Страхування, Детальна інформація

Зараз на страховому ринку України діє 247 страхових компаній, Моторне, Авіаційне, Морське страхові бюро, ряд страхових пулів. Зросла кількість членів Ліги страхових організацій України. Створено Асоціацію професійних страхових посередників.

Разом з тим питома вага нашої країни в світовому страховому ринку досі сягає лише 0.01% ,а в Європі - менше 0,04 %. Якщо прийняти до уваги, що Україна є другою за територією державою на континенті ( 5.6 % ), має понад 51 млн. населення ( 7.4 % ), великий промисловий і аграрний потенціал, означений рівень страхової діяльності слід розглядати як дуже мізерний і не адекватний потребам і можливостям країни.

Україна з огляду на наявність об’єктів, що потребують захисту, має надзвичайно великі потенційні можливості для розвитку страхової галузі / індустрії / в усіх напрямах - страхування майна, відповідальності перед третіми особами, життя і здоров’я громадян.

Розрахунки показують, що страхове поле за основними видами добровільного страхування освоєно здебільшого лише на 5 - 7 %, тоді як в Великобританії, Німеччині, Нідерландах та низці інших західних країн цей показник вищий за 90%. Швидкими темпами здійснюється охоплення страховим захистом майна комерційних структур, життя, здоров’я і майна громадян в постсоціалістичних державах, зокрема в Польщі, Угорщині, Чехії, країнах Балтії. Вони розпочали активно працювати на міжнародному страховому ринку. Надійшло ряд пропозицій від підприємницьких структур країн Заходу, Естонії, Польщі про інвестування капіталу в страховий бізнес України. Цьому сприяє політика держав - інвесторів, спрямована на забезпечення розвитку страхового бізнесу, і віра в можливу ефективність співпраці з українськими партнерами.

Зараз Україна переживає затяжну економічну і загострену фінансову кризи, до яких призвела в числі інших чинників руйнація старої системи страхового захисту /бюджетні резерви, фонди вищестоящих організацій, довготермінові відстрочки погашення позик тощо/, що була притаманна країні з високим ступенем усуспільнення власності і значне відставання в формуванні нової системи захисту.

Здійснення в Україні широкої програми приватизації об’єктів державної власності, зміни економічного механізму управління в державному секторі економіки, спрямовані на розширення самофінансування виробничих потреб, зумовлюють переорієнтацію підприємств на захист від ризиків втрати або пошкодження майна, нанесення шкоди здоров’ю працівників, шляхом впровадження перевірених світовою практикою форм і видів страхування. Проте до цього часу з боку владних структур і самих власників майна недооцінюються можливості страхування в створенні сприятливих умов розвитку підприємництва. Нехтування страховим захистом нерідко призводить до банкрутства підприємств з огляду на що вітчизняні та іноземні інвестори стримуються від спрямування капіталу в розвиток особливо виробничої сфери економіки. Це призводить до невиправданого імпорту продовольчих і промислових товарів, посилення безробіття, підриву купівельної спроможності гривні, наростання зовнішньої валютної заборгованості країни. Виправленню становища сприяли б зокрема такі заходи:

опрацювання глобальної програми організації страхового захисту юридичних і фізичних осіб, яка повинна визначити стосовно до вимог розбудови ринкової економіки нову структуру резервів, шляхи їх наповнення і умови використання, напрямки розвитку загальнодержавних / централізованих/ резервів та децентралізованих резервів на рівні господарських суб’єктів а також місце і принципи страхування в системі захисту на випадок ризикових ситуацій. Така програма дасть підстави для більш обгрунтованого визначення потреби і кращого використання ресурсів, що спрямовуються на забезпечення суспільства відповідними резервами;

встановлення нормативної вимоги до юридичних осіб чітко визначати у статутних документах форму страхового захисту / самострахування, страхування тощо/ на випадок втрати або пошкодження майна, нанесення шкоди здоров’ю працівників внаслідок вогню, стихійного лиха, техногенних аварій, та інших непередбачуваних обставин. Дотримання вимог щодо реальної організації такого захисту має враховуватись під час кредитування суб’єктів господарювання, з’ясування причин виникнення втрат майна і пошуках джерел його відновлення;

прискорення організації в великих господарських структурах спеціалізованої служби, яка займалася б управлінням ризиками / ризик - менеджментом /. В її обов”язки повинно входити прогнозування можливих ризиків, їх оцінка, накреслення і реалізація заходів щодо усунення або зменшення руйнівного впливу ризикових подій на наслідки господарської діяльності, в тому числі і шляхом передачі ризиків на страхування. В середніх та малих структурах цю роботу могли б виконувати консультанти страхових та консалтингових організацій, страхові брокери;

розширення переліку майна і видів відповідальності платежі зі страхування яких можуть бути віднесені на виробничі витрати. Розповсюдити таке право і на платежі за страхування майна виробничого призначення, яке страхується у зв’язку з передачею під заставу;

уніфікація умов страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень в державних, колективних та фермерських господарствах на основі принципу добровільності страхування. Одночасно здійснити уточнення переліку страхових ризиків в сторону їх зменшення за рахунок виключення з під страхового захисту майна від подій малоймовірних або незначних за розміром можливих втрат;

враховуючи позитивний зарубіжний досвід страхування сільськогосподарських товаровиробників рекомендувати аналогічним вітчизняним формуванням розглянути питання про доцільність створення до 2005 року національного товариства взаємного страхування сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Це дасть змогу знизити вартість страхування, ефективніше використовувати резерви, в тому числі і за рахунок раціонального поєднання грошових і натуральних фондів;

більш активне освоєння страхування ризиків підприємств добувної промисловості, водного і лісового господарства;

налагодити страхування життя, здоров’я і пенсій громадян, передбачивши відповідні державні гарантії компаніям або страхувальникам на випадок різкої зміни платоспроможності національної валюти;

вдосконалення страхування фінансових і кредитних ризиків комерційних структур;

ширше використання полісів страхування майна, життя і здоров’я громадян з метою надання їх власникам можливостей придбання в кредит під гарантію страхового полісу і куплених матеріальних цінностей / автомобілів, меблів, квартир та інших товарів / вітчизняного виробництва високої вартості і тривалого користування. Це буде сприяти підвищенню авторитету і привабливості страхування, збільшить попит на промислові товари, що сприятиме розвитку відповідних виробництв, покращанню зайнятості населення, приросту доходів бюджету.

Удосконалення системи правового забезпечення страхування повинно охопити внесення необхідних змін і доповнень в законодавчі і нормативні акти різних рівнів, починаючи від Конституції України. Зараз в ній немає жодних посилань на страховий захист матеріальних інтересів юридичних і фізичних осіб.

Міжнародні і міждержавні угоди з питань зовнішньо-економічних відносин не завжди враховують інтереси використання і розвитку вітчизняного страхового потенціалу.

Підготовлений за дорученням Уряду проект статей нового Цивільного кодексу України, що регулюватимуть страхові відносини, враховує низку важливих потреб розвитку страхового ринку. На жаль прийняття цього документу дуже затримується.

Потребують оновлення комплекс спеціальних законів з питань страхової діяльності; постанови розпорядження Уряду України; регулятивні правила / вимоги, обмеження та економічні нормативи /,а також

методичні вказівки та роз’яснення, щодо деталізації застосування законодавчих та нормативних актів. У цьому напрямі також ведеться певна робота. У відповідності з підготовленим і переданим на розгляд Верховної Ради України законопроектом щодо внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” передбачено визначення видів страхування, уточнення низки страхових термінів, конкретизовані функції посередників на страховому ринку, покращанні умови для розширення інвестиційних можливостей страховиків, підвищені кваліфікаційні вимоги до керівництва та провідних працівників компаній.

Комплекс законодавчих актів із питань страхування варто доповнити за рахунок прийняття Законів України “Про страховий договір”, “Про медичне страхування”, “Про страхування відповідальності перед третіми особами”, “Про страхування життя та пенсій”, “Про страховий захист в системі АПК”, “Про страхування фінансових і кредитних ризиків”. “Про товариства взаємного страхування”.

Потребує впорядкування обов’язкове страхування. Необхідно привести його у відповідність з принципами страхування, уніфікувати умови захисту всіх категорій працівників, страхові платежі за яких сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету.

З врахуванням власного і зарубіжного законодавчого досвіду в галузі страхування підготувати до 2005 року проект Страхового кодексу України.

Зростання обсягів робіт щодо підготовки проектів законодавчих і нормативних актів потребує активізації діяльності Експертної ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України,. комісій Ліги страхових організацій, правових та фінансово-економічних науково - дослідних установ.

Підвищення фінансової надійності страховиків. З цією метою передбачається:

довести мінімальні розміри статутного фонду страховиків України починаючи з 1 липня 2000 року до 500 тис. екю, а з 1 січня 2003 року до 1 млн. екю.;

опрацювати заходи спрямовані на забезпечення нарощування страховиками статутних фондів, особливо за рахунок залучення капіталу акціонерів. Потрібно практикувати випуск облігацій з виплатою їх власникам гарантованого доходу;

створити гарантійний фонд для забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками, особливо фізичними особами в разі банкрутства страховика;

компетентним органам переглянути діючу систему розміщення страхових резервів, надавши право здійснення їх вкладення у високорентабельні інвестиційні проекти з врахуванням їх пріоритетності за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Опрацювати процедуру дозволу розміщення в окремих випадках частини резервів в вигідні зарубіжні інвестиції;