Сонет 66 В.Шекспіра та, Детальна інформація

І істину вважають за дурниці,

І гине хист в недоума руці;

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов моя.

Д.Паламарчук.

Дмитро Паламарчук бездоганно володіє віршем та мовою. Але не прагне подати поета 18-го століття, у якому цілком нормальними були деяка грубість вислову і нестриманість у мовних засобах, у елегантній “обгортці”. Він використав усі стилістичні і версифікаційні можливості для відтворення болю, неспокою, благородного гніву.

Обидва перекладачі чітко дотримуються схеми римування оригіналу, тобто англійського сонета. Схвильованість поет виражає шляхом використання анафори - 10 рядків оригіналу розпочинаються зі слова “And”. Cтільки ж рядків розпочинаються з “І” в українському перекладі. У Маршака лише 8 рядків, що розпочинаються сполучником “И” . Шекспір використав прийом градації: у кожному рядку він перераховує неподобства, які бачить навкруги, підводячи читача до розуміння того обурення, яке шматує поетове серце. Шекспір перерахував 15 явищ (іменників), які викликають у нього огиду. В російському перекладі можна знайти 14 явищ, а в українському - 13.

Загалом, обидва перекладачі передають переклади витонченіші, ніж оригінал. В оригіналі “cry”, “maiden”, в перекладах зову - благаю, девственность - честь дівоча, а “tounge-tied” взагалі ігнорується перекладачами. Кожен з перекладачів подає Шекспіра у власному прочитанні: Маршак - у творчому переспіві, а Паламарчук прагне до більш-менш точного відтворення оригіналу. Проте в поезії це зробити іще важче ніж у прозі. Недаремно Жуковський сказав: “Перекладач у прозі - раб, перекладач у поезії - суперник”.

Література.

Уильям Шекспир. Сонет. В переводах С.Маршака. - К.: 1966.

В.Шекспір. Сонети. - К.: 1966.

Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. - К.1980.

В.Шекспир. Сонеты. К., 1966.

Переклав Дмитро Паламарчук.

PAGE

PAGE 5