Микола Аркас - адмірал, історик, письменник, Детальна інформація

Реферат

на тему



«Микола Аркас - адмірал(?), історик, письменник»

учня IV курсу групи «А»

ліцею №32

Родіонова Дмитра

1998

Найціннішою архівною знахідкою, матеріали якої розкривають історію життя Миколи Аркana, i aeanii\x00F0o/ caiiaiaia iei біографічна анкета, яка нині зберігається в Чернигівському історіографічному музеї.

«Я народився у Миколаєві, Херсонській губернії» - писав він. «Батько мій - син вчителя Чорноморської шту\x00F0iainueei? oeiee Ieeiea Aiae\x00F0\x00B3eiaeч Аркас, служив, як і всі його брати, у Чорноморському флоті з 1871 ii 1881 \x00F0.\x00F0. o /ei\x00B3 aaia\x00F0ae-aae'ютанта, адмірала, був головним командором чорноморського флоту і портів.

Мати моя Софія Петрівна - дочка оберштернкрігкомісара Чорноморського флоту, дійсного статського совітника Петра Гриai\x00F0iae/a Aiaaeaiiae/a, ia\x00F0aaaaeaiого у 1793 р. До Чорноморського флоту із бунчуковських товаришів Полтавського полку.

Вчився я у одеській приватній гімназії Стародубцева і у 1875 році скінчив курс Одеського Iiai\x00F0in\x00B3enueeiai oi\x00B3aa\x00F0n\x00B3oaoo ia i\x00F0e\x00F0iaeiciaa/iio oaeoeueoaoi».

Визнаючи у цій анкеті свій світогляд, як демократично-національний, М. Аркас відзначає першорядну роль на його формуванні сімейного виховання, гімназійних вчителів, знайомства з творчістю Тараса Шевченко, Павла Кутіша. Без будь-яких власних коментаріїв він наводить висновок домашньої вчительки молодих членів родини Аркасів, який вона занотувала у своєму таємному щоденнику, що випадково потрапив до його рук. «Как родители, так и дети, особенно старший сын (тобто Микола), большие патриоты, которые очень любят свою Малороссию и сильно ненавидят Петра Великого и всех, кто не ценит и не любит Малороссии».

Про своє майнове становище і місце у державно-чиновницькому апараті Російської імперії Микола Аркас повідомляє, що у Херсонськiio oa Iaeanueeiio iia\x00B3oao Oa\x00F0niiської губернії має маєток, де з 1881 року (тобто з року смерті батька) веде власне господарство. До того ж є почесним мировим суддею Херсонського округу і у чині статського радника входить до апарату морського міністерства.

Містифікація з його соціальним статусом розпочалася у 1899 році у Москві, де відбулася прем’єра Аркасової опери «Катерина». Її показували там без оголошення прізвища автора, але дотошний репортер «Московских ведомостей» все ж зумів якось вивудити це прізвище, але при цьому звів на сторінках газети чиновника морського відомства до адмірала, переплутавши таким чином батька з сином. З того часу міф про російського адмірала - українського патріота пішов гуляти як серед ворогів, так і серед друзів українства.

Те саме можна сказати і прi «aaia\x00F0aeuenoai» A\x00F0eana, i\x00F0i oa, що він дослужився до високого цівільного чину, дійсного статського радника, що рівнозначно війсковому званню генерал-майора. Хоч це oaa\x00F0aeaeaiiy iaa\x00B3oue oa\x00B3eoei a aioeeклопедичну літературу і потрапило на сторінки вступного нарису до київських перевидань «Історії України-Русі» 1990-91 років, але воно так само міфічне, як і легенда про Аркасове «адміральство». Йоai ni\x00F0inoiaoє вищезгадана архівна згадка, a ye\x00B3e nai Ieeiea A\x00F0ean cana\x00B3ae/oє свій чин статського радника, рівнозначного полковнику у війську.

З анкети дознаємося і про написану Аркасом поєму «Гетьман Пилип Орлик», де можна побачити зародження тих настроїв, які будуть вписані до «Історії Укрїни-Русі».

* * *

Ні! Певен я, що стане правда,

Що знов Вкраїна оживе,

Зітхне свободно, вільне, радо,

Криваві сльози обітре!

Гей устань же, Україно!

Як колись вставала,

І борись за ті права,

Що ти утеряла!!

n

®

1/4

3/4