Аналіз і узагальнення отриманих результатів, Детальна інформація

У 2 групі обстежених жінок переривання вагітності виявлено тільки у 9 (15,00%) випадках. Переривання вагітності відбулося у 2 (3,33%) жінок у терміні до 6 тижнів вагітності і по 1 (1,67%) випадку у термінах 9-10, 11-12, 17-18, 25-26, 29-30, 33-34 і 35-36 тижнів вагітності. У жодної жінки з 2 групи переривання вагітності не починалося з передчасного розриву навколоплідних оболонок.

Отже, у вагітних з нормоценозом піхви відмічено незначне обсіменіння піхви бактеріями. Основною складовою мікробіоценозу піхви є ЛБ і незначна кількість ФАБ і ОАБ у низькій концентрації.

У всіх 126 жінок 3 групи виявлено КК. АТ був позитивний у 106 (84,12%) обстежених жінок. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 3 групи в середньому становив 5,75(0,25. Найчастіше рН піхвового вмісту у обстежених жінок 3 групи знаходився у межах 5,6-6,0 – у 115 (91,27%) випадках. При огляді в дзеркалах у всіх 100% жінок 3 групи були відсутні патологічні зміни слизової оболонки піхви. У обстежених жінок 3 групи переважали рясні – у 102 (80,95%) жінок, рідкі – у 100 (79,37%) жінок, молочного або сіруватого кольору – у 121 (96,03%) жінок, рівномірно розподілені по стінках піхви – у 115 (91,27%) жінок піхвові виділення. При проведенні кольпоскопії у всіх 126 обстежених жінок були виявлені гіпо- або дистрофічні зміни слизової оболонки стінок піхви, котрі і були нами оцінені як ознаки БВ. При мікробіологічному дослідженні піхвового вмісту у обстежених жінок 3 групи ЛБ виявлено тільки у 46 (36,51%) жінок у концентрації 103-105 КУО/мл. Найчастіше у жінок 3 групи із піхвового вмісту виділялися: gardnerella vaginalis у 71 (56,35%) жінки, E.coli у 49 (38,89%) жінок, Peptostreptococcus spp. у 38 (30,16%) жінок, Staph.epidermidis у 32 (25,39%) жінок, Peptococcus spp. у 25 (19,84%) жінок, Bacteroides spp. у 24 (19,05%) жінок і Bifidobacterium spp. у 19 (15,08%) жінок. У найвищій концентрації 106-107 КУО/мл виділялися gardnerella vaginalis і ОАБ (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Bacteroides spp.). Отже, для жінок 3 групи характерна низька концентрація або відсутність до певної міри ЛБ, переважання ОАБ і мікроаерофільних мікроорганізмів (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Bacteroides spp. і gardnerella vaginalis) у високій концентрації. Такий мікробіоценоз піхви характерний для БВ.

У результаті переривання вагітності у жінок 3 групи народилося 50 (39,68%) абортних плодів і 76 (60,32%) недоношених новононароджених. При цьому найбільше було абортних плодів з ростом від 5 до 10 см – у 22 (44,00%) плодів, що відповідає 1 триместру гестації, і найбільше плодів з масою до 100 г, що також відповідає 1 триместру гестації. Проведено мікробіологічне обстеження всіх абортних плодів та недоношених новонароджених. З ротової порожнини у абортних плодів та недоношених новонароджених від жінок 3 групи виділено: Staph.epidermidis, E.coli, Peptostreptococcus spp. і gardnerella vaginalis – по 3 (2,38%) випадки і Staph.saprophyticus, Peptococcus spp., Bacteroides spp. – по 2 (1,59%) випадки. Концентрація виділених мікроорганізмів була меншою 103 КУО/мл. З шлункового вмісту абортних плодів та недоношених новонароджених у жінок 3 групи виділено: E.coli і Peptostreptococcus spp. – по 3 (2,38%) випадки і Staph.saprophyticus, Bacteroides spp. і gardnerella vaginalis – по 2 (1,59%) випадки у концентрації менше 103 КУО/мл. Найчастіше з кон’юнктиви абортних плодів та недоношених новонароджених у жінок 3 групи виділено: E.coli у 44 (34,92%) випадках, Peptostreptococcus spp. у 32 (25,40%) випадках, gardnerella vaginalis у 28 (22,22%) випадках, Peptococcus spp. у 24 (19,05%) випадках, Staph.saprophyticus у 22 (17,46%) випадках і Bifidobacterium spp. у 13 (10,32%) випадках. Найвищою була концентрація ОАБ (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Bacteroides spp.) і gardnerella vaginalis – 104-105 КУО/мл, а концентрація E.coli і Bifidobacterium spp. – 103-104 КУО/мл. Найчастіше зі шкіри голови абортних плодів та недоношених новонароджених були виділені: gardnerella vaginalis – у 70 (55,56%) випадках, E.coli у 48 (38,10%) випадках, Peptostreptococcus spp. у 37 (29,37%) випадках, Staph.epidermidis у 30 (23,81%) випадках, Peptococcus spp. у 25 (19,84%) випадках, Вacteroides spp. у 22 (17,46%) випадках, Bifidobacterium spp. у 21 (16,67%) випадку. У високій концентарації виділені ОАБ (Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp. і Вacteroides spp.) і gardnerella vaginalis – 105-106 КУО/мл, а E.coli і Bifidobacterium spp. у концентрації 103-104 КУО/мл. З ділянки пупка найчастіше у абортних плодів і недоношених новонароджених були виділені: gardnerella vaginalis – у 67 (53,17%) випадках, E.coli – у 46 (36,51%) випадках, Peptostreptococcus spp. – у 37 (29,37%) випадках, Staph.saprophyticus - у 29 (23,02%) випадках, а також Peptococcus spp. і Вacteroides spp. – по 24 (19,05%) випадки, Bifidobacterium spp. – у 21 (16,67%) випадку. У найвищій концентрації були виділені ОАБ: gardnerella vaginalis – 105-106 КУО/мл, E.coli і Bifidobacterium spp. у концентрації 103-104 КУО/мл.

У 4 групу були включені жінки у котрих стан мікробіоценозу піхви відповідав нормі. У вагінальних мазках домінували ЛБ, відсутня грамнегативна мікрофлора, спори, міцелій, псевдогіфи, лейкоцити, поодинокі “чисті” епітеліальні клітини. У всіх 100 пацієнток відсутні були КК, а АТ був негативним. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 4 групи у середньому становив 3,9(0,23 і найчастіше знаходився у межах 3,5-4,0 у 78 (78,00%) випадках. При огляді в дзеркалах у всіх 100% обстежених жінок 4 групи не виявлено патології зі сторони слизової оболнки стінок піхви. У обстежених жінок 4 групи переважали скудні – у 88 (88,00%) жінок, густі – у 99 (99,00%) жінок, молочного кольору – у 100 (100,00%) жінок, нерівномірно розподілені по стінках піхви – у 100 (100,00%) жінок піхвові виділення. При проведенні кольпоскопії у всіх 100% жінок 4 групи були відсутні патологічні зміни зі сторони слизової оболонки стінок піхви. У піхвовому вмісті обстежених жінок 4 групи ЛБ виявлено у всіх 100 жінок у концентрації 106-107 КУО/мл. Найчастіше у жінок з нормоценозом піхви і НВ з піхви виділялися E.coli у 35 (35,00%) жінок, Staph.epidermidis – у 24 (24,00%) жінок, Bifidobacterium spp. – у 18 (18,00%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 15 (15,00%) жінок, Peptococcus spp. – у 10 (10,00%). У найвищій концентрації виділялися E.coli і Bifidobacterium spp. – 103-105 КУО/мл, а також Staph. epidermidis, Corynebacterium spp., Peptostreptococcus spp. – 103-104 КУО/мл. Таким чином, виділені мікроорганізми визначалися у низькій концентрації з переважанням ФАБ. Отже, для мікробіоценозу піхви у жінок 4 групи характерна наявність ЛБ у високій концентрації, переважання ФАБ у невисокій концентрації. Такий склад піхви характерний для нормоценозу піхви.

У результаті переривання вагітності у 4 групі народилося 40 (40,00%) абортних плодів і 60 (60,00%) недоношених новонароджених. У 4 групі було найбільше абортних плодів з ростом до 5 см – 24 (60,00%) плоди і масою до 100 г – 29 (72,50%) плодів, що відповідає 1 триместру вагітності. Проведено бактеріологічне обстеження всіх абортних плодів та недоношених новонароджених у жінок 4 групи. З ротової порожнини у абортних плодів та недоношених новонароджених виділено: Staph.epidermidis, Staph.saprophyticus, E.coli по 1 (1,00%) випадку кожний. Концентрація виділених мікроорганізмів була меншою 103 КУО/мл. З шлункового вмісту абортних плодів та недоношених новонароджених виділено: Staph.saprophyticus і E.coli по 1 (1,00%) випадку кожний. Концентрація виділених мікроорганізмів була меншою 103 КУО/мл. Найчастіше з кон’юнктиви абортних плодів та недоношених новонароджених виділено: Staph.epidermidis – у 20 (20,00%) випадків і E.coli – у 14 (14,00%) випадках. Концентрація виділених мікроорганізмів була меншою 103 КУО/мл. Найчастіше зі шкіри голови у абортних плодів та недоношених новонароджених були виділені: Staph.epidermidis – у 23 (23,00%) випадках, E.coli – у 26 (26,00%) випадках і Peptococcus spp. – у 9 (9,00%) випадках. Концентрація виділених мікроорганізмів у всіх випадках була меншою 103 КУО/мл. З ділянки пупка у абортних плодів та недоношених новонароджених було виділено: Staph.epidermidis – у 6 (6,00%) випадках і Staph.saprophyticus – у 1 (1,00%) випадку. Концентрація виділених мікроорганізмів у всіх випадках була меншою ніж 103 КУО/мл.

Отже, первинна колонізація бактеріями недоношених новонароджених відбувається за рахунок складових піхвового мікробіоценозу матері і є незначною у жінок з нормоценозом піхви (4 група). У жінок 3 групи відмічається первинна колонізація недоношених новонароджених різноманітною флорою у значно вищій концентрації, ніж у жінок з нормоценозом піхви (4 група) з переважанням ОАБ (р<0,05). Таким чином, недоношених новонароджених з 3 групи можна вважати внутрішньоутробно інфікованими ОАБ з високим ступенем ризику реалізації інфекції.

Висока частота БВ у вагітних потребує швидких і недорогих скринінгових методів діагностики БВ. Підвищення рН піхвового вмісту є однією з ранніх ознак розвитку БВ. У звязку з цим ми пропонуємо простий і доступний для практичного лікаря, а також економічно дешевий кольоровий тест з гематоксиліном (ГТ). Основними параметрами, які характеризують ефективність методу діагностики є чутливість і специфічність методу. Чутливість ГГ для вагітних жінок склала 87,30%, а специфічність – 85,00%. Порівнюючи літературні дані [12, 57] ефективності діагностики БВ за критерієм рН піхвового вмісту, який був визначений за допомогою рН-метрів і наборів універсальних індикаторних папірців, з одержаними результатами чутливості і специфічності ГТ, останній можна вважати ефективним методом скринінгової діагностики БВ у вагітних. Окрім того, ГТ є більш доступним, простим у виконанні і економічно дешевим у порівнянні з іншими методами визначення рН піхвового вмісту.

Проблема розробки ефективного лікування БВ у вагітних має важливе медичне і соціальне (оскільки БВ призводить до НВ та ІПіН) значення. Лікування БВ у вагітних до цього часу залишається досить складним завданням. Нашу увагу привернула ідея комплексного використання препарату з групи 5-нітроімідазолу – орнідазолу (“Тибералу”) і пробіотика 5 покоління – препарату “Хілак форте-краплі”. Лікування вагітних проводили за такою схемою: одноразовий пероральний прийом після вечері 2 г орнідазолу (“Тибералу”) і одночасно інтравагінально вводили “Хілак форте-краплі” по 2 мл двічі на день протягом 7 днів. Після інтравагінального введення препарату “Хілак форте-краплі” рекомендували лежаче положення на спині з зігнутими в колінах ногами на протязі 30 хвилин.

Основною скаргою у жінок 5 групи з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом піхвові виділення, які спостерігалися у 53 (81,54%) вагітних до лікування за запропонованою вище схемою. Через 7-10 днів після закінчення лікування вищевказані скарги не подавала жодна жінка, а через 1 місяць такі скарги виявлені у 1 (1,54%) жінки. До лікування БВ у 53 (81,54%) вагітних жінок 5 групи при огляді в дзеркалах слизової оболонки стінок піхви виявлено рясні піхвові виділення і тільки у 10 (15,38%) жінок – помірні піхвові виділення, а у 2 (3,08%) обстежених жінок – скудні піхвові виділення. Через 7-10 днів після закінчення лікування у обстежених жінок 5 групи рясні піхвові виділення були відсутні, а скудними стали у 64 (98,46%) жінок і тільки у 1 (1,54%) жінки – помірними. Через 1 місяць після закінчення лікування у 63 (96,92%) обстежених жінок виділення носили характер скудних і тільки у 2 (3,08%) жінок вони мали характер рясних і помірних. Таким чином, частота рясних піхвових виділень до лікування достовірно (р<0,001) була вищою (81,54%), ніж після закінчення лікування (1,54%). Також достовірно (р<0,05) вищою до лікування (15,38%) була частота помірних піхвових виділень, ніж після лікування (1,54%). Відповідно достовірно (р<0,001) зросла частота скудних піхвових виділень з 3,08% до лікування до 98,46% через 7-10 днів і до 96,92% через 1 місяць після закінчення лікування. Після лікування достовірно (р<0,001) зменшилася частота рідких піхвових виділень з 96,92% до лікування до 1,54% після закінчення лікування, а відповідно зросла частота густих піхвових виділень з 3,08% до лікування до 100,00% через 7-10 днів і до 98,46% через 1 місяць після закінчення лікування. Після закінчення лікування достовірно (р<0,05) збільшилася частота молочних піхвових виділень з 36,92% до лікування до 100,00% через 7-10 днів і до 98,46% через 1 місяць після завершення лікування. У обстежених жінок 5 групи спостерігається достовірне (р<0,001) зменшення частоти рівномірно розподілених по стінках піхви виділень з 95,38% до лікування до 1,54% після завершення лікування і, відповідно, зростання частоти нерівномірно розподілених піхвових виділень з 4,62% до лікування до 98,46% після закінчення лікування.

0,25 і найчастіше знаходився у межах 5,1 – 6,0 у 58 (89,23%) жінок. До лікування у обстежених жінок 5 групи ЛБ були виділені тільки у 25 (38,46%) жінок і у низькій концентрації 102-105 КУО/мл. Серед ФАБ найчастіше виділялися Staph. epidermidis у 16 (24,62%) жінок і E. coli у 19 (29,23%) жінок у низькій концентрації, відповідно, менше 103 КУО/мл і 103-104 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофілів найчастіше виділялися Peptostreptococcus spp. у 19 (29,23%) жінок, Peptococcus spp. у 13 (20,00%) жінок, Вacteroides spp. – у 12 (18,46%) жінок і gardnerella vaginalis – у 38 (58,46%) жінок у високих концентраціях 106-107 КУО/мл.

Після лікування КК були виявлені через 7-10 днів після закінчення лікування у 2 (3,08%) жінок і через 1 місяць після закінчення лікування у 1 (1,54%) жінки. Таким чином, у порівнянні з частотою виявлення КК до лікування відмічається достовірно (р<0,001) зменшення частоти їх виявлення через 7-10 днів після закінчення лікування. АТ у всіх 65 жінок 5 групи через 7-10 днів після закінчення лікування був негативним. Таким чином, частота позитивного АТ після лікування достовірно (р<0,001) зменшилася, ніж до лікування з 86,15% до лікування до 1,54% після лікування. рН піхвового вмісту у жінок 5 групи після лікування через 7-10 днів у середньому становив 4,11(0,27 і через 1 місяць – 4,16(0,26. Після лікування БВ у вагітних жінок 5 групи достовірно (р<0,01) збільшилася частота виявлення ЛБ і їх концентрація у піхвовому вмісті та знизилася частота виявлення і концентрація ОАБ (особливо Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp. і Вacteroides spp.), а також мікроаерофільних бактерій, зокрема gardnerella vaginalis.

Отже, загальна рання ефективність терапії БВ препаратами орнідазол (“Тиберал”) і “Хілак форте-краплі” дорівнювала 96,92%, а через 1 місяць стійкий клінічний і мікробіологічний ефект мав місце у 62 (95,38%) жінок.

У 1 триместрі вагітності для лікування БВ у вагітних використовували препарат “Хілак форте-краплі” і індигенні ЛБ. Проведено обстеження і лікування 46 вагітних жінок з БВ (6 група). Курс лікування полягав у інтравагінальному введенні на протязі 7 днів двічі на день 1 мл препарату “Хілак форте-краплі” і 1 мл живильного середовища з індигенними ЛБ (концентрація індигенних ЛБ становила 108-109 КУО/мл).

Клініко-бактеріологічне обстеження вагітних проводили тричі: перед початком лікування, через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування. Основною скаргою у жінок 6 групи з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом виділення, які спостерігалися у 38 (82,61%) вагітних до лікування. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування скарг на рясні з неприємним запахом піхвові виділення не надавала жодна жінка. До лікування БВ у 38 (82,61%) вагітних жінок 6 групи при огляді в дзеркалах слизової оболонки стінок піхви виявлено рясні піхвові виділення і тільки у 6 (13,04%) жінок – помірні піхвові виділення, а у 2 (4,35%) обстежених жінок – скудні піхвові виділення. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування у 45 (97,83%) обстежених жінок виділення носили характер скудних і тільки у 1 (2,17%) жінки вони мали характер помірних.

Таким чином, частота скудних піхвових виділень до лікування була достовірно (р<0,001) нижчою (4,35%), ніж після закінчення лікування (97,83%).

До лікування 44 (95,65%) вагітних жінок 6 групи мали рідкі піхвові виділення і тільки 2 (4,35%) жінок – густі піхвові виділення. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування у 45 (97,83%) обстежених жінок піхвові виділення мали густу консистенцію і тільки 1 (2,17%) жінка – рідкі піхвові виділення. Таким чином, після лікування достовірно (р<0,001) зменшилася частота рідких піхвових виділень з 95,65% до лікування до 2,17% після закінчення лікування, а відповідно зросла частота густих піхвових виділень з 4,35% до лікування до 97,83% після закінчення лікування. Найчастіше до лікування колір піхвових виділень був сіруватий у 24 (52,17%) обстежених жінок і молочного кольору у 17 (36,96%) жінок. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування у 45 (97,83%) жінок піхвові виділення мали молочний колір і тільки у 1 (2,17%) жінки – сіруваті. Таким чином, у жінок 6 групи після лікування достовірно (р<0,05) збільшилася частота виявлення піхвових виділень молочного кольору з 36,96% до лікування до 97,83% після закінчення лікування.

До лікування у 43 (93,48%) жінок переважали рівномірно розподілені по стінках піхви піхвові виділення і тільки у 3 (6,52%) жінок піхвові виділення були нерівномірно розподілені по стінках піхви і знаходилися в основному в області заднього піхвового склепіння. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування тільки 1 (2,17%) жінка мала рівномірно розподілені по стінках піхви піхвові виділення, а у 45 (97,83%) жінок вони знаходилися в основному у задньому піхвовому склепінні. Таким чином, у обстежених жінок 6 групи спостерігається достовірне (р<0,001) зменшення частоти виявлення рівномірно розподілених по стінках піхви піхвових виділень з 93,48% до лікування до 2,17% після завершення лікування і, відповідно, збільшення частоти нерівномірно розподілених по стінках піхви піхвових виділень з 6,52% до лікування до 97,83% після закінчення лікування.

У всіх 46 обстежених жінок 6 групи були виявлені у вагінальних мазках КК, позитивний АТ у 40 (86,96%) жінок до лікування. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 6 групи до лікування у середньому становив 5,73(0,27 і в основному у 42 (91,31%) жінок знаходився у межах 5,1-6,0. ЛБ зустрічалися у всіх 46 жінок, але в низькій концентрації менше 104 КУО/мл. Серед ФАБ найчастіше зустрічалися Staph.epidermidis у 11 (23,91%) жінок, E.coli – у 14 (30,43%) жінок. Їх концентрація, відповідно, менше 103 КУО/мл і 103-104 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофільних бактерій найчастіше зустрічалися gardnerella vaginalis у 28 (60,87%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 14 (30,43%) жінок, Peptococcus spp. – у 10 (21,74%) жінок, Вacteroides spp. – у 9 (19,57%) жінок і Bifidobacterium spp. – у 7 (15,22%) жінок. Вони виділялися у високих концентраціях 106-107 КУО/мл, окрім Bifidobacterium spp., які виділялися у концентрації 103-105 КУО/мл. Таким чином, у обстежених жінок 6 групи переважали ОАБ та мікроаерофільні бактерії у високій концентрації.

Після закінчення лікування через 7-10 днів і через 1 місяць КК були виявлені у 1 (2,17%) жінки, а АТ у всіх 46 (100,00%) жінок 6 групи був негативним. рН піхвового вмісту у жінок 6 групи після лікування через 7-10 днів у середньому становив 4,23(0,26 і через 1 місяць – 4,27(0,28 і найчастіше показник рН був менший 4,5. Таким чином, середнє значення рН піхвового вмісту після лікування стало достовірно (р<0,05) меншим, ніж до лікування.

Після лікування БВ у вагітних жінок 6 групи по запропонованій схемі достовірно (р<0,05) збільшилася концентрація ЛБ у піхвовому вмісті і знизилася частота виявлення і концентрації ОАБ і мікроаерофільних БВ-асоційованих мікроорганізмів.

Отже, загальна ефективність терапії БВ індигенними ЛБ і препаратом “Хілак форте-краплі” склала 97,83%, що дозволяє даний метод використовувати у практиці родопомічних закладів.

Профілактика НВ та ІПіН у жінок з БВ полягає у використанні ефективних методів лікування БВ. Оскільки БВ є фактором ризику і причиною НВ та ІПіН, то своєчасне лікування БВ є методом профілактики НВ та ІПіН у даного контингенту пацієнток. З метою вияснення ефективності профілактики НВ та ІПіН у вагітних з БВ шляхом лікування БВ препаратами орнідазол (“Тиберал”), “Хілак форте-краплі” і індигенними ЛБ було обстежено 83 жінки. Із них 43 жінки склали основну групу (7 група) і 40 жінок – контрольну групу (8 група). У всіх 83 жінок на час обстеження були відсутні ознаки загрози переривання вагітності, що було підтверджено, як клінічно, так і інструментальними методами (ультрасонографія). В основній групі всім вагітним проводилося лікування БВ за допомогою препаратів орнідазол (“Тиберал”), “Хілак форте-краплі” і індигенними ЛБ. Всім жінкам контрольної групи лікування БВ не проводилося.

Основною скаргою у жінок 7 і 8 груп з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом піхвові виділення, які спостерігалися, відповідно, у 37 (86,05%) жінок і у 34 (85,00%) жінок. Достовірної (р>0,05) різниці у частоті скарг характерних для БВ у жінок 7 і 8 груп не виявлено. На початку спостереження у обстежених жінок 7 і 8 груп найчастіше зустрічалися рясні піхвові виділення, відповідно, у 36 (83,72%) жінок 7 групи і у 33 (82,50%) жінок 8 групи. Таким чином, кількість піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп достовірно (р>0,05) не відрізнялася.

На початку спостереження у жінок 7 і 8 груп переважали рідкі піхвові виділення, відповідно, у 41 (95,35%) жінки 7 групи і у 38 (95,00%) жінок 8 групи. Таким чином, консистенція піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнялася. Найчастіше на початку спостереження у обстежених жінок 7 і 8 груп зустрічалися сіруваті і молочного кольору піхвові виділення, відповідно, у 40 (93,01%) жінок і у 37 (92,50%) жінок. Таким чином, колір піхвових виділень у жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнявся. У обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження частіше відмічалися рівномірно розподілені по стінках піхви піхвові виділення, відповідно, у 40 (93,02%) жінок і у 37 (92,50%) жінок. Таким чином, розподіл піхвових виділень по стінках піхви у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження достовірно (р>0,05) не відрізнявся.

У всіх обстежених жінок 7 та 8 груп у вагінальних мазках виявлені на початку спостереження КК, а позитивний АТ – у 36 (83,72%) жінок 7 групи і у 33 (82,50%) жінок 8 групи. Таким чином, частота виявлення позитивного АТ серед обстежених жінок 7 і 8 груп достовірно (р>0,05) не відрізнялася. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку спостереження, відповідно, у середньому становив 5,75(0,25 і 5,72(0,23. Таким чином, показники рН піхвового вмісту у обстежених жінок 7 і 8 груп на початку обстеження достовірно (р>0,05) не відрізнялися. У обстежених жінок 7 і 8 груп ЛБ зустрічалися тільки, відповідно, у 16 (37,21%) жінок і у 14 (35,00%) жінок та у низькій концентрації 102-105 КУО/мл. У обстежених жінок 7 групи серед ФАБ найчастіше зустрічалися E.coli у 17 (39,53%) жінок, Staph.epidermidis – у 11 (25,58%) жінок. Концентрація E.coli становила 103-104 КУО/мл, а Staph.epidermidis – менше 103 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофільних бактерій у обстежених жінок 7 групи найчастіше зустрічалися gardnerella vaginalis у 24 (55,81%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 13 (30,23%) жінок, Peptococcus spp. – у 8 (18,60%) жінок, Вacteroides spp. – у 8 (18,60%) жінок і Bifidobacterium spp. – у 6 (13,95%) жінок. Концентрація даних мікроорганізмів була високою і становила 106-107 КУО/мл, окрім Bifidobacterium spp., концентрація яких становила 103-105 КУО/мл.

У обстежених жінок 8 групи серед ФАБ найчастіше зустрічалися E.coli у 15 (37,50%) жінок, Staph.epidermidis – у 9 (22,50%) жінок. Концентрація E.coli становила 103-104 КУО/мл, а Staph.epidermidis – менша 103 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофільних мікроорганізмів у обстежених жінок 8 групи найчастіше зустрічалися gardnerella vaginalis у 23 (57,50%) жінок, Peptostreptococcus spp. – у 12 (30,00%) жінок, Вacteroides spp. – у 7 (17,50%) жінок, Peptococcus spp. – у 6 (15,00%) жінок і Bifidobacterium spp. – у 5 (12,50%) жінок. Концентрація виділених бактерій була 106-107 КУО/мл, окрім Bifidobacterium spp., концентрація яких становила 103-105 КУО/мл. Таким чином, достовірної (р>0,05) різниці у спектрі та концентрації виділених бактерій у обстежених жінок 7 і 8 груп не виявлено.

Після проведеного лікування у жінок 7 групи КК були відсутні у вагінальних мазках, а також негативним був АТ у всіх 43 обстежених жінок. рН піхвового вмісту після закінчення лікування у жінок 7 групи в середньому становив 4,25(0,24. При бактеріологічному дослідженні піхвового вмісту у жінок 7 групи після лікування у всіх 100% випадках виявлено ЛБ у високій концентрації 107-109 КУО/мл і незначна кількість у низькій концентрації ФАБ і ОАБ.

Таким чином, проведене лікування привело до клінічного і бактеріологічного виздоровлення всіх 43 (100,00%) жінок 7 групи.

У всіх вагітних 7 і 8 груп по завершенню вагітності проводили бактеріологічне обстеження плодів та новонароджених.