Коротке життя Блока, Детальна інформація

Я пригвожден к трактирной стойке.

Я пьян давно. Мне все – равно.

Вон счастие мое – на тройке

В серебристый дым унесено…

26 октября 1908 г.

Але Блок не був би великим поетом, якщо б він лишився в стороні від могутнього підйому визвольної боротьби в Росії. Тема Батьківщини з все більшою повнотою входить в його творчість, його вірші про Росію звучать з некрасовською силою і простотою.

В голодной и больной неволе

И день не в день, и год не в год.

Когда же всколосится поле,

Вздохнет униженный народ?

15 февраля 1915 г.

Які би не були міцні зв’язки з його старим світом (сім'я, середовище, виховання, літературні зв’язки, багато в його світопізнанні), він рвався вперед, до іншого, нового світу людських відносин.

“Минуле дивиться в майбутнє”, - так говорив він про сенс поетичної творчості, і це точніше всього оприділює саме його поезію.

Ось чому Блок зразу став на сторону Жовтневої революції і створив поему “Дванадцять”, яка стоїть на початку радянської поезії.

Конфлікт Блока з життям, з оточуючим його суспільним укладом, з усім його середовищем був глибоко трагічним. Дуже здалека, помиляючись, йшов він до народу, к батьківщині, до революції. Але людська трагедія, але смерть людини може бути гарантією майбутньої перемоги, якщо смерть ця свідчить про підвищення інших величин людського духу.

Ця велич і зближує Блока, його творчість з нашим часом. Ліричний герой його поезії – це людина в повному змісті цього слова. Костянтин Федин зберіг слова М.Горького про Блока: “Особливо раджу познайомитися з Олександром Блоком. Обов’язково познайомтесь. Це... Це...

Горький мовчить, шукаючи правильне слово. Але слово не знаходиться. Він з нетерпінням, але майже безмовно барабанить пальцями по столу. Раптом піднімається та випрямляється – дуже високий, худий – повільно проводить рукою зверху вниз, від голови до ніг.

Людина, - вимовив він тихо и на мить стоїть не рухаючись”.

Велич Блока як художника складається в тому, що він зумів відчути основні протиріччя своєї епохи і з великою художньої силою перевести їх на мову лірики, тобто показати, як відображались вони в самих глибинах людської свідомості.

В епоху бурь и тревог, - казав він, - нежнешие и интимнишие стремления души поета также преисполняются бурей и тревогой.”

Ось чому історія души поета, яка росказана в його віршах, з відвертістю виступає перед нами і як історія його епохи.