Політичне й економічне становище Китаю, Детальна інформація

В умовах Китаю важливе значення має вирощування  технічних  культур. У  результаті сформованої структури цін їхнє виробництво набагато більш доходно, чим зерна, бавовни, овочів і фруктів, навіть не дивлячись на те, що по вирощуванню, наприклад бавовни Китай займає третє місце у світі. Крім того, широко поширене вирощування олійних культур,  службовців основним джерелом харчових жирів.  Головними з них є арахіс,  рабс і кунжут (вирощувані в провінції Шаньдун).

Не останнє місце займає Китай і по вирощуванню сподіваючись,  що вживається як лікарський засіб з IV століття нашої ери,  а з VI століття  він стає загальноприйнятим напоєм. Дотепер більшість сортів зеленого і чорного чаю йде майже винятково на експорт.  Чай вирощують у провінціях Чжэцзян, Хунань, Аньхой, Фцзой.

Висока щільність населення  й  інтенсивне  використання  земельного фонду відбиваються, насамперед, на розвитку тваринництва,  роль якого в цілому незначна. У Китаї історично склалося два типи тваринництва. Одним  тісним образом зв'язаний із землеробством і носить підсобний характер;  у землеробських рівнинних районах розводять переважно свинячу,  тяглову робочу  худобу  і птаха.  Західному ж районам властиво екстенсивне, кочове чи напівкочове скотарство. Виробництво і споживання продукції тваринництва особливо в розрахунку на душу населення низки. Найбільш розвите свинарство,  відоме в Китаї ще до нашої ери,  на нього  приходиться близько 90%  усього виробленого м'яса. Характерною рисою тваринництва в Китаї є висока частка робочої худоби і слабка  розвиненість  молочного тваринництва.

Китай є найбільшим у світі виробником багатьох видів  сільськогосподарської продукції.  Останні роки були дуже сприятливі для розвитку сільського господарства і всієї сільської економіки.  У цілому успіх галузі, був  забезпечений  головним  чином високим врожаєм зернових (435 млн.  т зерна в 1995 році - найбільший в історії рівень виробництва). Крім того, збільшився збір бавовни й олійних культур. Великі зусилля додаються для розвитку сільського господарства,  прискорення створення баз по лесоразведыванию. Стабільно розвивається і тваринництво,  хоча основною галуззю продовжує залишатися свинарство.  До дійсного моменту Китай займає друге місце у світі по виробництву м'яса.

На початку 1995 року на Всекитайській  нараді,  присвяченій  проблемам роботи в  селі,  було  визначено  сім  основних напрямків в області сільського господарства: стабілізації й удосконалювання основних напрямків економічної політики в села,  усіляке збільшення капіталовкладень у сільське господарство,  повне використання  сільськогосподарських  ресурсів, розвиток сільського господарства  з акцентом на агротехніку,  реформа структури звертання продукції в сільському господарстві, продовження упорядкування структури сільського господарства,  виробництва і споживання, посилення макро економіки регулювання сільського господарства.

В основі  реформи  -  збереження  головних напрямків агрополитики при введенні систем сімейного порядку,  при існуванні різних форм власності і господарювання,  а так само організація малих сільських підприємств. 1995 рік став першим роком реалізації задачі виведення АПК на  перше місце в  економічній  роботі.  Посилення  уваги  до АПК передбачає, насамперед, збільшення капіталовкладень у галузь.  Крім того, у  багатьох провінціях  відновляється практика обов'язкової участі селян в іригаційному будівництві й інших видах землеробських робіт.  Дали перші результати багаторічні цілеспрямовані зусилля по упровадженню високоврожайних сортів пшениці і бавовнику.

Успіхи в розвитку економіки сприяли стабілізації економічного становища, скорочення протиріч між суспільним попитом та  пропозицією, насиченню ранка продукцією АПК і зниженню цін.

У дійсні час основою АПК у Китаї усе ще залишається  землеробство,  і займає перше місце у світі по зборі рису,  однієї з перших по виробництву пшениці і бавовни.

АПК на значній території країни залежить від штучного зрошення - одного з вирішальних заходів щодо  підвищення  врожайності,  основний масив зрошуваних земель знаходиться в так називаній рисовій зоні,  розташованої на Півдні і Південно-сході Китаю південніше 32 градуса північної широти. З урахуванням особливостей  природних умов і вегетації культур,  зрошення і збори врожаю Китаю можна розділити на наступні сільськогосподарські зони:  зону збору одного  врожаю  в рік (чи зону яриці й іншим яровим культурам), що знаходиться до Півночі від Великої Китайської  Стіни,  зону  збору  двох врожаїв у рік, що  охоплює райони за течією ріки Хуанхэ, південні території гір Ценьлинь і Північні від гір Даюйлин,  Цзюляньшань,  зона збору трьох врожаїв у два роки (зона озимої пшениці), що  знаходиться на Захід від гір Люняньшань і Хуатцземь і зону дозрівання трьох врожаїв у рік, що  займає басейн ріки Перлова  і Миньцзян у провінції Гуандун і прибережні райони провінції Футсцзянь.

 

 

  

PAGE