Богдан Лепкий настроєний життям, як скрипка, Детальна інформація

Знайоме культурно-мистецьке середовище, близькість до батьківської оселі – все це створювало сприятливий клімат для творчості. Ціла низка віршів, оповідань “Стріча”, “Для брата”, “Дивак”, “В світ за очі” – результат кількарічного бережанського періоду.

І все ж рамки провінційного містечка Бережани, віддаленого і відірваного від центрів культурного життя були вузькими для Лепкого. Тому коли на початку 1899 р. у Кракові Ягелонському університеті було відкрито лекторат української мови і літератури, викладати ці предмети було запрошено Б.Лепкого. У 1900 р. сталась несподіванка, помер батько, треба було допомагати матері, що залишилась з 4 молодшими братами і сестрами. Для літературної роботи залишались ночі, які Лепкий намагається використати максимально.

Одна за одною виходять книжки його оповідань. “З села” (1898), “Оповідання “Щаслива година” (1901), “В глухім куті”, “По дорозі життя” (1905), “Кидаю слова” (1911); збірка віршів “Стрічка”, “З глибини душі” (1905).

Поступово почало полегшуватись матеріальне становище (Б.Лепкий здав екзамени на професора гімназії, став доцентом).

Та почалась І світова війна.

Лепкий з родиною перебрався до Угорщини, де місяць пробув у містечку Шатмарі, а звідти через Пешт подався до Відня. Лепкий зустрівся з приятелем Петром Карманським. Почали налагоджувати видавничу справу – видавати брошури, календарі, народний буквар, збірники пісень. Та восени 1915 р. Лепкого мобілізовують.

Незабаром Лепкий опити нився в Німеччині. Умови утримання полонених тут були кращі, ніж в Австрії. Деякий час був у містечку Раштаді, а потім у 1916 році перебрався до Вецлара.

В 1917 р. поет навідує рідні краї. Всюди розруха, руїни, злидні.

У 1920 перебирається до Берліна, де займається літературною працею.

Помер письменник 21 липня 1941 року. Похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі. В 1972 р. на його могилі було встановлено барельєф, а його ім’ям названо одну з вулиць міста.

PAGE

PAGE 2