Специфіка інтерпретації поетичного пейзажу в контексті європейської лірики (проблеми художнього перекладу поезії кінця хіх – початку хх століть), Детальна інформація

Как чёрный лесной мавзолей,

Напрасно смеётся ей солнце,

Напрасно поёт соловей.

(2, 249)

Повне зречення від життя викликає образ дерева, що загинуло, і тому поетка вже не використовує яскравих дескрипторів для змалювання дерева.

Цікавим є образ скелі у поезії "Суровое слово – утёс неприветный...". Окрім філософського змісту вірша, виділяється також картина поетичного пейзажу:

Суровое слово – утёс неприветный:

Над тропкой неверной он мрачно повис

И грозно вещает безумцам отважным:

Напрасны попытки! Ни с места! Вернись!

(2, 252)

У даному випадку дескриптором виступає епітет "неприветный", тому що він передає зорові, перш за все кольорові відтінки. Фраза ж "мрачно повис" посилює це почуття. Далі читаємо:

Умильное слово – коварная бездна:

Затянута сизым туманом она,

Сквозь лёгкую дымку чарует и манит,

Скрывая каменья и ужасы дня.

(2, 252)

Дескриптори "сизый" і "легкая дымка" посилюють у поетичному пейзажі кольорові тони й відтінки.

Таким чином, зорові враження, що отримує перекладач з тексту оригіналу, переносяться ним до системи дескрипторів своєї рідної мови. Порівнюючи їх із лексичними формами, що існують у мові, він обирає ті, що є найкращими з його точки зору, і далі робота перекладача продовжується однаково як щодо змісту, так і щодо кольорових позначок. Проте зі зміною системи дескрипторів змінюється і кольорове враження від поетичного пейзажу. Внаслідок людина, що читає переклад, одержує іншу за кольоровими відтінками картину природи. Таким чином, перекладач – теж художник, від особистості якого залежить специфіка кольору в поетичному пейзажі. Внесок видатних українських митців слова до скарбниці поетичного пейзажу постає беззаперечним фактом. Цьому активно сприяє використання ними дескрипторів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Абызов Юрий. Окаменевшие атлеты. // Художественный перевод. Проблемы и суждения. – М.: Известия, 1986 – С.76 -135.

2. Днiпрова Чайка. Твори. В 2 т. –Харкiв: РУХ, 1931.

3. Мовчан Павло. Хвала канону! // Художественный перевод. Проблемы и суждения. – М.: Известия, 1986 – С.506 -531.

4. Українка Леся. Зiбрання творiв. У 12 т. –К.: Наукова думка, 1975. – Т.1: Поезії..

5. Украинка Леся. Собр. соч. В 4 т. Пер.с укр.[Под ред. Н.Брауна и др.].-М.: Гослитиздат, 1956. – Т.1: Стихотворения и поэмы.

6. Франко I. Я. Зiбрання творiв. У 50 т.--К.: Наукова думка, 1976. – Т.1:Поезія.

7. Франко И.Я. Сочинения. В 10 т. [Пер. с укр. Под общ. ред. А.И.Белецкого и др.] – М.: Гослитиздат, 1958. – Т.7: Стихотворения.[Ред. и примеч. Б.А.Туганова]

8. Nancy Parrot Hickerson. Linguistic Antrophology. – New York, Chicago, S.Francisko, Dallas, Montreal, Toronto, London, Sydney. Holt, Rinchart & Winston, 1980.