Міжнародний тероризм у XX ст., Детальна інформація

"Так сказав Господь Саваоф... Тепер іди, і поб'єш Амалика і закляни усе, що його... І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти..." (1 Сам. 15:3).

Подібні цитати можна множити без кінця. Чи це не екстремізм? Або навіть справжній терор, але не від вродженого звірства й дикості, не від невтримного прагнення руйнувати, а навпаки - від непримиренного поділу добра і зла іі остаточної постанови викорінити зло раз і назавжди, зміцнити па землі добро і праве діло. От яка вона буває: тверда, послідовна, безоглядна віра, віра в дії.

Ні, християни не зреклися Старого Завіту; вони попросту не читають його (як, втім, не читають і Повий), обходячись особливим способом насмиканими і препарованими витягами. Тут є над чим замислитися, і наше невміння розуміти інших тісно зв’язане з нездатністю відкрито дивитися на самих себе. Це не виправдання тероризму, - це пояснення неминучості його появи (або чогось гіршого) у сформованих ненормальних умовах.

Згубна сліпота вразила сьогодні, як ніколи раніше, людину Заходу: вона втратила сприйняття цілого виміру.

Викинута відцентровою силою на плоску поверхню буття, вона стрімко й на перший погляд переможно освоює цю площину. Однак нескінченно розповсюджуючись ушир, вона й сама непомітно для себе зробилася двомірною і плоскою. Двомірна істота, якщо наочно представити таке, третього виміру (глибини, висоти) попросту не бачить. Люди трьох вимірів (у нашому випадку люди твердої і дійової віри), навіть найпримітивніші з них, їй незрозумілі, незбагненні. Вона бачить у межах своєї площини тільки плоский зріз, що рухається упоперек спільної магістралі, бачить, якісь діри, що залишає по собі цей зріз, не здогадуючись, що третій вимір іде кудись у глибину й не вміє не дірявити площину. І вона ніколи не зрозуміє, вона, така у власній уяві широка, і правильна, і толерантна, і начебто навіть гуманна, що може здаватися таким людям у своїй нестримній поверховій активності, у своєму нахрапистому експансіонізмі, що нав'язує всьому світу її спосіб мислення, її спосіб життя і її пріоритети, її плоскі, двомірні цінності, - може цілком щиросерде здаватися таким людям диявольським розбещувачем, породженням й осередком світового зла, у безкомпромісній боротьбі з яким не шкода віддати це тимчасове, це несправжнє життя.