Історіографія, Детальна інформація

Дослідження діяльності українських педагогічних організацій на початку ХХ ст. проводилося, як правило, на вузькій джерельній базі і мало переважно інформативній характер. Оскільки їх автори були сучасниками тих подій, то вони надали своїм роботам ще й публіцистичний відтінок.

У 20-30 роки ХХ ст. розпочинається новий етап у розвитку досліджень діяльності вчительських організацій в Галичині та Буковині. В цей час робляться спроби узагальнити їхню діяльність в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., оцінити роль педагогічних товариств в процесі національно-культурного відродження українців. У 1932 р. побачила світ книжка І.Ющишина “Товариство Взаїмна поміч українського вчительства 1905-1930” [36], де автор детально висвітлює діяльність товариства “Взаємна поміч” у зазначений період, а також подає коротку інформацію про вчительські організації на Буковині. Зокрема, про передумови заснування та найважливіші напрямки діяльності товариства “Українська школа”, про особливості роботи “Взаємної помочі” на Буковині, “Вільну організацію” буковинського вчительства, а також педагогічні часописи Буковини. Проте найбільше місця в праці І.Ющишина відведено діяльності “Взаємної помочі” у Галичині. Що стосується досліджуваного періоду, то він висвітлений у таких розділах книги: “Початки учительського професійного руху до часу заснування В.П.У.В.” та “Взаємна Поміч Галицьких і Буковинських Учителів і Учительок (1905-1914)”. Тут всебічно показана робота товариства у Галичині у довоєнний період, а також участь його представників у роботі багатонаціональних вчительських об’єднань держави. Книжка була видана з приводу 25-ліття заснування товариства “Взаємна поміч”. При її написанні автор використав звіти з діяльності товариства, а також публікації в періодичних виданнях.

З нагоди 40-ліття з дня заснування УПТ К.Малицька зробила дослідження, котре мало назву “В сорокові роковини У.П.Т.” [37], де було показано організаційну діяльність УПТ, видавничу, а також роботу, спрямовану на організацію навчального процесу.

Я.Біленький у своїй брошурі “Українські приватні школи в Галичині” [38] висвітлює зусилля УПТ спрямовані на організацію приватних навчальних закладів.

Найбільш повно процес становлення та діяльності УПТ відображено у ювілейному виданні під назвою “50 літ Рідної школи. 1881-1931” [39], котре було написане Л.Ясінчуком. Автор показав діяльність товариства протягом 50-ти років. Робота УПТ в кінці ХІХ – початку ХХ ст. посіла вагоме місце у праці Л.Ясінчука і відображена в перших трьох розділах книги під назвами: “Умовини народження “Рідної школи”, “Шукання шляху 1881-1906”, “Засоби діяльності 1881-1906”. Особливу увагу автор приділив діяльності навчальних закладів та інтернатів товариства у Львові, видавництву періодичних видань УПТ, а також підприємницькій діяльності цієї вчительської організації. У своїй праці Л.Ясінчук посилався на узагальнюючі праці із історії Галичини, публікації в періодичних виданнях, протоколи засідань керівних органів УПТ.

У статті “Українське шкільництво у Галичині” С.Сірополка [40] показано позитивний вплив УПТ на розвиток української освіти в Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст.

З нагоди 25-ліття гімназії УПТ в Рогатині М.Угрин-Безгрішний [41] написав змістовну працю з історії цього навчального закладу, де показав необхідність його створення, щорічну кількість учнів, викладацький склад гімназії, організацію навчання та позакласних заходів та багато іншого.

Інша ювілейна праця “Двадцятьпятьліття товариства “Учительска громада” складалася із декількох статей, присвяченим діяльності українських вчительських товариств та іншим освітнім питанням. Робота “Учительскої громади” була показана в статті О.Терлецького “Історія Учительської Громади” (1908-1933) [42], де автор зробив спробу не тільки всебічно висвітлити діяльність товариства, а й зробити глибокий аналіз його праці.

В статті вміщені систематизовані дані про динаміку зростання чисельності товариства, про створення і характер діяльності філій, роботу керівних органів, співпрацю із іншими товариствами. Досить часто автор у своїй роботі посилається на протоколи офіційних засідань товариства.

30-літню діяльність гімназій УПТ в Яворі було висвітлено у книжці “30-ліття гімназії Рідної школи в Яворі” [43], що була видана зусиллями ювілейного комітету. У цій праці детально висвітлюється серед іншого як організація навчального процесу у Яворівській гімназії так і робота над створенням належної матеріальної основи для роботи навчального закладу. Не обминули своєю увагою автори і організацію національного виховання у гімназії.

П.Рогатинський у своїй праці “Під прапором “Рідної школи” [44] приділяє чимало уваги діяльності УПТ у довоєнний період, зокрема, детально показує процес відкриття інтернатів та навчальних закладів, звертає увагу на численні проблеми пов’язані із такою працею.

Подає коротку інформацію енциклопедичного характеру про українські вчительські товариства, що діяли на Буковині (дати їхнього створення, кількість їхніх філій та членів, навчальних закладів, видані книги) М.Гарас в Українські Загальній Екнциклопедії [45].

Всебічно висвітлено діяльність одного із вчительських товариств Буковини в книзі “Ілюстрована історія товариства “Українська школа” в Чернівцях” М.Гараса [46], що була видана з приводу 50-ліття діяльності цієї вчительської організації. Роботі товариства “Українська школа” в передвоєнний період в цій праці автор приділив чималу увагу, детально інформуючи своїх читачів про керівників та керівні органи товариства, письмові звернення, які воно надсилало в різні установи, масові заходи, що проводили товариства, різні його інституції, про успіхи та проблеми у вирішенні тих чи інших справ. При написанні своєї праці автор використав деякі узагальнюючі праці із історії Буковини та її освіти, зокрема, С.Смаль-Стоцького, І.Карбулицького, а також використав інформацію, що була надрукована у газеті “Буковина”.

За межами Західної України грунтовних досліджень діяльності українських вчительських товариств у 20-30 рр. не проводилося.

Таким чином, у міжвоєнний період були зроблені в Галичині та Буковині перші спроби узагальнити діяльність деяких українських педагогічних організацій, створених ними навчальних закладів, проаналізувати найважливіші сторони діяльності вчительських товариств кінця ХІХ – початку ХХ ст. Проте узагальнюючі праці цього часу мали, як правило, інформативний характер, були написані на вузькій джерельній базі, обмеженими методологічними засобами.

У 40-80 рр. діяльність вчительських організацій не попала в поле зору радянських дослідників, так як грунтовних досліджень, які б показували роботу педагогічних товариств. Виходячи із ідеологічних штампів УПТ розглядалося як “зрадницьке”, як таке, що “співпрацювало із Польщею” та допомагало їй “асимілювати українське населення”. В Українські Радянській Енциклопедії (1985 р.) УПТ визначалося як громадська культурно-освітня установа “буржуазно-ліберального напрямку”. Про інші українські вчительські товариства або не було написано нічого, або розцінювали їхню діяльність та ідеологію негативної [47].

Щодо буковинських вчительських товариств, то про них в “Історії міст і сіл Української РСР” [48] присвяченій Чернівецькій області було написано так: “ в складних умовах іноземного поневолення були єдиними організаціями, які незважаючи на їх ліберально-буржуазний напрям, поширювали освіту серед населення, сприяли розвиткові української культури”.

Натомність енциклопедія українознавства, де головним редактором був В.Кубійович [52], що вийшла у світ за межами України показала в стислій формі різнопланову діяльність УПТ та “Вільної організації українського учительства на Буковині і високо оцінила діяльність провідних діячів педагогічних організацій спрямовану на підвищення освітнього рівня українського населення Галичини та Буковини в кінці ХІХ – початку ХХ ст.

У англомовних дослідженнях робляться спроби дати об’єктивну оцінку діяльності педагогічних організацій в Галичині. Це було зроблено в монографії А.Сірки “Національне питання в австрійській освіті” [49], де один із розділів цієї книги мав назву “Українське педагогічне товариство” і показав створення цього товариства, найважливіші проблеми, які воно намагалося вирішити, подав коротку інформацію про приватні гімназії УПТ. М.Яременко [50] висвітлюючи суспільно-політичне та культурне життя Галичини початку ХХ ст. наголошує на позитивному впливі УПТ на розвиток української освіти краю.

У вже згаданому науковому дослідженні “Буковина. Її минуле й сучасне” під редакцією Д.Квітковського, Т.Бриндзана, А.Жуковського [51], що була написана в середовищі української діаспори при висвітлені культурного розвитку Буковини кінця ХІХ – початку ХХ ст. була показано важлива роль педагогічних об’єднань у цьому процесі.

Незважаючи на те, що зарубіжні дослідники 40-80-х рр., виходячи із об’єктивних позицій висвітлювали діяльність педагогічних товариств, вони не приділили цьому питанню значної уваги, а також вивчаючи його не використали архівних матеріалів, залучили дуже мало інформації, яка знаходиться в періодичних виданнях.

У 90-х рр. ХХ ст. діяльність українських вчительських товариств викликала широкий інтерес у дослідників, які розпочали розглядати як історичні та і педагогічні аспекти діяльності педагогічних організацій.

Педагогічні аспекти діяльності українських вчительських товариств Галичини та Буковини висвітлені у працях Г.Білавич, Д.Герцюка, Т.Завгородньої, В.Ковальчук, Б.Ступарика, Д.Пенішкевич та інших дослідників [53].

Що стосується праць історичного характеру, де висвітлена робота вчительських організацій, то однією із перших у 90-х рр. з’явилася стаття В.Чоповського присвячена 110-ій річниці УПТ під назвою “За демократизацією освіти” [54], де автор на новій методологічній основі характеризує діяльність УПТ. Згодом з’явилися і нові праці його автора про УПТ. М Кугутяк у книжці “Галичина: сторінки історії” [55] показує роботу УПТ в краї в контексті суспільно-політичних подій. Етапи організаційного та ідеологічного становлення УПТ в досліджуваний період висвітлю в першому розділі монографії “Товариство “Рідна школа” (1881-1939 рр.) Б.Савчук [56]. Автор аналізує передумови заснування УПТ, організацію його роботи, правові засоби діяльності, найважливіші аспекти праці товариства, здобутки та проблеми. Г.Васильович досліджуючи шкільництво в Україні у 1905-0920 рр. в одному із параграфів своєї праці “Організація українського шкільництва під Австрією” особливо наголошує на позитивному значенні діяльності вчительських товариств у розвитку освіти у зазначений період [61].

Деякі аспекти діяльності українських вчительських організацій кінця ХІХ – початку ХХ ст. (УПТ “Взаємна поміч українського вчительства”, “Учительська громада”) висвітлені у статтях Н.Кошелєвої [57]. Зокрема, організаційні засади діяльності педагогічних товариств Галичини, навчальні заклади УПТ у Львові, українські та польські педагогічні видання, де висвітлювалася робота товариств та інші.

На протязі 90-х рр. проведено ряд наукових конференцій, де науковці проявили неабиякий інтерес до роботи педагогічних організацій. Серед них: Всеукраїнська конференція “Діяльність товариства “Взаємна поміч українського вчительства. – Івано-Франківськ, 1996” наукова конференція “Михайло Галущинський – лицар обов’язку і чину. – Львів – Рогатин, 1998” присвячена 120-річниці від дня народження і 90-річниці відкриття Рогатинської гімназії ім.Володимира Великого тощо.

Видання українськими вчительськими товариствами Буковини періодичних видань в досліджуваний період відображено серед іншої видавничої діяльності у монографії М.Романюка. Преса північної Буковини (1870-1918 рр.) [58]

У колективній праці “Буковина: історичний нарис”[59] подається коротко інформація про педагогічні товариства краю у контексті суспільно-політичного та культурного життя Буковини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Формування та діяльність вчительських організацій, їхню боротьбу за економічні та політичні права педагогів показано у монографії О.Добржанського “Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. [60]

Характерною рисою історичних досліджень 90-х рр стало те, що окремі аспекти роботи вчительських товариств та узагальнення їхньої діяльності почало проводитися на нових методологічних засадах із використанням широкої джерельної бази. Це дозволило дати об’єктивну оцінку діяльності українських професійних об’єднань вчителів, простежити основні віхи їх зародження та становлення, роль у суспільно-політичному та культурному житті західноукраїнських земель кінця ХІХ – початку ХХ ст., отримати правдиву інформацію про діяльність провідних діячів вчительського руху. Огляд історіографії з досліджуваної теми дозволяє зробити висновок, що більш ніж за сторічний період у вивченні українських вчительських товариств Галичини та Буковини нагромаджено значну кількість літератури, яка стосується різних аспектів цієї теми. Однак, ця література не систематизована і не охоплює проблеми в цілому, дуже багато праць мають обмежену джерельну базу. В більшості узагальнюючих праць з історії України, Галичини та Буковини ХІХ –ХХ ст. українським вчительським товариством відводиться непропорційно мало місця.

В історіографії цієї теми склалася традиція висвітлювати діяльність кожного із товариств окремо. Ряд українських педагогічних організацій взагалі не стали предметом серйозних досліджень. Зроблені тільки перші спроби узагальнити діяльність вчительських товариств Галичини. Оскільки українські педагогічні організації Галичини та Буковини діяли в один історичний період, в майже однакових політичних умовах, ставили перед собою одинакові завдання, то є цілком доцільним комплексно висвітлити їхню діяльність, звернути особливу увагу на недостатньо дослідженні сторони діяльності товариств, проаналізувати найважливіші етапи та аспекти роботи педагогічних організацій.