Функції ринку та форми їх реалізації, Детальна інформація

нань монопольно-регулюючих та конкурентних сил на таких чи інших ринках. Засобами державного регулювання є законодавство про правила створення й припинення діяльності підприємств і регу-

лярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

Найважливіші напрями державного регулювання економіки, а отже, і встановлення рівноваги національного ринку такі:

антициклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження рівня інфляції;

програмування ( капіталістична планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано ввпливати на обсяг і напрями капіталовкладень, зміну структури народного господарства, тобто має стратагічні цілі.

Для досягнення, як короткочасних, так і тривалих цілей викорис-

товують:

пряме ( адміністративне) регулювання, що здійснюється за допо-

могою прийняття актів і дій виконавчої влади;

непряме регулювання, що грунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів ( зміна ставки податків, нор-

ми подання податкових пільг та ін.). економічна роль держави в цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання суспі-

льного капіталу в цілому.

Основні методи державного регулювання економіки є:

проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних під-

приємств і підприємств немонополізованого суктора економіки;

державне стимулювання науково-дослідних і дослідно - конст-

рукторських розробок, або науково-технічна політика;

активна амортизаційна політика;

кредитно-грошова політика;

здійснення структурної або промислової політики.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкурен-ції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контро-

лю за його дотриманням. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 вітсотків і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Щоб недопустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюють компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функцій входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції і метою запобігань недобросовісним формам і методам її.

Нині у країнах з ринковою і в тих, що переходять до ринкової економіки, посилюється підтримка держави ринково-конкурентних сил. Незважаючи на специфічні особливості, переорієнтація на пріоритет ринкового механізму в країнах обох степенів розвитку має загальні риси, основу яких становить зміна економічних функ-

цій держави. На перший план було висунуто завдання створити сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання капіталоутво-

рень шляхом здійснення бюджетно- податкової та кредитно-грошової політики;заохочення сил конкуренції і створення приват

ному підприємніцтву певних умов для розгортання ринкової діяль

ності. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, бу-

ли дерегулювання в ряді галузей економіки, реформа управління державними компаніями, ревізія ( або створення ) антимонопольно-

го законодавства.

Рушійні сили розвитку, втілень в товарному виробництві, особ-