , такими як основи римського цивільного права та ін.

На грунті римського права склалися численні поняття цивільного права . Юридичні терміни терміни і поняття , що набули поширення в усіх країнах (наприклад: арбіртраж , вето , прокуратура та багато інших ) найкраще засвоюються під час вивчення римського права.

Юристи Вивчають також судову медицину.В своїй діяльності їм доводиться мати справу з рецептами , написаними латинською мовою , знайомитися з історією хвороби , висновками судових лікарів і медичних експертів.

Активне засвоєння інтернаціональної латинської лексики та фразеології – це важливе завдання юриста , який вивчає латинрську мову.

Таким чином , знайомство з латинською мовою допомагає студенту-юристу при вивченні спеціальних курсів , розвиває логічне мишлення , підвищує мовну культуру і сприяє розширенню загального світогляду.

В медицині різного роду хвороби , патологічні явища , багаточисленні мед. апарати і тому подібне , отримують свої назвиз фонду греко-латинських словотворчих елементів.Також , на латині пишуться рецепти.

В ботаниці (згідно з Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури прийнятим ХІІ Міжнародним конгресом в 1975 році ) наукові назви усіх систематичних груп рослинного і тваринного світу повинні бути латинськими. Крім латинських назв та термінів наукова та учбова біологічна література наповнена словами які були запозичені зстародавньогрецької та латинської мов.

В розвитку літературної латинської мови є такі періоди:

І. Період докласичної латині (ІІІ — початок І століть до н. е. ) . До цього періоду відносяться праці на латинській мові понауковим та медицинським питанням , наприклад праця Катона “De re rustica” ( “Про сільське господарство” ) , в якому зустрічаєтся багато слів медичного характеру , взятих з розмовної мови.

II. Класичний період ( І століття до н. е. ) , мова якого відома нам дуже добре. В цей період літературна латинська мова досягає досконалості у творах видатних письменників , філософів , вчених та поетів ( Цицерона," Цезаря, Лукреція, Катулла, Горація, Вергілія, Овідія та ін.). Особливо треба зауважити працю великого матеріаліста давнини Лукреція , “de rerum natura” .

III. Післкласична латинь енпохи Імперії ( I та II століття н. е. ) . Велике різноманіття наукової літератури . Найбільш відомими творами цього часу є твір Авла Корнелія Цельса ( I століття н. є. ) “ Про медицину ” також багатотомні праці грецького філософа , вченого та лікаря Клавдія Галена , який писав на грецькій мові , але проживаючого та працюючого у імператорському Римі . Його твори , посвячені науковим та практичним питанням анатомії , етиології та лікування різних хвороб , приготування різноманітних ліків , були верхівкою античної післягіпократовою медициною; вони також зробили значний вплив на покоління лікарів багато сттоліть потому. Найбільш значним науковою працею цього часу є є “Historia naturalis” ( “Природнича історія” ) Плінія Старшого ( 23—79 рр. н. е.). Із 37 книг , склаючих цю енциклопедію , одна книга була посвячена антропології та фізіології людини , вісемь книг — ботаніці , вісім книг — лікарським рослинам , п’ять книг — лікарським засобам

тваринного похоження. Пізніше , у ІІІ сттолітті н. е., з медицинських творів Плінія були зроблені висновки , зібрані в одну книжку , відому під назвою "Медицина Плінія". Подібними питаннями займався філософ та письменник Луцій Анней Сенека в творі “Naturales quaestiones” ( “Природні проблеми” ). Питанням виготовлення ліків присвятив свій твір ' (“Про ліки”) римский лікар Скрібоній Ларг.

Усі ці автори приділяли велику увагу відшліфовуванню та уточненню научнї мови медицини. У книзі Цельса часто зустрічаються розширені пояснення грецьких термінів підшукуючи найбільш точний эквівалент на латинській мові.Гален

IV. Пізня латинь (III—VI сттоліття н. е.) не відрізняється величними працями по медицині , хоча і у ці сттоліття з’явились різного роду популярні творів , написанх у віршованій формі , де давались багаточисленні поради , різноманітні рецепти для лікування тварин та людей.

В 395 г. н. э. Римска імперія розпалась на дві имперії — Східну та Західну. У Східній , Візантійскій імперії домінула грецька мова , а у Західній — державною мовою залишилась латинська

Зараз латинській мові належить роль в утворенні і розвитку словникового складу сучасних мов, в формуванні інтернаціонального фонду. Вона виробила цілу словотворчу систему. Також латинська мова слугує засобом для утворення наукової , медицинської , технічної та інших термінологій.