280 річниці з дня народження Григорія Сковороди, Детальна інформація

Хотів сказати цим про збави й принади світу, на які не зміняв незалежності своєї бунтарської думки, але нема тут мови про ту уважність, з якою світ ловив кожне слово Сковороди за його життя і по смерті.

Майже століття знадобилося для того, щоб зібрати всі твори Григорія Сковороди.

Першу спробу видати повне зібрання його творів здійснив харківський учений Д. Ба гелій наприкінці дев’ятнадцятого століття (1894). Згодом Б. Бонч-Бруєвич видав один том філософських праць. А в 1961 році уперше було здійснено повне наукове зібрання творів великого філософа і митця. Для сучасного читача стиль і мова Сковороди не завжди приступні, часто ускладнені, “темні”, незвичайність їхня іноді може видаватися навіть комічною. Тому видавці часто намагаються “осучаснити” Сковороду, його вірші перекладаються сучасною українською мовою і в такому вигляді вміщуються в збірники антології, його афоризми так само “для зручності” перекладаються на мову сьогодення.

Очевидно, все ж таки Сковороду треба приймати таким, як він є. Він був сином своєї епохи, замикав період епохи, цього ще мало дослідженого періоду, який, зберігаючи в літературній мові стихію церковнослов’янізмів, водночас включав в свій обіг велику кількість елементів народної української мови, русизмів, іноді штучно сконструйованих слів. Усе це потрібно було для як найповнішої передачі народної образності, розкоші вислову, багатства, примхливості, розсваволеності, чудернацтва цього стилю.

Заглиблений у життя народне, Сковорода в своїх філософських думаннях намагався дійти до суті речей, учив про вічність матерії як основи всього сущого, визнавав силу і незмінність законів природи, торуючи шлях науковому світогляду.

Він виступає перед нами як метафізик, астроном, ботанік, фізик, геометр, мораліст. Він знав мови старогрецьку, латину, іврит, вільно володів ними й цілим рядом європейських мов, перекладав Вергілія, Овідія, Горація, Плутарха, Цицерона, з польської, чеської; пише вірші латинською мовою, пише друзям листи латинською мовою.

Сьогодні легко бачити суперечливості і філософських поглядах Сковороди, але ми високо цінуємо благородні наміри найпершого філософа, який вважав що предметом філософії повинна стати жива людина з її земними справами, з думками і відчуттями, бо саме людина є центром і ключем усіх таємниць природи і суспільства. Все це він відтворював у своїх поезіях, філософських творах, афоризмах.

Переймаймо ж ту вселенську мудрість яку залишив нам Григорій Савич Сковорода, бо як сказав Павло Тичина: “Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: “Обсягом широку змістовністю глибоку і що до світогляду свого – чисту та моральну... Потоки творчого мислення Сковороди такі були потужні, що вони, спадаючи із верховин у долину, ламали на своїй путі усі колючки й бур’ян, перестрибуючи через каміння гостре, і розливались широко по всім роздоллі”.

3 грудня 2002р.

Любов Терещенко

Література

Григорій Сковорода “Сад пісень” вибрані твори. Київ. “Веселка” 1983

Павло Загребельний “Неложними устами”. Київ. “Радянський письменник” 1981.

Микола Махінчук “Переяславський скарб” Київ. Видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь” 1989

Володимир Стадниченко “Мандрівник за знаннями” Червоний гірник.

PAGE

PAGE 2