Вклад І. І. Срезневського у скарбницю науки про народне слово, Детальна інформація

І. Срезневський подивився романтичними очима навіть на постать і творчість Г. Сковороди. У статті “Отрывки из записок о старце Григории Сковороде” (1834) він оцінював його байки як нібито “забавки уяви, його негідні”. Дослідження цієї сторінки українського письменства дали І. Срезневському матеріал до створення оповідання “Майоре, майоре!”, в якому знайшли відбиття перекази про одну з сторін життя мандрівного просвітителя.

3. Срезневський – видатний філолог-славіст

У 1837-1839 рр. І. Срезневський працював професором політекономії й статистики Харківського університету. В 1839-1842 рр. він здійснив наукову подорож по західних слов’янських землях, під час якої познайомився з багатьма діячами слов’янського відродження, зокрема й із галицькими (Я. Головацький, І. Вагилевич) та закарпатськими (О. Духнович) будителями. Ці контакти сприяли наступному зближенню діячів української культури з громадськими та літературними колами західних і південних слов’ян. Зібраний матеріал І. Срезневський використовує в курсі слов’янознавства, який він читає у 1839-1842 рр. студентам Харківського університету.

Ці лекції мали нечуваний успіх. “Студенти всіх факультетів... юрбами йшли слухати красномовного професора; найбільша університетська аудиторія... не вміщала усіх бажаючих. Новизна предмета, жвавість викладу, то захопленого і приправленого цитатами з Коллара, Пушкіна і Міцкевича, то суворо критичного, не позбавленого гумору й іронії, - все це збуджувало студентську молодь, все це було таким незвичайним і ще не разу до того часу не траплялося, як розповідали, на університетській кафедрі.

Наукові дослідження в цій царині викладені також у праці вченого “Історичний огляд серболужицької літератури” (1844).

З 1847 р. і до останніх днів І. Срезневський живе й працює в Петербурзі, де в університеті читає курс слов’янознавства, інтенсивно досліджує проблеми історії російської мови, палеографії, історії слов’янських літератур, народної творчості й міфології. Він опублікував багато пам’яток давньоруського письменства, склав фундаментальний словник давньоруської мови.

В 1849 р. І. Срезневський опублікував працю “Думки про історію російської мови”, в якій звертав увагу на необхідність опису пам’яток, регіональних словників, дав опис основних особливостей української мови. Вчений уперше розробив теоретичні засади слов’янської палеографії, поставивши її вивчення на наукову основу.

На початку своєї наукової діяльності Срезневський вважав українську мову окремою слов’янською мовою, проте згодом розглядав її як діалект російської. Але не зважаючи на це вклад І. Срезневського в розвиток науки про народне слово важко переоцінити, адже він був справжнім співцем народної мови.

Література

Ізмаїл Срезневський // Історія української літератури: Перші десятиліття ХІХ століття. – К., 1992. – С. 418-421.

Камаринець Т. Ідейно-естетичні основи українського романтизму. – Львів, 1982.

Кріль М. Срезневський Ізмаїл Іванович // Довідник з історії України. – К., 2002. – С. 814-815.

Федченко П. Літературна критика на Україні першої половини ХІХ ст. – К., 1982.

PAGE

PAGE 2