Світовий досвід розвитку малого підприємства, Детальна інформація

Сповільнення зростання числа нових малих підприємств пояснюється ще і тим, що не виявив свою силу - і в економічному, і в соціальному плані - такий могутній чинник збільшення малих підприємства, як зростання безробіття. Незважаючи на всі прогнози її бурхливого збільшення, аж до 1996 р. офіційне безробіття залишалося на рівні 2-3% економічно активного населення. Реальне безробіття може бути на порядок вище, на що вказують альтернативні розрахунки експертів профспілкових об'єднань, міжнародних організацій і пр. Але проте офіційний статус працюючих (нехай навіть на "напівживих" підприємствах), поки він діє, створює соціально-психологічний ефект, при якому люди відмовляються займатися іншою самостійною діяльністю, в тому числі пробувати свої сили в сфері малого бізнесу. Більш поширеним виявляється випадковий, часто допоміжний заробіток, що ніде не реєструється від дрібних перепродажів або виконання підсобних робіт. Але як тільки уряд Росії на ділі, а не на словах піде на банкрутства численних нерентабельних підприємств, зростання офіційного безробіття, безсумнівно, викличе нову хвилю збільшення числа МП.[16, c.27]

Найбільш істотним негативним моментом була і залишається кримінализація малого підприємництва. У зв'язку з цим дуже показова найбільш типова відповідь на питання вибіркових обстежень керівників малих підприємств про вплив на їх діяльність кримінальних структур. Значна частина респондентів відповідають, що вони взагалі нічого не знають про кримінальні структури. У нинішній ситуації така відповідь вказує не на подолання залежність МП від кримінальних структур, а якраз навпаки - на особливо сильну їх залежність від цих структур і навіть на пряму вовлеченность в ці структури і страх перед ними. Кримінальність продовжує залишатися істотним чинником, перешкоджаючим нормальному розвитку російського малого підприємництва.

Різкий спад темпів приросту числа МП по-різному знайшов відображення в окремих галузях. Хоч і декілька сповільнившись, але уперше за декілька минулих років випереджальними темпами збільшилася кількість МП в будівництві і на транспорті (на 18 і 19% в 1995 р.). У торгівлі і сфері громадського харчування число МП поменшало приблизно на 10%. У загальній комерційній діяльності по забезпеченню функціонування ринку, в науці і науковому обслуговуванні сталося абсолютне скорочення числа малих підприємств (- 18,7 і -5,6°про).

Динаміка числа МП в регіональному розрізі показує деяке випередження зростання числа малих підприємств в регіонах Північного Кавказу і Півночі Європейської частини Росії. Хоч істотних змін в регіональній структурі МП не сталося, все ж можна помітити позитивний процес поступового більш рівномірного розподілу малих підприємств по різних економічних районах Росії.

У 1995 р. серед необлікова чисельність зайнятих в МП в порівнянні з 1994 р. збільшилася на 0,8% Звичайно, величина приросту невелика, але вона підтверджує дані соціологічних опитів, в ході яких керівники МП висловлювали думку про необхідність збільшення чисельності персоналу підприємств. І, що дуже важливо, вони вказують на те, що настав час переходу від напівлегальний зайнятості до нормальної, адекватної чинним законам.

Особливо треба відмітити посилення інвестиційної активності МП. Загальний об'єм їх капітальних вкладень за 1995 р. зріс в 4 рази, причому в промисловості - в 7,4 рази.[16, c.40]

Можна констатувати, що в 1994-1995 рр. політика помірно-жорсткої фінансової стабілізації, що проводиться російським урядом, з одного боку, супроводилася значним сповільненням темпів зростання кількості МП, але, з іншого боку, мала виражений санаційний ефект. У країні стала формуватися принципово нова економічна ситуація, в якої МП почали грати роль, характерну для малого підприємництва в нормальній ринковій економіці.

Політика державної підтримки МП здійснювалася на базі податкових пільг, створення (хоч ще і в незавершеному вигляді) цивілізованого законодавчого простору, інформаційної підтримки, навчання кадрів, формування мережі бізнесу-парків, налагодження ефективної координації в цій області між федеральним центром і суб'єктами Федерації, а також з місцевими органами влади.

Малі підприємства в боротьбі за виживання навчилися самостійно пристосовуватися до складностей ринку. Так, для підвищення своєї життєздатності МП активно диверсифікують господарську і інвестиційну діяльність. Більш ніж половина МП неторгового профілю крім основної діяльності в 1995 р. займалася ще і торгівлею як нескладної, але відносно прибутковою діяльністю з швидким терміном оборотності капіталів. А торгові капітали все частіше спрямовуються у виробництво, хоч і в самих простих його формах.

Загалом ми вважаємо, що новий ривок в динаміці числа МП, в збільшенні їх макроекономічної ваги по всіх показниках неминучий. Його потрібно чекати по мірі накопичення передумов для формування цілісної системи ринкового господарювання, рішучих кроків в області демонополізації економіки, дебюрократизації управління і, звичайно, загального переходу до фази пожвавлення і підйому виробництва і виробничого інвестування.

Для закріплення і подальшого розвитку позитивних тенденцій зростання російського малого підприємництва, кардинального розширення поля його діяльності потрібна активізація державної підтримки МП на всіх рівнях. Насамперед в підтримці має потребу сфера кредитування і страхування малого бізнесу, стимулювання його інвестиційної активності. Настійною необхідністю є декриміналізація малого бізнесу. Надзвичайно важливе також розширення інноваційної і наукової діяльності МП в інтересах розвитку всіх сфер російської економіки. Початок реального підйому в економіці дозволить перейти до четвертого етапу по-справжньому ринкового розвитку російського малого підприємництва.

Останнім часом в Росії дозріло досить серйозне питання: хто займе місце великих монополістичних підприємств, що нині розпадаються, що відносяться як до важкої, так і до інших не менш важливих галузей промисловості? Відповідь здається простоєм тільки на перший погляд: заповнити простір, що звільнився структурами, що знову утворилися за рахунок великих вкладень в знівечені зв'язками, що розпалися державні підприємства. Але насправді все набагато складніше. Гроші вкладаються, час йде, а результат рівний нулю. А справа вся в тому, що керівники підприємств, розпещені несамостійним життям в країні, де ніхто ні за що не відповідає, ніяк не можуть знайти ту гнучкість в прийнятті рішень, якої ним так не вистачає. Державні підприємства в нашій країні, на жаль, поки не уміють працювати в середовищі розвитку конкуренції, науково-технічного прогресу, нормалізації процесів ціноутворення, поступового звільнення від тенденцій до занепаду і т.д. Тому необхідно дати свободу для розвитку підприємств малого бізнесу. Вони можуть дати Росії необхідну насиченість ринку, тенденцію до стійкості цін, середу конкуренції, якої так не вистачало великим монополістам-гігантам, через що страждала якість, а процес впровадження нових технологій завжди був загальмований. Але щоб уникнути як можна більше помилок, які неминучі при утворенні нової течії в економіці Росії, спочатку потрібно повчитися на зльотах і падіннях інших країн в цій області і зрозуміти, які ж умови необхідні для розвитку дрібного підприємництва в нашій країні.

Для початку небагато статистики. Активне зростання частки малих підприємств в структурі економіки західних країн почало походити з середини 70-х, початку 90-х років. На сьогоднішній день в найбільш розвинених країнах Заходу малі фірми становлять 70-90% від загального числа підприємств. Для порівняння можна взяти, наприклад, США - де в дрібному підприємництві зайняте 53% всіх населення, Японію - з її 71,7% і країни ЄС, де на аналогічних підприємствах трудиться приблизно половина робочого населення. Тільки ці цифри кажуть об величезну важливість підприємств малого бізнесу для економіки цих країн. [17, c.3]

На користь ефективності цих фірм говорить той факт, що на 1 витрат вони впроваджують в 17раз більше нововведень і розробок, чим великі підприємства, які дають життя лише 10% нових технологій, інші 90% впроваджують малі підприємства інезалежні винахідники.

Нарешті, розвиток дрібного підприємництва необхідний тільки тому, що вони дають життя старим крупномасштабнийпідприємствам і в союзі з ними отримують значну вигоду

як для себе, так і для ринкової економіки загалом. Про це кажуть наступні цифри: в США на малий бізнес доводиться 34,9% чистого прибутку, а в Японії 56,6% всієї продукції в обробній промисловості виробляють підприємства малого бізнесу.

  САМОСТІЙНЕ ІСНУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ:

Для самостійного аналізу малого бізнесу важливо знайти метод підрозділу підприємств на дрібні і великі. Існує багато способів. Часто виділяють поняття монополії, а всі, що не підходить під це визначення, відносять до дрібного підприємництва. Розуміючи, що цього недостатньо, порівнюютьобороти коштів, об'єми прибули і продажу. У цей же час підприємства класифікують по кількості зайнятого в них чоловік. До малого бізнесу відносять, як правило, підприємства з числом зайнятих від 1 до 500, де:

від 1 до 20 - ремісничі;

від 20 до 100 - малі;

від 100 до 500 - середні підприємства.

Але часто, в залежності від важливості малого бізнесу в економіці країни, він самостійно розділяється на різні групи.

У Німеччині, наприклад, існує 4 категорії:

від 20 до 49;

від 50 до 99;

від 100 до199;

від 200 до 499.

У Німеччині, щоб фірму визнали малою, її річний оборот повинен складати від 3,5 до 11,5 млн. DM, в США - 3-12 млн.$. Але в будь-якому випадку система градації фірм і їх віднесення до розряду малих або середніх є досить проблематичним,тим більше, що малим підприємством бути вигідніше, оскільки для нього здійснюється практика державної підтримки посередством пільгових кредитів і державних замовлень.

Ефективність малих підприємств в Німеччині трохи вище, ніж в США і в Японії. Тут на частку 12,3% великих підприємств і 34% зайнятих на них працівників доводиться тільки 52,6% національних прибутки. Крім того, 2/3 робочих місць створюється за рахунок дрібного підприємництва. Тому число малих підприємств росте. Найбільший вплив на розвиток дрібного підприємництва надають наступні чинники:- в розвитку інфраструктури і коштів зв'язку стався стрибок;

- підвищився загальноосвітній рівень людей з одночасним накопиченням досвіду у великих компаніях;