Давньоірландський епос, Детальна інформація

Записи саг

Перші записи ірландських саг були зроблені у VІІ - VІІ століттях, вже після того як філіди припинили своє існування, монахами. Останні трохи їх християнізували, проте ця християнізація не була надто глибокою. Опускались лише особливо яскраві риси язичного культу, та іноді додавалась кінцівка у християнському дусі. Проте, як правило, переписувачі зберігали всі згадки про чаклунство, закляття, зіткнення чи любовні стосунки людей з сідами.

Через все це ірландський епос багатіше за всі інші європейські епоси наповнений пережитками вірувань та уявлень родової доби.

Скели

Уладський цикл

Найдавнішою частиною ірландського епосу є уладський цикл. Він склався на півночі Ірландії, в області Ольстер (стара назва - Улад).

Об’єднує його центральна фігура короля уладів - Конхобара. За переказами він жив у І столітті. Проте головний герой не він, а його племінник - Кухулін. Саги, присвячені йому, прийнято виділяти у окремий підцикл. Якщо їх розмістити у відповідному порядку, можна отримати майже повну біографію цього героя.

Однією з найпопулярніших в Ірландії є повість "Вигнання синів Уснеха". Ця оповідь - одна з пам’яток епосу кохання, створеного кельтами ("легенди про любов і смерть"). Її можна розглядати як паралель легенді про Трістана та Ізольду. У обох сказань однакова головна тема - кохання, що сильніше за смерть, також вони близькі за своєю схемою і містять ряд схожих деталей. Сага дуже давня, основна дія зосереджена навколо короля уладів - Конхобара.

Сага "Недуг уладів" позбавлена героїчного елементу, її можна було б включити до фантастичних саг, проте ірландська традиція відносить її до уладського циклу, за місцем її дії та за зв’язком з переказами про Кухуліна. Її тема - кохання безмертної жінки до смертного, котре триватиме лише доки він берегтиме таємницю цього кохання. У відповідності зі звичним прийомом ірландських сказань, ця сага має за мету пояснити походження власної назви - столиці уладів Емайн-Махи. Про її велику давність свідчить відсутність у ній Кухуліна, а також таємничий недуг, що охопив уладів, котрий є відображенням якогось давнього магічного обряду.

Ще одна давня сага, у якій не фігурує Кухулін - "Повість про кабана Мак-Дато". Головним її героєм є інший племінник Конхобара - Конал. Тема саги - давній звичай, загальний для всіх кельтських племен. Ще в І столітті до нашої ери вони нерідко починали битви на бенкетах через те, кому надати право на кращу їжу. Сага дає загальну картину звичаїв і політичних відносин в архаїчній Ірландії. Вона містить цікавий огляд героїв, її події зачіпають більше частину території Ірландії.

Саги про Кухуліна

Група саг про Кухуліна розпочинається сагою про його народження - "Народження Кухуліна". Ця сага виникла у дуже давню епоху, про що свідчить первісність зображуваних у ній звичаїв. Версії, що дійшли до нашого часу, містять пізніші виправлення, за якими можна помітити злиття початково різних уявлень про Кухуліна. За основною версією батько Кухуліна - бог світла Луг, що ввійшов у Дехтіре, сестру Конхобара, з ковтком води. Інший варіант розповідає, що Дехтіре викрав якийсь бог (Луг чи інший), а потім зі своїми помічниками заманив Конхобара (перетворившись на чарівних птахів) у свій магічний дім до моменту народження дитини, щоб передати його земним родичам на виховання. Ще одна уявлення стверджує, що Кухулін - син Дехтіре та улада Суалтама, Луг був лише "духовним батьком" останнього, це, схоже, пізніша раціоналізація. Найдавніша версія, що походить ще з часів матріархату: Кухулін, як і багато інших легендарних героїв, плід інцесту - син Дехтіре від її брата (за одним варіантом - батька) Конхобара.

У сазі "Сватання до Емер" розповідає, як батько дівчини, з якою Кухулін вирішив одружитись, поставив перед тим ряд складних завдань, маючи надію, що Кухулін загине. Проте він вийшов переможцем з усіх випробувань і одружився з дівчиною. Під час цього небезпечного сватання Кухулін побував у Шотландії, де одна жінка-воїн навчила його своєму мистецтву. Там він мав стосунки з іншою жінкою-воїном, що народила йому сина Конлайха. Коли Конлайх виріс, він вирушив у Ірландію розшукувати батька. Вони зустрілись, не впізнали один одного, і батько вбив сина у двобої. Це поширений сюжет і в інших епосах (німецька "Пісня про Гільдебрандта", наприклад). Ця сага дає картину традиційного "військового навчання" Кухуліна. Образи жінок-воїнів, що його вчать, походять ще з доби матріархату. Стиль цієї саги місцями вже збивається на казковий, наприклад, левоподібний звір, у якому впізнається казковий мотив "тварини-помічника".

У сімнадцятирічному віці Кухулін вчинив свій найбільший подвиг. Це описується в найбільшій сазі ірландського епосу "Викрадення бика з Куалнге". Королева Коннахту (область, що завжди ворогувала з Уладом) забажала будь-якою ціною добути красивого бика, що належав одному уладу. Той не хотів продавати свого бика, тому королева спорядила велетенське військо і напала на Улад. Вона обрала для цього час, коли всі улади були охоплені магічною хворобою, що раз в рік робила безсилими всіх, окрім Кухуліна. Він був вільним від цієї хвороби через своє божественне походження (див. "Недуг уладів"). Вимушений сам охороняти батьківщину, Кухулін сховався біля броду, через який мало проходити вороже військо. Він розставив таблички з закляттями, що зобов’язували ворогів переходити брід по одному і по черзі вступав з ними у двобій. Він перемагав у цих поєдинках протягом трьох зимових місяців, доки улади не вилікувались і не прийшли йому на допомогу.

Сага "Хвороба Кухуліна" займає дуже важливе місце в циклі, бо збагачує поетичну біографію героя двома важливими рисами. Для епічного героя найвищим подвигом є проникнення у потойбічний світ та витримання з честю випробувань, що випадуть на його долю. Подібно Гільгамешу та Одіссею (і багатьом іншим героям) Кухулін теж відвідує потойбічний світ. Проте, на відміну від них, він отримує туди запрошення від самих божественних істот, що не можуть обійтись без допомоги земного героя. Кухулін б’ється з безсмертними і перемагає їх. Також цей героїчний мотив пов’язаний тут з мотивами палкого кохання, улюблена в ірландському епосі тема - кохання між смертним та сідою.

З усіх саг про Кухуліна, сага "Смерть Кухуліна" особлива. Як за героїчним пафосом, так і за силою враження. Трагізм тут подвійний - Кухулін гине частково від покладених на нього заборон - "гейсів", які він вимушений порушити, а частково від власної благородності. Своїми подвигами Кухулін нажив багато ворогів, які, зрештою, вирішують його знищити спільними зусиллями. Очолює це коннахтська королева Медб. Вона обирає момент, коли всі улади хворі на магічну хворобу, і не в змозі битися. Таким чином Кухулін в якості захисника країни мусить прийняти бій з ворогами сам. Улади відчувають, що битва буде для нього останньою, і намагаються його утримати. Проте він не в змозі бачити розорення рідного краю. Після деяких вагань він вирішує покластися на пораду Ніам, дружини Конала. Тоді вороги використовують магію, вони створюють привид Ніам, що переконує його виїхати на війну.

Образ Кухуліна

Зовнішність і характер Кухуліна насичені міфологічними рисами. Він володіє чарівними здібностями та властивостями. Коли Кухулін приходить у "бойову лють", то незвичайно виростає і весь спотворюється: на кінці кожної його волосини виступає краплина крові, він його тіла йде неймовірний жар, він може спокійно стати на наконечник списа босою ногою, він майже має властивість літати. У складних ситуаціях він використовує рогатий спис (з роздвоєним наконечником), який кидає у ворога пальцями ноги, стоячи у воді.

Також у цьому образі втілений ідеал доблесті та моральної досконалості давніх ірландців. Він великодушний до ворогів, відкликається на будь-яке горе, ввічливий з усіма, захисник слабких. Сага "Смерть Кухуліна" підтверджує це - він гине, ставши жертвою власної благородності та великодушності.

Цикл Фінна

Інший великий цикл саг склався на півдні Ірландії. Його головним героєм є Фінн (Фіонн) - вождь фенніїв. Так називалась особлива організація воїнів, надзвичайно майстерних у бойових мистецтвах, що займалась виключно війнами та полюванням і не підкорялась нікому окрім влади свого вождя. Поряд з Фінном у цих сагах згадується його син Ойсін (Оссіан), талановитий віршотворець, й онук Осгар.

Цикл сказань про Фінна був пізніше оброблений у вигляді віршованих народних балад, що отримали значне поширення не лише в Ірландії, а й в Шотландії. Там з ними познайомився Джеймс Макферсон близько 1760 року, і використав деякі у своїй відомій імітації народної поезії - збірці "Пісні Оссіана". Ця збірка справила величезний вплив на розвиток всієї європейської літератури.

Саги про чарівні плавання

Давні ірландці були сміливими мореплавцями, і є відомості, що ще до скандинавів вони досягли берегів Америки. Враження від незвичайних явищ природи, що їм доводилось спостерігати на островах атлантичного океану змішались з уявленнями про чарівні оселі сидів, куди відкритий доступ лише обраним героям. Саме звідси виникли повісті про фантастичні плавання героїв у "чарівну країну" або "країну блаженства", де живуть прекрасні жінки і де панує вічна молодість. Триста років, що провів там герой, здаються йому трьома днями. І коли він повернеться додому, то, ступивши на землю, перетвориться на порох, про що оповідає сага "Плавання Брана, сина Фебала". У цій сазі кельтські уявлення ускладнені мотивами з християнських сказань про "земний рай", а також, можливо, з античних міфів. Композиція саги досить вільна. У її середину вставлений епізод про морського бога, що передбачає своє майбутнє втілення на землі. Сага досить бліда за сюжетом, її виразність зосереджується у ліричних описах.

У "Плаванні Майль-Дуйна" розроблена та ж тема, що і в "Плаванні Брана", тільки більш загально. Її склад досить різнорідного походження. Композиція вільна: епізоди то контрастують один з одним, то доповнюють один одного, вони сповнені повторів. Проте у цій наївній незв’язності оповіді є свій смисл - вона надзвичайно точно передає почуття безпомічності мандрівників, яких доля носить океаном.

У сазі "Зникнення Кондли Прекрасного, сина Конда Ста Битв" поєднуються улюблений мотив ірландців плавання у "чарівну країну" з не менш поширеним мотивом кохання сіди до смертного. При цьому відбулось характерне для казкової фантазії змішування оселі сіди (чарівні пагорби Ірландії) та заморської Країни юності. Остання більш детально зображена у "Плаванні Брана", проте дана сага має два важливих додаткових образи - скляний човен та чарівне яблуко. Скло у кельтів та інших народів часто пов’язується з образами того світу - потойбічний чарівний острів у легендах про короля Артура зветься "скляним островом". Чарівне яблуко відповідає срібній вітці у "Плаванні Брана", воно означає чарівність. Авалон з легенд про Артура означає "острів яблук", там же згадуються яблука чарівного саду Гесперід на краю землі. Міфічна тема саги штучно приурочена до історії королів Конда та Арта (ІІ століття). Останній християнський редактор чи переписувач вклав у вуста сіди вірш, у якому вона передбачає, що на зміну релігії друїдів прийде нова віра.

"Пригоди Кормака в Обітованій землі" теж оповідають про відвідини чарівної країни. Сіди заманюють до себе героя хитрістю, щоб потім відпустити його, нагородивши цінними дарунками. На відміну від "Плавання Брана", "Хвороби Кухуліна", тут майже немає опису чарівної країни. Уся інтрига саги ґрунтується на психологічному драматизмі та ефекті зміни скорботи радістю, жорстоких злиднів прекрасною нагородою.

Інші фантастичні саги

"Повість про Байле Доброї Слави" є переходом від епосу до казки. Вона склалась у Середні віки, проте досить пізно. Про це свідчить відсутність у ній первісно-суворих, героїчних рис. Характерне прізвище "Байле" - "той, про кого всі добре говорять", а також заключення, у якому поет немовби оглядається на сиву давнину.

"Любов до Етайн" - одна з саг, що містять мотив кохання смертного та сіди. Її можна віднести як до історичних, так і до міфологічних саг. Вона є частиною сказань про Етайн, які можна відновити лише по незначним уривкам, що збереглись. Їх сюжет такий: Етайн колись була дружиною бога Мідера, але їх розлучила заздрість іншої сіди на ім’я Фуамінах. Перетворена чарами останньої на комаху, Етайн сім років літала у повітрі, доки не потрапила у кубок з напоєм, який випила дружина уладського воїна. Жінка зачала від цього і Етайн відродилась у людській подобі. Вона стала дружиною короля, але Мідер повернув її, вигравши у шахи.