Життя і творчість Григорія Сковороди, Детальна інформація
Життя і творчість Григорія Сковороди
1776 р. — написано трактат «Икона Алкивиадская».
1781 р. — подорож до Таганрогу.
1783 р. — в Бабаях Сковорода закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со сатаною».
1783 — 1785 — в цей період написані три праці: «Беседа 1, нареченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с Варсавою».
1785 — 1790 — Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.
1787 р. — він присвячує Федору Диському діалог «Убогий жайворонок», цього ж року пише свій другий педагогічний діалог «Благодарный Еродий».
1790 р. — дарує Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о спокойствии души». Цього ж року переїжджає жити до села Іванівка.
1791 р. — присвячує Михайлу Коваленському свій останній філософський діалог «Потоп Змиин», що був написаний наприкінці вісімдесятих років.
1792 р. — весь цей рік Григорій Саввич знову живе у Гусинці.
1794 р. — навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди;
— влітку Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку — селі Хотетові.
29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Мир ловил меня, но не поймал».
1781 р. — подорож до Таганрогу.
1783 р. — в Бабаях Сковорода закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со сатаною».
1783 — 1785 — в цей період написані три праці: «Беседа 1, нареченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с Варсавою».
1785 — 1790 — Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.
1787 р. — він присвячує Федору Диському діалог «Убогий жайворонок», цього ж року пише свій другий педагогічний діалог «Благодарный Еродий».
1790 р. — дарує Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о спокойствии души». Цього ж року переїжджає жити до села Іванівка.
1791 р. — присвячує Михайлу Коваленському свій останній філософський діалог «Потоп Змиин», що був написаний наприкінці вісімдесятих років.
1792 р. — весь цей рік Григорій Саввич знову живе у Гусинці.
1794 р. — навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди;
— влітку Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку — селі Хотетові.
29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Мир ловил меня, но не поймал».
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021