Життя і творчість Вітезслава Незвала, Детальна інформація

Творчість Незвала другої половини 20-х років - це подолання поетизму. У 1927 році поет писав, що із семи літер у слові “поетизм” він залишає собіпцені чотир. У 1924 році вийшов “Маніфест сюрреалізму” Андре Бретона - французького пета і теоретика літератури. Незвал зустрічався з ним у Празі та в Парижі. Термін “сюрреалізм” придумав Гібан Аполінігер. Він казав, що людина виникла сюрреалістично (тобто надреально), коли, прагнучи відтворити рух, винайшла колесо яке аж ніяк не схоже на людську ногу. Сюрреалістів цікавили таємниці душі людини. Оголосивши себе учнями Фрейда, вони намагалися розбавити процес творчості контролю з боку розуму, дозволити підсвідомості виявитись у художніх творах. Саме цьому мала слугувати техніка автоматичного письма (їй віддав данину і Незвал), яку теоретики сюрреалізму запозичили з арикому психіатрії початку століття. Але якщо Зігмунд Фрейд пропонував хворим запитувати, не задумуючись, те, що приходиться у голову, щоб проаналізувати його підсвідомість. встановити діагноз, то поети - сюрреалісти вбачали в автоматичному письмі засіб створення нової поетичної мови.

Саме бунтівний характер сюрреалістичного мистецтва приваблював Незвала. Крім того, його завжди цікавили таємниці творчості. Та Незвал створив власний варіант сюрреалізму, що засвідчує поетична збірка “Прага з пальцями дощу” (1936). Відкривається вона поезією “Місто веж”, яку можна назвати віршем - велетнем. Готична архітектура улюбленого міста сприймається як налілені в небо пальці. Вираз “з пальцями” повторюється 55 разів (“Ставіжа Прага з пальцями всіх святих, з пальцями фальшу ллють, з пальцями вогню і граду...” і т.д.). Іноді це порівняння, іноді метонімія, іноді синекдоха. Найрізноманітніші речі та явища об’єднуються в цілісний образ міста. В інших віршах збірки асоціація, поєднуючи прикмети реального міста побачені поетом, допомагає зрозуміти таємниці прихованого, внутрішнього буту Праги.

Сюрреалісти намагалися піднятися над дійсністю. Цікавлячись передусім людиною, вони вважали, що їхній метод може дати “ключ, спроможний відчинити ту скриньку” з таємними деками, якою є людина” (Андре Бретон). І в книзі Незвала реальна любов реальної людини дореального міста перетворює дійсність на міф. Ліричний герой - міфічний празький перехожий, який на вулицях фантастичного і міста бачить, більш ніж можна побачити в повсядденному житті.

Вітуслов Незвал обстоює римовану поезію. Рими для Незвала мали велике, самоцінне значення: “Поставити все накарту небувалої рими, весь вірш, його зміст - і не програти!”.

Як було сказано

У 1938 році Незвал розпустив групу чеських сюрреалістів. Виникла полеміка між сюрреалістами і представниками так званих лівих рухів і мистецтв. Незвал звинуватив групу, яку сам створив, у соціальному та творчому безплідді. Прагнення Незвала примуситти поезію слугувати соціалістичній Чехословаччині стало новим етапом пошуків. Поет розумів, що соцалістичний реалізм, у межах якого він намагався існувати, не може бути кінцевою зупинкою. Новаторство залишається і його головною вимогою до поезії. Незвал розпочинає нову книгу - “Життя поета”, нову спробу переосмислити свою тактику тв. Раптова смерть 6 квітня 1958 р. не дала йому змоги висловитися до кінця.

Вірш увійшов до одноіменної збірки (1936), що створювалося тоді, коли весь світ уже відчув невідворотність війни. В. Незвал писав: “Війна насуватиметься, вона загрожує знищити ці тераси, цей Пертишик цій небезпеці прична того, що ось уже два роки, дві весни і два міста, відчуваю, як у імені народжується “Нове почуття до Праги”... Це нове почуття “перетворює мене у настроювача, який доводить до єдиного тону все, що трапляється на його шляху - тону захоплення і замилування”...

“Чеська пісня” (1922)

Вірш належить до збірки “Міст” (1922), яка була не досить довершеною в композиційному плані, але визначалися надзвичайною патичною енергією, що засвідчило появу в літературі нового великого таланту. У деяких віршах відчувався зв’язок з чеським символізмом. Сумні настрої, мерехтливі образи виникають один за одним без помітного логічного зв’язку, підпорядковуючись лише руху душі поета. “Я поет трохи романтичний” - зізнався В. Незвал. Чеський критик Ф. Шальда писав: “Фантастичний сон - такий власне характер образності Незвала... Його образність Гете, навпаки, це по суті образність романтична, щотяжіє до виключного абсурдного і неможливого, яке він перетворює дотиком своєї чарівної палички - незвичайно активного бачення - в поетичну істину”. У збірці відбились роздуми молодого поета про життя. Його пізніше будуть хвилювати містерія ночі, таінство смерті, забуті сни й пророкування зірок. Поетична мова, вважав В. Незвал, народжується тоді, коли людина відчуває щось несказанне - “запаморочення від дійсності”. Тому не дивно, що серед елегійних за настроєм творів вирізняється цими “чеські пісні”, де у віршах про сільську тишу, весняну метушню, дівоче кохання проявилось життєрадісне відчуття автора. Батьківщина була для нього одним із найсильніших джерел натхнення. Вже у перших віршах виразно зазвучав мотив рідного краю. “Чеські пісні” кришталево прозорі за змістом, піднесено натхненні за емоційною забарвленістю, а за формою нагадують народні пісні.

Однією з найбільш досконалих поезій цього циклу є “Чеська пісня”. У вірші виникає картина рідного краю, сповнена глибокої любові й йзахоплення поета. Дитинство, рідний краєвид і відгомін змалку знаної народної пісні - це те, що дає змогу і силу. І поет лине думками у спогади. Він складає пісню, в якій розповідає про дорогий для нього край, про маленьке моравське село, де пройшло його дитинство.

Все постає досить зримо, реально. Село з його атрибутами: центральною площею, церквою, мостом, тополями, і піснею, яку співають діти. Предметні образи дуже місткі. Тут потрібні бачення, уява, щоб заповнити предметний простір своїми відчуттями.

Десь на майдані сільському

Ввечері стане вільніше

В час коли дзвони церковні

проливаються

в чаші тополь.

і на мосту лине спів парубочий

А гармониха

Струмок І

Зірки

Помагають очам золотим.

“Без участі великого розуму, стверджує В. Незвал в спогадах “З мого життя” - навіть найменший ліричний вірш буде неминуче недним і безбарвним. Набряклі від сліз очі нічого не варті в поезії, як не варті найпіднесеніші задуми, поки здатність мозку, що наз. уявою, не надасть творові тієї точності, якою вирізняються високоякісні промислові вироби”. Разом з поетом читач відчуває красу щасливого світу дитинства. Автор утверджує радість повернення до рідного краю, де минали дитячі роки. Пісня дитинства здатна вилікувати від душевних ран. “Якщо б мене запитапи, де знаходяться платонівські ідеальні праобрази світу, я б відповів без вагань - у світі дитинства” - писав В.ЕНезвал у своїх спогадах. Ця ідея проголошується в останніх рядках вірша з неприхованою щирістю:

І наспів цих діток безгрішних

Недужного втішить

Мов у горішнику

Дрозд-пересмішник.

У “Чеській пісні”, як і в інших віршах В.Незвала раннього періоду, виявилась характерна ознака його творчості - поєднання традиційних ритмічних ( зокрема фолькльорно-пісенних) форм з новаторськими експериментами у царині поетичної мови, художніх образів, ритміки. Поет оновлює вірш, заповнюючи його додатковими паузами, які надають виразності тим чи іншим образам.

Прагнучи новаторства, він відмовляється від пунктуацій. Так друкована переважна більшість його збірок.

В.Незвал - поет, обдарований надзвичайною силою фантазії. Але його сила, навіть у період найбільшого захоплення процесами підсвідомості, трималася творчого грунту - дійсності. Для нього реальність - поштовх для створення поезії. Митець почуває себе впевнено лише тоді, коли має справу з достовірними переживаннями або фактами. У цьому можна пересвідчитись, звернувшись до його віршів.

Хронологія біографії