Дії УПА в роки ВВВ, Детальна інформація

З цього видно, що фiзична дисциплiна була поганою, хоч ось на моральній дисципліні й тримався весь порядок. Також заслуговують на увагу й новi аспекти партизанської тактики УПА:- органiзацiя складається з невеликих партизанських груп;

- тактика "з -пiд землі i пiд землю";

- дiяти скрiзь, та не попадатись;

- жорстока підлеглість командирам;

- знаходитись постiйно в руху;

- нiчнi напади, сiючi панiку;

- розвiдка й контррозвiдка.

Дiйсно, це iдеальна програма для невеликих загонiв партизан. Хочеться вiдмiтити, що ворогами УПА вважало нацистському i комунiстичну партiї (НКВС та есесівців), - розстріл останнiх на мисцi без суду й слiдства.

I ось вже пiд кiнець весни 42-го всi головнi задачi по реорганiзацiї армiї були виконанi.

В цей час на Українi проходить злодійський масовий терор гестапо. Виникає голод, багато концтаборiв та iнше - жити стало неможливо тяжко. I "Лiс" стає єдиним притулком для людей.

5. Двi фази боротьби проти Гiтлера.

16 квiтня 1942 року - це початок "першої фази" цiєї боротьби. П'ять летучих бригад займаються партизанською вiйною: йде поповнення в ряди борцiв з числа тих, хто втiкає вiд гiтлерiвських арештiв, була в наявностi чудова розвiдка, спiвробiтництво з українською полiцiєю - нiмцi переполошилися, вони побачили "величезну армiю", а диверсії українських партизанiв на шляхах не давали спокiйно жити всiм структурам "нової" адмiнiстрацiї. Але це була вiйна лише i лише з адмiнiстративними органами.

(

2

\x0152

l

e

(

*

,

\x0152

\x017D

&

ному шляху без партизанських диверсiй: "партизани - це агенти ..... з ними нам не по дорозi" тим самим зупиняючи зусилля УПА.

Друга фаза партизанської боротьби заключалась в тому, що зважаючи на особливо тяжкий стан лiтом 1942 року видається указ всiм "літуючим бригадам" бити ворога на всiх пунктах воєнно-стратегiчного значення а особливу увагу звернути на системi транспорту та тилового забезпечення - вiд Чорного моря й до Бiлорусiї i Балтики. Можна видiлити таку операцiю як Шепетiвська, що мала бiльш демонстрацiйний нiж диверсійний характер. Проведено її було блискуче. Крiм того, були випадки визволення військовополонених шляхом нападiв на ешелони. Таким чином,партизанські загони показали свою силу, з ними стали рахуватись. Настав новий рубiж, рубiж переговорiв.

6. Переговори: "УПА - радянські партизани",

"УПА - нiмецька влада"

Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 41-42 роках на територiї України радянські партизани не iснували як реальна сила: загони пiд командуванням генерала Бiлова, Ковпака було розбито. Але з радянської сторони була добре органiзована розвiдка, до того ж потрiбно зважити й на все зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котра могла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку з вдалими операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєї полiтики у вiдносинах з українською армiєю: з радянській сторони з'являються пропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антибільшовицьку компанiю i помилки з обох сторiн". В червнi 42-го в трикутнику Олевсько-Рокитно-Городище було закинуто радянський партизанський загiн пiд командуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилось згодом не лише для цього.

Пропозицiя Генштабу СРСР були такі:

- припинити ворожнечу (УПА i радянські партизанські загони);