Економіко-географічна характеристика постсоціальністичної країни – Литви, Детальна інформація

80% населення - литовці. Близько 9% - росіян, 8% - поляків, інші представлені вихідцями з інших народів (білоруси, євреї, цигани, латиші й ін.). Чисельність населення збільшується повільно, тому що природні приріст населення невеликий - 5 чоловік на 1000 жителів. В даний час ріст чисельності населення знижений через міграцію в Росію і республіки СНД. Середня литовська родина складається з 3 чоловік. Це зв'язано з традиційно високим рівнем життя.

Працездатне населення республіки складає приблизно 52%. Через широке впровадження автоматизації і механізації на підприємствах останнім часом відбувається міжгалузевий перерозподіл працівників на користь невиробничої сфери (у її галузях зайняте близько 25% працюючих).

4. Господарство Литви

а) Промисловість

Основу промисловості Литви складають 580 підприємств. Основу індустріального розвитку республіки складають промислові об'єднання в області енергетики, машинобудування і металообробки, а також хімії. У Литві виробляється весь спектр будівельних матеріалів (цемент, шифер, гравій, цегла і т.д.). Оскільки значна територія республіки зайнята лісовими масивами, добре розвита лісова і деревообробна промисловість.

Близько 2/3 промислової продукції виробляється в п'ятьох найбільших містах, перерахованих вище.

Енергетичні ресурси Литви невеликі; великих рік ні, тому на частку ГЕС приходиться лише мала частина вироблення електроенергії. Велика частина вироблюваної електроенергії приходиться на ТЕС. Майже все паливо ( в основному мазут і природний газ ) увозиться з-за кордону ,тому що своїх родовищ нафти і газу в Литві немає. Також як паливо використовується торф, що добувається в республіці.

На території Литви знаходиться 130 підприємств цієї галузі. Машинобудування є спеціалізованим; тут виробляються верстати, устаткування, прилади, вироби електротехнічної, електронної, радіоелектронної промисловості. Електротехнічна промисловість спеціалізується на виробництві електродвигунів малої і середньої потужності. Великим верстатобудівним підприємством є завод «Жальгеріс»; основні центри верстатобудування - Вільнюс і Каунас. Вільнюський завод свердлів є одним з найбільших підприємств цього профілю в Європі. Також розвите машинобудування і суднобудування.

Основні напрямки розвитку хімічної промисловості - виробництво мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, пластмас для машинобудування. Центрами виробництва мінеральних добрив є міста Кедайаняй і Йонава. Тут роблять суперфосфат, аммофос, сірчану кислоту, фосфорну кислоту й ін.

На основі хімічної промисловості розвивається фармацевтична промисловість, що спеціалізується на виробництві різних засобів для ін'єкцій.

Цю галузь формують близько 120 великих підприємств. У республіці існують 8 великих м’ясопереробних комбінатів, що поставляють продукцію не тільки на внутрішній ринок, але й у республіки СНД.

Молочна промисловість представлена 5 великими молочними комбінатами. Широко відомі литовські сири, що останнім часом усі частіше з'являються в магазинах Москви і З-Петербурга.

Основні рибопереробні підприємства знаходяться в Клайпеді. Вони роблять рибні консерви, копчену і солену рибу, кулінарні вироби.

Через невеликі розміри республіки в останні роки одержав розвиток автомобільний транспорт. Він дозволяє здійснювати доставку за принципом «від дверей до дверей». Велику роль тут грають вантажні автомобілі середнього класу (вантажопідйомність до 5 тонн). Пасажирські перевезення в Литві виробляються по 498 міжміських маршрутах.

Залізничний транспорт із недавнього часу здійснює тільки транзитні перевезення з Росії в Калінінградську область. Активно використовується залізнична вітка, що з'єднує Північно-Захід Росії і країни Балтії з Польщею. Загальна довжина залізниць не перевищує 2000 км.

Окрему велику роль у житті Литви грає морський транспорт. Литовські порти обслуговують потреби не тільки республіки, але і сусідніх регіонів у Росії і Білорусії. Найбільший порт - Клайпеда, усього в Литві мається близько 40 морських портів. Транзит через литовські порти приносить великий доход у бюджет держави.

б) Сільське господарство

У сільському господарстві зайняте близько 20% працездатного населення республіки. Сільськогосподарський угіддя займають близько 50% території республіки, орні площі займають близько 40%. Виробляється меліорація земель, осушення боліт.

Під зернові культури зайнято більш половини посівних площ (близько 1.2 млн га). Найбільші площі відведені під ячмінь. Також вирощують озиму пшеницю, овес, бобові. Частина землі відведена під вирощування льону і цукрового буряка. Картопля вирощується практично у всіх районах Литви. Великі простори займають посіви кормових культур, багаторічних і однолітніх трав. Під суспільні сади відведене близько 50 тис. га. Основні культури - районовані сорти яблунь, вишень і зливши.

Основні напрямки у тваринництві - молочне скотарство і беконне свинарство. Птахівництво спеціалізоване і сконцентроване - побудовано 5 великих птахофабрик.

Оскільки значну частину Литви займають озера і штучні водойми, то розвиток рибництва отримало широке поширення. Як основні види розводять дзеркального коропа, карася, ляща. У ріках і озерах у достатку водяться прісноводні раки, що у великій кількості вивозяться в Росію. У приморських населених пунктах активно діють рибальські кооперативи і приватні підприємства, орієнтовані на вилов оселедця і кільки.

5. Найбільші міста і їх коротка характеристика

Вільнюс (колишній Вільно, Вільна), столиця Литви, на р.Наріс (Вілія). 514 тис. мешканців. Залізничний вузол. Провідні галузі промисловості міста: машинобудування (приладобудування, електро-технічне, верстатне, інструментальне) і металообробка; розвинуті хімічна і легка промисловості, харчова. 6 вузів ( в т.ч. університет з 1579 р.). 5 театрів, 7 музеїв. Серед архітектури: залишки Верховного замку (14-15 ст.), Старе місто з будівлями 17-18 ст., церква Онос (16 ст.), П’ятеро ір Повіло (17 ст.), кафедральний собор і ратуша (18 ст.).

Каунас (до 1917 р. офіційна назва Ковно), місто, районний центр. Порт на р.Нямунас (Неман), при впаданні в нього р.Наріс. 389 тис. мешканців. Залізничний вузол. Розвивається машинобудування (виробництво верстатів, електромоторів, телевізорів та ін.) і металообробка, легка (текстильна, трикотажна та ін.), харчова, поліграфічна, хімічна промисловості. Розміщена Каунаська ГЕС. 5 вузів. 8 музеїв ( в т.ч. художній музей ім..М.К.Чюрльоніса). 3 театри. З архітектури цікавість складають Замок (13-17 ст.), костел Вітауто (15 ст.) та ін.

Висновок

Литовська Республіка після розпаду Союзу РСР намагається знайти своє місце в Європейському економічному співтоваристві, переорієнтувати свою промисловість на нестатки Заходу. Однак у силу надзвичайно твердої конкуренції на західному ринку успіхи по просуванню литовських товарів більш ніж скромні. Тому в останні роки промисловість республіки починає усе активніше співробітничати зі своїми старими партнерами в рамках екс-СРСР. Всі обіцянки по якнайшвидшій інтеграції литовської промисловості в Загальний Ринок до останнього часу так і залишаються обіцянками.

Небажання Уряду і Парламенту Литви приєднатися до СНД істотно ускладнює і без того непросту економічну обстановку в країні. Великий потік російськомовної еміграції привів до того, що значна частина високотехнологічних виробництв, включаючи Інгалинську АЕС, знаходяться на грані зупинки. Уміли спрямовані дії на підйом націоналістичних настроїв литовців, що з'явилися основною причиною хвилі еміграції з республіки, останнім часом пішли на збиток. Уряд навіть уживає напівофіційних заходів для того, щоб запобігти від'їзд у Росію висококваліфікованих кадрів. Однак ці півзаходи не є досить ефективними.

Використана література:

Країни світу. Довідник. – К., 2001.

Географічна енциклопедія. – К., 2000.