Способи та методи формування творчого мислення у дітей шкільного віку на, Детальна інформація

Слідуючи за учнем, вчитель допомагає йому виростати в особистість, адже в кожного, хто попереду і за ким ідуть інші, поряд з творчим формується особисте.

Учні, як правило, не бажають сперечатися з вчителем, зовсім інша річ – їх товариш. Їх сперечання породжує полеміку, яка є найголовнішим атрибутом рухомого уроку. Урок має бути рухомим. Урок – на один раз! Будується він в залежності від ситуації, на гнучкій основі реального і можливого в кожному окремому класі. Між собою спілкуються не “сторони” і “об”єкти” з обов”язковою між ними “дистанцією”, а люди, які обговорюють певну проблему в міру своїх знань і здібностей. Кожний з них тоді володіє уроком в цілому, а не окремими його частинами. Ця “естафета” переходить із рук до рук, від вчителя до учня і навпаки. Це – урок духовної рівноправності, урок на якому виховується демократичний характер і де учень не ілюструє наперед підготовлену вчителем схему, а разом з ним, іноді всупереч йому сам досягає істини.

Урок – це основна форма підвищення кваліфікації і самонавчання для вчителя, адже саме на уроці, а не не курсах і семінарах приходить до вчителя багатократно вивірене подвійним (його і учнівським) досвідом найнеобхідніше – практичні знання.



Важливість малого.

\x20AC

‚

\x02C6

U

i

oe

z

|

~

\x20AC

‚

„

†

\x02C6

i

\x00F0

o

o

oe

^

`

\x00BA

1/4

зниці між звичайним порівнням і метафорою, простою поемою і поемою в прозі, ніяк не заважає вирости в Людину, а от незнання тієї сцени, де князь Болконський, відправляючи на війну свого єдиного (!) сина князя Андрія, передбачає йому “небезпечні”, а не “вигідні” місця і князь Андрій дякує за це батькові, може сказатися на чиїсь долі.

Аналіз літературного твору повинен виростати в етичну проблему, а не в огляд всього, що було до і після книги. Ці “до” і “після” хоч і важливі, хоч і пояснюють літературой саму книгу, але вирішального значення для уроку не мають. Шкільна книга перш за все моральна тема, а не відрізок теорії з історії літератури. Теорію, як холодну воду, краще подавати невеликими порціями. Не за науково-теоретичною базою і літературним процесом ідуть до нас учні, а за тим, без чого жити неможливо. Ідуть, щоб знати до чого вернутися через багато років. І, напевно, не до “єдності сюжетного і композиційного”, а, наприклад, до вірша Пушкіна “Я помню чудное мгновенье..”, для того, щоб почути в ньому не почутий раніше гімн Натхненню.