Швейцарія (Швейцарська Конфедерація) – загальний огляд країни, Детальна інформація

Перший крок на шляху до нейтралітету було зроблено, коли швейцарці перестали брати участь у європейських конфліктах. У 1648 році, Швейцарія була формально виключена з Німецької Федерації і була признана незалежною від європейських повноважень. Найважливішою подією було зруйнування старої Конфедерації. Як це не парадоксально, саме початок французької революції покінчив з початком занепаду у Швейцарії.

Наполеонівський період

Після окупації Швейцарії французькими військами у 1798 році, було створено централістичну державу: Швейцарію, країну, яка знищила усі привілеї та країну, з наділеною культурною свободою та свободою печаті. У 1803 Наполеон вирішив завершити існуючий конфлікт між федералістами та централістами шляхом введення нової конституції. Права людей знову були обмежені у багатьох місцях, з вигодою для аристократів та держав.

Нейтралітет Швейцарії був всесвітньо признаним у 1815 році на другій Паризький Мирній Конференції. Перша Федеративна Конституція-Федеративний Договір Швейцарії (1814-1815р.р.) включала права кантонів та окремо кожного громадянина, питання існування монастирів та армії, але ця конституція була значно застарілою ніж конституція за часи посередництва.

Швейцарська конституція

Після 1830 року популярні рухи призвели до лібералізації конституції. Важливий крок на шляху від конфедерації до федерації було зроблено у 1848 році, після федеративної війни 1847 року, де ліберальні кантони одержали перемогу над сім’ю консервативними католічними кантонами, після чого вони уклали союз для захисту їх кантонального суверенітету. В центрі Європи з’явилась нова нація, з її передовими республіканськими ідеями. У 1848 році шляхом голосування була прийнята нова федеративна конституція. ЇЇ було повністю переглянуто у 1874 році, щоб конституція відповідала подіям, яки трапились за весь цей час. У 1967 році знову розпочалась підготовча робота для повного перегляду федеративної конституції. У 1999 році громадяни та кантони Швейцарії прийняли повністю оновлену версію федеративної конституції.

Політика

Державний устрій - Швейцарія - федеративна парламентська республіка. Форма уряду визначена у конституції для конфедерації і кантонів, форма-демократична республіка, у формі прямої чи представницької демократії. У зовнішній політиці Швейцарія дотримується нейтралітету. Законодавчий орган-федеративні збори, з двома Палатами, які володіють однаковими правами: рада держав(46 представників кантонів) та національна рада (200 представників). Федеративна асамблея обирає сім федеративних членів ради (виконавці) та кожен рік, з цієї групи обирає президента конфедерації. Найвищою судовою владою наділяється федеративний суд, який знаходиться у Лозанні. За питання, пов’язанні з соціальним страхуванням конфедерації, відповідає Федеративний Страховий Суд у Люцерні.

Кожен кантон має власну конституцію, парламент, уряд, та суд. Федеративна конституція надає тільки обмежену, чітко визначену владу конфедерації. У межах кантонів, близько 2800 комун достатньо велику міру автономії.

Існує близько 30 країн світу з федеративною структурою. Швейцарія найменша країна з федеративною структурою. Проте, її 26 кантонів та 4 різних державних мов роблять її однією з складніших держав.

Офіційні мови - HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/wiki.phtml?title=%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0&action=edit" \o "Німецька мова" німецька (користується 64% населення), HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/wiki.phtml?title=%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0&action=edit" \o "Французька мова" французька (19% населення), HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/wiki.phtml?title=%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0&action=edit" \o "Італійська мова" італійська (8% населення), HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/wiki.phtml?title=%D0%A0%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0&action=edit" \o "Ретороманська мова" ретороманська (0,6% населення).

Швейцарія і міжнародні організації

Швейцарія є членом ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі), HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%9E%D0%A2" \o "СОТ" СОТ (Світової організації торгівлі), Міжнародного валютного фонду ( HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%92%D0%A4" \o "МВФ" МВФ ), Світового Банку, міжнародного банку реконструкції і розвитку, HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%91%D0%A1%D0%84" \o "ОБСЄ" ОБСЄ та Організації економічної співпраці й розвитку (ОЕСР), Ради Європи ( HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%84" \o "РЄ" РЄ ), ЄКА, МФКК.

Швейцарія і ООН

3 березня HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/2002" \o "2002" 2002 року у Швейцарії відбувся референдум щодо її вступу до HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%9E%D0%9D" \o "ООН" ООН . "Так" членству країни в ООН сказали 54,6 відсотка учасників референдуму, ідея членства також здобула підтримку більшості виборців у 12 з 23 кантонів.

Таким чином, винесене на референдум і схвалене так званою "подвійною більшістю" (населенням в цілому і окремо - жителями більшості кантонів) питання про приєднання Швейцарії до ООН вирішено позитивно. А це, відповідно до Конституції Конфедерації, дозволяє уряду розпочати офіційне оформлення вступу країни до Організації Об'єднаних Націй. Таким чином, багатовіковий традиційний нейтралітет Швейцарії іде в минуле. За 16 років, що минули після попереднього подібного референдуму, настрої у швейцарському суспільстві дуже змінилися. За членство в ООН нині виступають уряд, більшість депутатів парламенту і три з чотирьох партій правлячої коаліції: соціал-демократи, радикальні демократи і християнські демократи.

На всіх попередніх референдумах швейцарці відхиляли таку пропозицію, оскільки вважали, що членство навіть у цій шанованій організації може загрожувати традиційному нейтралітету країни. Під час останнього волевиявлення, у HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/1986" \o "1986" 1986 році, 75 відсотків швейцарців відхилили пропозицію членства своєї країни в ООН. Десятками років тривала дивна ситуація - Швейцарія була "європейською домівкою" ООН, але сама не належала до цієї організації.

Вступ Швейцарії в ООН очікується у вересні цього року на черговій 57-й сесії Генеральної Асамблеї

Таким чином, Швейцарія стане 190-м повноправним членом Об'єднаних націй, а єдиною країною світу, яка не входить до ООН, залишається Ватикан.

Швейцарія як міжнародний центр

У Женеві розташовані штаб-квартири Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародного союзу електрозв'язку, Всесвітньої метеорологічної організації та Європейське відділення ООН і Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. У Берні, столиці країни, розмістився Всесвітній поштовий союз, у Лозанні - Міжнародний олімпійський комітет. Інші організації, які мають основну резиденцію у Швейцарії, - Всесвітня рада церков і Міжнародний Червоний Хрест, заснований швейцарцем Анрі Дюнаном.

Економіка

Швейцарія – країна, яка досягла успіхів у економіці, має стабільну сучасну ринкову економіку, низький рівень безробіття, висококваліфіковану робочу силу, та ВВП на душу населення більший ніж у розвинених західних країнах з високою економікою. У останні роки швейцарці прийняли економічні методи Є.С., щоб збільшити свою міжнародну конкурентоспроможність. Швейцарія залишається надійною зоною безпеки для інвесторів, тому що вона підтримує ступінь банківської таємниці на високому рівні.

Грошова одиниця

1 швейцарський франк дорівнює 100 сантимам. Нині натякають на те, що показники економічного зростання Швейцарії як маятник розгойдуються над нульовою позначкою. Щоправда, самі швейцарці ніякого дискомфорту в зв’язку з цим начебто не відчувають. Частка ВВП на душу населення в країні відповідає найвищим показникам в ОЕСР, а інфляція та безробіття — найнижчим. І проте саме ця організація недавно висловила стурбованість економічним розвитком Швейцарії.

За останні три роки серйозні фінансові проблеми виникли в найбільших національних компаніях: велетня-авіаперевізника Swissair, другого за величиною банку Credit Suisse Group, провідній страховій компанії Swiss Life Group, найбільшій машинобудівній компанії ABB Group. У кількох випадках ці проблеми закінчилися реструктуризацією, а в деяких навіть призвели до банкрутства. Важке становище глобального фінансового сектора не обминуло і швейцарських банкірів у цілому, діяльність котрих забезпечує 12 відсотків національного ВВП. Різке падіння попиту з боку ЄС, на який припадає 60 відсотків швейцарського експорту, істотно погіршило становище швейцарських промисловців. Воно ще більше поглибилося через значне зміцнення швейцарського франка, чия стабільність ще не вельми давно була предметом національної гордості.

Проте найбільші побоювання в експертів ОЕСР викликають проблеми, аж ніяк не специфічні для швейцарської економіки — старіння населення та нескінченне дотування сільського господарства. Без невідкладних реформ пенсійної системи та скорочення дотацій фермерам країні, на думку цієї організації, не вдасться домогтися сталого поліпшення економічної ситуації. Проте швейцарські аналітики не поспішають тривожитися. Так, країна справді пережила найтривалішу за останнє десятиліття рецесію. Проте вийшла з неї ще в другому кварталі минулого року. Дефіцит бюджету, хоч і досить високий для Швейцарії — 2 відсотки ВВП, проте набагато нижчий рівня, навколо якого ведуться такі запеклі баталії в ЄС, куди швейцарці так і не вступили.

Прогнозовані на 2004 рік темпи приросту ВВП швейцарців цілком задовольняють. Щоправда, запланований ними показник — 1,5 відсотка — трохи відрізняється від показників ОЕСР, чиї експерти нарахували для Швейцарії лише 1,25 за середнього по єврозоні 1,5%. Швейцарці не лише не погодилися з цією цифрою, а й уже встигли збільшити свої власні прогнози до 1,8 відсотка. Тільки в Швейцарії вирішили не порушувати питання про радикальні реформи. Набагато більше користі національній економіці, вважають у країні, принесе глобальне економічне оздоровлення. Чи бодай європейське.

Адміністративний устрій

23 кантони або 20 кантонів і 6 напівкантонів. (Кожний з трьох кантонів: Аппенцелль, Базель, Унтервальд поділяється на 2 напівкантони).