Найбільше споріднює Б. Лепкого з іншими представниками “Молодої музи” мотив природи — як того острівця , де людина може відпочити від життєвих турбот і клопотів.
Події І світової війни, у вирі яких опинився і сам письменник , внесли в його поезію нові мотиви. Якщо визначити найголовнішу зміну в поетичній творчості Б.Лепкого воєнних років, то вона виявляється, мабуть, у тому, що “я” поета, яке було в епіцентрі його лірики, втрачає свою домінуючу роль, зливаючись з колективним “я” народу.
У 20-30-ті роки письменник вступає переважно виступає переважно в жанрі історичної прози, до поезії звертається лише час від часу. Вірші цього періоду не додають нічого суттєво нового до сказаного раніше, лише інколи проблиснуть спалахи туги за молодістю, за коханням .
Від особистих настроїв до громадянської лірики прийшов і Степан Чарнецький, що мав серед своїх приятелів репутацію богеміста й завзятого театрала. Захоплення театром відбилося й на творчості Чарнецького. Джерелом його лірики є і настрої, викликані творами мистецтва, — він часто бачить себе персонажем тієї чи іншої п”єси або опери.
В ліриці С. Чарнецького вражає тонке сприйняття природи. Ліричний герой поета стоїть перед нею зачудований, він “зливається” з нею у момент духовного сум’яття чи піднесення.
Цей , здавалось б, камерний поет з великою силою показав трагедію людини , краю , народу в І світовій війні , його поезія збагатилася новими барвами і тонами , здобула ноти сильного громадянського звучання.
Поетичний доробок Сидора Твердохліба та Остапа Луцького доволі скромний і не йде в порівняння з тим, що створили інші учасники “Молодої музи”. Оригінальну спадщину С.Твердохліба компенсують його переклади . Багато й талановито переклав він , зокрема польською мовою своїх колег “молодомузівців”, а також Миколу Філянського, Олександра Козловського, Олександра Олеся.. Його інтерпретація “Каменярів” спонукала Франка написати цілу критичну статтю про цей переклад, в якій він назвав Твердохліба перекладачем, що має широку духовну культуру і вироблений естетичний смак. Перекладав він також на німецьку, з польської на українську.
Якщо в С.Твердохліба над оригінальною творчістю домінує переклад, то О.Луцький — передусім організатор і теоретик “Молодої музи”. Сьогодні його ім’я більше відоме гострими відповідями Франка — на статтю “Молода муза” та на епіграму “Іван Храмко”, внаслідок чого склалося негативне ставлення до цього літератора , чия творчість тривала всього п’ять років.
З “Молодої музи” бере свій початок і творчість Михайла Рудницького , більше відомого своїми літературознавчими та літературно-критичними статтями. Поетична творчість його за розмірами невелика: спорадичні публікації в періодиці. Нешироке й коло мотивів та настроїв — спогад з дитинства , любовне переживання , миттєве враження. У творах М.Рудницького не знайдемо філософської глибини , багатоплановості образу. Вірш переважно елегантний , відшліфований , як мармур , і, наче мармур, холодний. Витончена техніка , несподівані ритмічні переходи при незрідка нарочитій заінтелектуалізованості, еклектизмі образів — все це робило поезію М.Рудницького явищем примітним на загальноукраїнському терені.
М. Рудницький “замикає” те коло поетів , які безпосередньо пов’язані з групою “Молода муза”.
Який вплив мала творчість “молодомузівців” на подальший розвиток української літератури , зокрема поезії?
Відомий поет Б.-І. Антонич писав, що поети “Молодої музи” вичерпалися ще на початку ХХ ст. і “їх роль у повоєнному літературному житті доволі скромна , а впливу на це життя вони не мали жодного. Сучасна літературна молодь зовсім відійшла від них, і їй блище навіть “Слово ополку Ігоревім”, аніж їх смутки , муки і космічна туга”.
“Молодомузівці” вписали свою сторінку в історію української культури та Галицького Відродження.
|
Скачати "Реферат на тему І.Франко та видатні діячі Галицького Відродження"
