Трансформацiя образу Фауста у творчостi Й.В.Гете та О.С.Пушкiна, Детальна інформація

Оптимiстична кiнцiвка трагедії "Фауст" зумовлена просвiтницькою вiрою в розум i моральнi якостi людини, особистостi, яка свiдомо вiдмовилась вiд традицiй i постiйно шукає нове, прагне досконалостi.

Пушкiнський Фауст - син i жертва свого часу, коли людина почала сумнiватися в можливостi перетворення свiту на розумних началах, а розчарування i невдоволення собою породжували свiтову тугу i печаль.

Фауст - вiчний образ, не випадково став надбанням світової культури, бо в кожний iсторичний перiод втiлював характернi риси того часу, в якому жив i творив його автор: середньовiчний народ Європи, просвiтник Й.В.Гете, романтик i реалiст О.С.Пушкiн.

Список використаноi лiтератури:

А.С.Пушкин: "Избранные сочинения" - Москва, "Художественная

литература", 1990 г. 654 ст.

"Замок Монсальват": Легенды средневековья - Москва, "Энигма",

1994 г. 352 ст.

И.В. Гете: "Фауст" - Москва, "Художественная литература",

1978 г. 512 ст.

Аникст: "Фауст" Гете || И.В. Гете "Фауст" ст. 5-26.