Грузія (економіко-географічна характеристика країни), Детальна інформація

Обробна промисловість

До кінця ХІХ ст. Грузія залишалася слабкорозвинутою аграрною околицею Російської імперії. За радянських часів активно здійснювалася індустріалізація. За період з 1913 р. по 1975 р. обсяги валової продукції промисловості в Грузії зросли в 154 рази. У 1990 р. республіка виробила 0,2% всієї світової промислової продукції, приблизно стільки ж, скільки Норвегія. Промисловість давала понад 40% національного доходу країни. Однак централізована організація промислового виробництва за п'ятирічними планами і контрольними цифрами обсягу випуску продукції призвели до серйозного економічного дисбалансу з надзвичайно високою концентрацією інвестицій у важку промисловість і виробництво низькоякісних товарів.

Домінуючою галуззю обробної промисловості є харчова. Використовуючи власну аграрну базу, ця галузь випускає 3/5 всієї промислової продукції, у ній працює майже 2/5 зайнятих у промисловості. Провідні галузі харчової промисловості - консервування фруктів, виробництво чаю і тютюну, вони дають 3/5 всієї кількості продукції харчової промисловості. Менш розвинуті такі галузі, як виробництво макаронів, пива, цукру, м'ясних і молочних продуктів. Розвинуте виробництво тканин (шовкових, вовняних і бавовняних), одягу і взуття.

Важка промисловість включає виробництво сталі, залізничних локомотивів, вантажних автомобілів, суден і сільськогосподарських машин. Металургія, яка представлена Руставським металургійним заводом, виробляє труби і прокат для нафтової та автомобільної промисловості, а також для заводів, що виробляють залізничні локомотиви, судна і сільськогосподарські машини. Металургійне виробництво значною мірою залежить від поставок коксу і залізної руди з Росії.

Сільське господарство

Оброблювані землі займають менше ніж 20% території Грузії. Раніше селяни не могли використовувати болотисті ґрунти уздовж морського убережжя, але за роки радянської влади більшість цих земель було осушено. Важко було обробляти і землі в посушливих районах на сході, але вони ввикористовувалися в сільськогосподарській діяльності завдяки широкому розвитку ірригації.

Незважаючи на згадані проблеми, сільське господарство Грузії досягло великих успіхів і залишалося головним джерелом процвітання республіки. В період з 1913р. по 1980 р. випуск сільськогосподарської продукції зріс більше ніж у 10 разів. Грузинські селяни здавна використовували родючі ґрунти і теплий клімат країни для вирощування таких культур, як цитрусові, тютюн і чай, які є основою харчової промисловості. Коли радянський ринок був закритий для конкуренції з боку іноземних товарів, Грузія мала монополію на виробництво чаю і цитрусових. У зв'язку з необхідністю більшої кількості робочих рук для вирощування і збирання таких спеціалізованих культур, як чай, тютюн і виноград, постійно утримувався високий рівень зайнятості.

До приватизації землі в 1992 р. грузинське сільське господарство було організоване у формі колгоспів і радгоспів. Хоча не існувало приватної власності на землю, селяни і деякі місцеві жителі отримували в оренду земельні ділянки для вирощування продукції для особистого використання чи на продаж. Незважаючи на невелику площу цих ділянок, врожаї там були вдвічі вищими, ніж у колгоспах і радгоспах. Існували обмеження і на кількість голів домашніх тварин у приватних господарствах. Приватники поставляли майже половину сільськогосподарської продукції республіки, в тому числі 64% м'яса, 54% молока і 43% яєць; їм належала понад половина поголів'я домашньої худоби (в основному, великої рогатої, овець і свиней).

До 1992 р. понад 80% посівних земель були зайняті зерновими і кормовими культурами. Із загальної площі зернових 40% становила кукурудза і майже 40% - озима пшениця. Також вирощувалися бобові, тютюн, картопля та овочі. Виноград, цитрусові та інші фрукти, а також чай займають 34% родючих земель. Найважливішою сільськогосподарською продукцією після зернових є виноград винних сортів. Грузинські виноградники становили 1/8 всіх виноградників СРСР, і понад 10% загального обсягу сільськогосподарського виробництва належало продукції з винограду. Грузія виробляє 500 різних сортів вина. Виноробство сконцентроване переважно на сході країни, в Кахетії. Цитрусові давали близько 8% вартості всієї сільськогосподарської продукції Грузії. Субтропічні фрукти становили 8%, тоді як чай, плантації якого займали лише 2% оброблюваної території давав майже 20% всієї продукції.

Тваринництво в Грузії спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, свиней і овець. Розвинуте птахівництво. Розвиток тваринництва ускладнюється такими чинниками як висока щільність тварин на землі, низький рівень механізації і практики відгінного вівчарства. Вівці і свині вирощуються в основному в горах і передгір'ях.

Транспорт

Завдяки своєму географічному положенню між європейською Росією та Азією територія Грузії має важливе транзитне значення. Зокрема, вона забезпечує сусіднім країнам - Азербайджану і Вірменії - найкоротший вихід до Чорного моря. У радянський період м.Тбілісі стало великим вузлом залізничних і автомобільних доріг Кавказького регіону. Залізниці є головним засобом внутрішніх вантажних перевезень. Кістяк залізничної мережі утворює субширотна Закавказька магістраль, яка збудована ще в 1883 р. і з'єднує Баку з Поті і Батумі. Від неї прокладені основні гілки на Ткібулі, Боржомі, Чіатуру, Кахетинська дорога і лінія на Єреван.

Зв'язок з Росією підтримується на сході - через Баку і на заході - уздовж узбережжя Чорного моря. Є залізничний зв'язок із Турцією через територію Вірменії. Для розвитку периферійних районів республіки були збудовані лінії залізничних доріг Натанебі - Махарадзе, Очамчире - Ткварчелі, Броцеула - Цхалтубо, Горі - Цхінвалі, Боржомі - Ахалціхе - Вале, Гракалі - Тедзамі, Качреті - Цителі-Цкаро та інші.

Завдяки положенню Грузії на південному кордоні колишньої Російської імперії і СРСР важливими стратегічними об'єктами вважалися шосейні дороги. До числа найбільш живописних належить знаменита Воєнно-Грузинська дорога через Хрестовий перевал (одна з чотирьох магістралей, що перетинають високогірну зону Великого Кавказу).

Грузія має порти на Чорному морі. Серед них виділяються Батумі, головний нафтовий термінал і контейнерний порт, і Поті, важлива військово-морська база. До грузино-абхазького конфлікту роль головного туристичного і курортного порту виконувало Сухумі.

Більшу частину вантажів, що перевозяться через грузинські порти, становить сира нафта. Незважаючи на міжнародний статус порту Батумі, значна частина торгівлі обмежується чорноморським регіоном. У Грузії добре розвинуте повітряне сполучення між районними центрами, а Тбілісі пов'язаний міжнародними авіалініями з більшістю столиць СНД і Європи.

Зовнішня торгівля

У січні-вересні 2000 року зовнішньоторговельний оборот Грузії (крім неорганізованої торгівлі) становив 771,6 млн. доларів США, що становить 130,4 відсотка показника відповідного періоду минулого року. Експорт становить 234,6 млн. доларів США (відповідно 147,5%), а імпорт - 537,0 млн. доларів США (124,1 % ). У січні-вересні 2000 року від'ємний торговельний баланс Грузії становив 302,3 млн. доларів США.

У січні-вересні 2000 року в Грузії був від'ємний торговельний баланс з 78 країнами-партнерами (серед них - з 39 країнами понад 1 млн. дол. США), з якими торговельний дефіцит становив 311,1 млн. дол. США, замість 86 країн і 279,2 млн. дол. США порівняно з аналогічним періодом минулого року.

У січні-вересні 2000 року позитивний торговельний баланс (8,7 млн. дол. США ) в країні був з 25 країнами, а в січні-вересні 1999 року - з 15 країнами (5,7 млн. дол. США). У січні-вересні 2000 року позитивний торговельний баланс у розмірі понад 1 млн. дол. США встановлено з Литвою, Вірменією і Конго.

30,4% торговельного дефіциту припадає на країни СНД. З цими країнами зовнішній торговельний оборот у січні-вересні 2000 року становив 288,0 млн. дол. США (на 18,7 % більше порівняно з відповідним періодом минулого року), а з рештою країн - 483,6 млн. дол. США (відповідно на 38,5 % більше). На частку країн СНД припадає 37,3 % зовнішнього торговельного обороту Грузії, серед них 41,8 % експорту і 35,4 % імпорту.

З Росією торговельний оборот становив 134,8 млн. дол. США, а частка торговельного обороту з цією країною зменшилась на 2,5 процентних пунктів - з 19,8 % до 17,5 %.

У січні-вересні 2000 року до першої десятки провідних торговельних партнерів Грузії, за торговельним оборотом, увійшли: Туреччина, Росія, Німеччина, Азербайджан, США, Україна, Туркменістан, Швейцарія, Великобританія та Італія.