Архітектор М. В. Риков, Детальна інформація

Крім безпосередньої роботи над створенням різних архітектурних проектів, В. М. Риков брав участь у журі різних конкурсів, спеціальних комісіях, експертизах, технічних консультаціях.

Так, з 1926 по 1939 роки В. М. Риков—член журі конкурсу на проект будинку Держпрому в місті Харкові; голова журі конкурсу на проект кінотеатрів у містах Києві та Харкові; член журі конкурсу на проект Київського кооперативного інституту Укооппромспілки та театру для міста Тирасполя; член журі конкурсу на проект кінотеатрів для сіл України, на проектування шкіл; голова журі по присудженню премій за кращий проект і кращу будову на Україні; член журі конкурсу на продувати густу мережу робітничих клубів, театрів, бібліотек, створити інші типи громадських будівель.

Про широкий кругозір В. М. Рикова в галузі архітектури і будівництва можна скласти уявлення, познайомившись з тематикою його лекцій, доповідей, з якими він виступав у Києві, Харкові та інших містах України.

В. М. Риков був не тільки відомим архітектором, але й талановитим художником. Він вважався першокласним рисувальщиком, добре володів олівцем, малював багато і з захопленням. Роботи Валеріана Микитовича з живопису, особливо його акварелі, відзначаються художньою майстерністю, спостережливістю, влучністю, здатністю бачити красу і легко, невимушене розповідати про неї вільними, упевненими рухами пензля.

На традиційних виставках, які періодично влаштовувались у місті Києві, часто можна було бачити художні твори В. М. Рикова. Так, у 1914 і 1915 роках він виставляє свої акварелі і декоративні панно-гобелени, які потім були продані.

Велика виставка власних архітектурних праць: рисунків олівцем і акварелей була влаштована в честь 25-річного ювілею творчої діяльності В. М. Рикова в Київському художньому інституті в 1925 році. Крім того, його роботи можна було зустріти і на інших періодичних виставках, зокрема на виставці творчих робіт архітекторів України, що відбулася в 30 роках та ін.

Значне місце в житті В. М. Рикова займала педагогічна діяльність, яку він розпочав у перші роки після закінчення Петербурзької Академії мистецтв.

У 1904 році його запрошують у Київський політехнічний інститут на посаду викладача проектування, архітектурного креслення і малювання на механічному та інженерному факультетах, де він без перерви працює до 1910 року.

З 1910 по 1912 роки В. М. Риков займає посаду штатного викладача архітектури на вищих технічних курсах професора Пермінова.

З 1906 по 1919 рік він безперервно працює викладачем архітектури, креслення, малювання і проектування в Київському художньому училищі, яке в той час було підпорядковано Петербурзькій Академії мистецтв; тут же він значився членом Ради училища.

У 1917 році його обирають головою комісії по розробці статуту архітектурного інституту. Згодом він стає ректором цього інституту, а пізніше професором, викладає курс проектування і будівельні конструкції.

У 1924—1934 роках у Київському художньому інституті В. М. Риков виконує цілий ряд обов'язків на архітектурному факультеті: професора промислової і житлової та проектної майстерень, декана архітектурного факультету, професора по курсу енциклопедії будівельного мистецтва і технології будівельних матеріалів, керує проектуванням на механічному і електричному факультетах Київського політехнічного інституту. В 1934—1941 роках він працює на посаді керівника кафедри архітектурного проектування і деякий час виконує обов'язки директора Київського художнього інституту, керує архітектурно-художньою навчальною майстернею цього ж інституту.

В спеціальних учбових закладах Києва під керівництвом В. М. Рикова виховувались молоді кадри зодчих, які захоплювались творчими ідеями свого учителя.

В своїй педагогічній практиці В. М. Риков вимагав від студентських робіт яскравої, образної виразності. Він не поривав з архітектурою минулого, приділяючи особливо велику увагу вивченню класичної архітектурної спадщини. Він прагнув пробудити у своїх учнів інтерес і любов до творчості визначних майстрів минулого; вимагав від студентів не механічного копіювання архітектурних форм класики, а розуміння внутрішньої логіки їх побудови.

Відносився Валеріан Микитович до своїх учнів завжди по-дружньому і тепло. Він вважав їх продовжувачами своєї творчої лінії, своїх творчих ідей. Не шкодуючи ні часу, ні сил. Валеріан Микитович просиджував над їх кресленнями цілими годинами.

В. М. Риков виховав цілу плеяду архітекторів, які в свій час навчалися в Київському художньому інституті і Київському політехнічному інституті . Багато з них своїми архітектурними творами прикрасили міста і села нашої неосяжної країни. Деякі з них одержали звання професора або доцента, інші працюють провідними архітекторами або керівниками великих проектних організацій тощо.

Всі вони тепло згадують свого учителя — людину незгасаючого оптимізму, який передавався тим, хто з ним зустрічався. Великою повагою користувався він серед своїх колег як хороший спеціаліст і товариш.