Економічне вчення А. Сміта, Детальна інформація

У трактуванні теорії вартості Сміт не був послідовним. Він заявляє, що трудова теорія справедлива лише для «раннього, примітивного» суспільства. Коли ще праця не була поділена, вона могла служити основою для обміну.

З розвитком розподілу праці ситуація змінюється. По-перше, обмін стає необхідним, тому що дозволяє одержувати потрібні товари. По-друге, як зазначає Сміт, багатство особи визначається його можливістю одержувати проекти чужої праці в обмін на свій продукт. За цих умов мінова цінність товару для товаровиробника буде визначатись кількістю чужої праці, яку він може одержати в обмін на одиницю свого товару.

Товаровиробник, обмінюючи свій товар на якийсь інший, одержує, з^, власною оцінкою, більше праці, ніж віддає. Те ж саме відбувається і з против^ пою стороною. Тобто кожний учасник обміну одержує більше праці, відносно своїх можливостей по виробництву одержуваного товару, ніж віддає. Тут м^ знову зустрічаймось з поняттям суб'єктивної цінності, проте виводиться вон^ Смітом не з принципу корисності, що було властивим австрійській школі, а ї принципу праці. • ','

Отже, перше з поставлених питань Сміт вирішує однозначно. Основу цінності товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують шляхом обміну на даний товар.

Як же вирішує Сміт друге завдання, тобто питання про складові частини ціни товару? На перший ітогляд, нелогічною є сама постановка такого питання. Дійсно, про які складові частини ціни може йти мова, якщо вона визначається працею?

Справа в тому, що до цього Сміт розглядав обмін товарів у простому товарному виробництві, де виробники обмінюються працею, уречевленою в товарах.

В умовах капіталізму відбувається обмін живої і уречевленої праці. Робітники виступають як прсідавці товару робоча сила, а капіталісти — як його покупці. Щоправда, Сміт вважав, що робітники продають свою працю, яка, як і інші товари, має «дійсну і номінальну ціну»^. Фактично йдеться про номінальну і реальну заробітну плату. За цих умов, пише Сміт, порушується закон еквівалентного обміну. Робітник віддає більше живої праці, ніж одержує уречевленої. Цінність, яку робітник додає до матеріалів, зводиться до двох частин: заробітної плати і прибутку капіталісту. Це дві складові частини цінності. Третьою складовою у Сміта виступає рента. Отже, як пише Сміт, «три першооснови всякого доходу, як і всякої мінової цінності,— це заробітна плата, прибуток і рента»^. Таким чином, цінність Сміт визначає доходами.

Всі три види первісного доходу — заробітна плата, прибуток і рента — мають єдину ціннісну субстанцію — працю, уречевлену в товарах, які одержують шляхом обміну. «Слід мати на увазі,— писав Сміт,— що дійсна цінність всіх різних складових частин ціни вимірюється кількістю праці, яку може купувати або яку може мати в розпорядженні кожна з них. Праця вимірює цінність не лише тієї частини ціни, яка зводиться до праці, а й тих частин, що приходяться на ренту і прибуток».

Визначення цінності сумою доходів свідчить про те, що Сміт, проявивши геніальну непослідовність, заклав основи теорії факторів виробництва, яка в XIX ст. стала пануючою.

Щодо третього завдання, яке вирішує Сміт, то воно зводиться до з'ясування причин відхилення ринкової ціни від природної. Природна ціна у Сміта це, по суті, — грошовий вираз цінності. Природна ціна включає повну величину ренти, праці і прибутку. Причому йдеться не про фактичну величину складових ціни, а про їх середню норму. Ринкова ціна — та, за якою продається товар.

’

c

†

\x017D

¬

®

\xA413 \x2431\x5E00\x5484\x6101\x0124

\x2431\x6000\xA084\x6100\x0324

p

1/4

B

\x2431\x6100\x0324

\xA413<\x2431\x6000\xAA84\x6101\x0324

\x2431\x6000\xA084\x6100\x0124

\x2431\x6000\xA084\x6100\x0324

\x2431\x6000\xB484\x6100\x0324

\x2431\x6100\x0324

\x2431\x5E00\x2884\x6000\x4084\x6101\x0324

\x2431\x6000\x5484\x6101\x0324

\xA413(\x2431\x6100\x0324