Кошовий отаман Іван Сірко, Детальна інформація

Султан турецький

Мухаммед IV

Запорозькі козаки – турецькому султану

Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с...а, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче!

Негоден єси матері вірних християн!

Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!..

Кошовий отаман Сірко

зо всім кошем запорозьким.

Останній виступ Сірка на оборону відбувся у 1679 році, коли з пониззя Дніпра раптом вигулькнуло військо турецького султана під командуванням Кара-Мухаммеда-паші. Сірко вивів військо з Січі і підготувався відбивати наступ разом з царським загоном. Але до цієі, останньої битви Сірка так і не дійшлося: паші стало здорового глузду повернутися назад в Крим.

А помер полковник Іван Сірко мирно, на власній пасіці, поблизу містечка Грушівки. Так, так, він, кошовий отаман, що все своє життя провів у війнах та походах, віддав Богу душу тихої серпневої днини... За свідченням писаря Биховця, Сірко ще за життя наказав зробити йому домовину, і час від часу лягав у неї, ніби пробуючи, чи зручно буде лежати. А ось що про його смерть оповідає легенда:

“...Як помирав кошовий Сірко, то казав запорожцям: “Хто з вас, хлопці, могилу мою поливатиме до схід сонця, той буде знати стільки, скільки й я... А як буде велика потуга на ворога, то нехай хоч мою руку одкопають та несуть поперед війська, і неприятель сам себе порубає! А як пройде сім год, то ви одкопайте мене, і покладіть мою руку мені в мою труну...”

Могила Сірка, що знаходилася на правому березі Дніпра поблизу с. Капулвки (Нікопольський район на Дніпропетровщині), опинилася під загрозою затоплення водами Каховського водосховища, тому 1967 року прах перезаховали на Бабиній могилі біля Капулівки. Там всановлено старий камінь з написом, а вище поставлено погруддя. На гранітній плиті викарбувано новий сучасний напис: “Тут похований кошовий отаман Війська Запорізького Іван Сірко 1680 року”.



Використана література:

Яворницький, Дмитро Іванович. “Іван Дмитрович Сірко” /пер. З рос. В. Чуйка. Дніпропетр., Промінь; 1990 р.

Сушинський, Богдан Іванович. “Козацькі вожді України” О:, Альфа-Омега, 1998 р.

“Історія України в особах IX-XVIII ст”. Видавництво “Україна”, 1993 р.

Яворницький Дмитро Іванович. “Історія запорозьких козаків”, том 2. Київ, “Наукова думка”, 1990 р.

Григор’єв-Наш. “Історія України в народних думах та піснях”. Київ, “Веселка” 1993 р.

“Іван Сірко” Збірник для сер. та ст. шкільного віку./упорядн. В. Л. Чуйка. Веселка, 1992.

Новиченко, М. “Кошові отамани. Нариси і портрети”. К 1991.

Кривошея, Володимир Володимирович. “Національна еліта гетьманщини” (Персональний склад і генеалогія козацької старшини 1648-1782 рр.) 1998 р.

PAGE

PAGE 1