А.С. Пушкін, «Цигани», Детальна інформація
|
А.С. Пушкін, «ЦИГАНИ»
(1824)
На початку XIX ст. в літературі поширилася нова тема — романтичної подорожі. Утворився навіть своєрідний стиль, коли мандрівник докладно описував те, що бачив і про що дізнавався, і чергував усе це з власними враженнями і переживаннями, з особистими думками і роздумами. Так були написані «Листи російського мандрівника» М.Карамзіна, «Паломництво Чайльд Гарольда» Байрона та ін. Так сталося і з Пушкіним. Смуток петербурзького вигнанця поєднувався з яскравими враженнями, які виливалися в нових творах.
В ці роки поет знайомиться з творчістю Байрона, коротке життя якого вже наближалося до трагічного кінця. Пушкіну подобаються його «східні повісті». На початку 1820-х років Пушкін пише поеми, позначені яскравим східним колоритом: «Кавказький бранець», «Бахчисарайський фонтан», « Брати-розбійники», «Цигани».
Головний герой поеми «Цигани» — розчарований у житті юнак Алеко. Він мріє знайти розраду серед простих людей — у циганському племені. Пушкіну прекрасно вдалося змалювати романтично яскраву, колоритну картину життя й побуту циганського табору. Вона збуджувала фантазію, хвилювала
уяву, що притаманно романтизму. Понад усе для циган — воля, вони вміють цінувати красу і радощі життя, вони близькі до природи. Між ними прямі і щирі стосунки. Всього цього не міг знайти Алеко у суспільстві, про яке він говорить так:
Там люди збились в кам'яницях,
Не бачать, як встає зарниця,
Не чують птахів лугових,
Бояться думати й кохати,
Продажні душі крамарів,
І тільки вміють плазувати,
Просити срібла й ланцюгів.
Що кинув я? Жінок зрадливих,
Шалені утиски юрби,
Вироки неуків чванливих,
Тріумф неслави і ганьби.
(Переклад Михайла Драй-Хмари)
Алеко одружується з юною циганкою Земфірою, яка стає для нього дорожчою за світ. Та ось він дізнається, що Земфіра не вірна йому. Земфіра не приховує, що закохалася в юного цигана, адже «серце волі просить». Старий циган ніби вторить їй:
...Молодість як птиця. Хто вільну стримає любов? Але Алеко з цим не погоджується:
...О ні! В змаганню
Я свого права не зречусь,
Або хоч помстою уп'юсь.
З ревнощів він убиває закоханих. Виявляється, що хоч він і страждав від умовностей вищого світу, але приніс його пороки сюди, у табір: він поставився до Земфіри як до своєї власності, зневажив її волю.
.
Iромантичного героя. Алеко глибоко незадоволений тим світом, в якому виріс і жив. Мрія малює перед ним інший світ людей, в якому він сподівається знайти те, чого йому так бракує у суспільстві. Та образ ідеального щастя може, як видно, жити лише в уяві. Зустріч з омріяною країною волі, непідробних почуттів не принесла щастя ні йому, ні іншим. Цигани виганяють Алеко з табору:
До дикої не звик ти долі.
Ти лиш для себе хочеш волі.
Усіх жахатиме твій глас.
Ми боязкі і добрі люди,
|
| Коментарі до даного документу |
|
|
|
Скачати "Реферат на тему А.С. Пушкін, «Цигани»"
