Автобіографія та творчість Лесі Українки, Детальна інформація

  З отарою блукали й пастухи,

  Вночі за тінню йшли,

   а вдень з вогнем.

  Коли ж у їх з’являвся дух

   величний,

  Що вогняним стовпом палав

   у тьмі,

  А вдень ішов мов туча грізно- біла, —

  Вони не вірили своїм очам,

  І врозтіч розбігались манівцями,

  І попадали ворогам в полон.

  

  ...Чи довго ще, о Господи,

   чи довго

  Ми будемо блукати і шукати

  Рідного краю на своїй землі?

  Який ми гріх вчинили проти

   Духа,

  Що він зламав свій заповіт

   великий,

  Той, взятий з бою волі, заповіт?

  

  Так доверши ж до краю тую

   зраду,

  Розбий, розсій нас геть по цілім світі,

  Тоді либонь журба по ріднім краю

  Навчить нас —

   де і як його шукать.

  Тоді покаже батько свому сину

  На срібне марево удалині.