Найвідоміші архітектори України та їх творіння, Детальна інформація

Найвідоміші архітектори України та їх творіння
Тип документу: Реферат
Сторінок: 10
Предмет: Культура
Автор: Олексій
Розмір: 25.5
Скачувань: 1146
Надгробок на могилі дочки І. Терещенка в Києві (1888 р.).

АНТОНОВ І. - військовий інженер. Працював у Києві в другій половині XIX ст., служив у чині інженера-капітана. Вживав форми пізнього ампіру.

Автор будинку купця Липського на вул. Бульварно-Кудрявській № 12 (1877 р.).

АНТОНОВИЧ Казимир (1830 - ?) - архітектор. Народився у Віленській губернії. У 1843 - 1851 рр. навчався у Будівельному училищі в Петербурзі й отримав звання архітекторського помічника з чином XII класу.

Працював молодшим архітектором у Подільській будівельній і шляховій комісії.

АНТОНОВСЬКИЙ Геннадій Михайлович (31.08.1859 - 13.05.1903) - архітектор. Народився у Петербурзі. Закінчив 1-е Петербурзьке реальне училище, потім в 1881 - 1887 рр. вчився у Будівельному училищі і одержав звання цивільного інженера по I розряду. В 1887 - 1888 рр. приймав участь у спорудженні Самаро-Уфімської залізниці.

В 1890 - 1891 рр. працював у Волинській губернії і був відзначений подарунком за службу. Серед творів:

Інтер'єри реального училища у Рівному (1890 р.),

З 1891 р. - на посаді техніка при Новгородському губернському земстві, з 1896 р. - київський губернський архітектор. Спроектував і збудував у формах неоренесансу і небароко наступні роботи:

Корпуси хірургічного і гінекологічного відділень Кирилівської психіатричної лікарні (1897 р.),

Прибудову до Дому працелюбства на вул. Гоголівській № 39 (1901 р., первісна споруда архіт. М. Казанського),

Будинок Товариства грамотності /пізніше Троїцький народний театр на вул. Великій Васильківській (1900 - 1902 рр., співавтор В. Осьмак, керував будівництвом П. Голландський),

Надбудову III поверху споруди присутствених місць на Софійській площі (1900 р.).

АНТОНЯК С. - скульптор. Працював на початку XX ст., використовуючи пластичні засоби модернізованого бароко. Виконав у Львові:

Рельєфні зображення хлопчиків на особняку співака Адама Дідура на вул. Метрологічній № 1/3 (1911 р., архіт. І. Левинський).

АПИШКОВ Петро Володимирович (1841 - після 1901) - архітектор. 1862 р. закінчив Будівельне училище в Петербурзі й отримав звання цивільного інженера.

В 1862 - 1868 рр. працював архітекторським помічником у Катеринославській будівельній і шляховій комісії, в 1868 - 1875 рр. служив у Вологодському губернському правлінні, 1876 - 1882 рр. - на посаді архітектора інженерного відомства Одеського військового округу. В 1882 - 1886 рр. займався в Одесі приватною практикою. 1886 р. переїхав до Кутаїсі на посаду губернського архітектора, де 1895 р. отримав чин статського радника.

За проектами А. в Одесі у стильових формах неоренесансу споруджені:

Будинок Суворова і флігелі на Олександрівському пр. № 4 (1881 р.),

Будинок на вул. Розумовській № 13 (1881 р.),

Будинок на вул. Базарній № 96 (1883 р.).

АПОСТОЛІ Василь Григорович - військовий інженер. Працював в середині XIX старшим інспектором міських робіт в Одеському будівельному комітеті. З 1847 р. у чині підполковника зайняв посаду портового гідротехніка.

Переважно займався реконструкцією портових споруд.

Спроектував пристань у Одеському карантині (1850 р.).

АРВАЙ - майстер-тесля. Працював в середині XIX ст. на Львівщині в традиціях бойківської школи.

Серед споруд - дерев'яна Дмитрівська церква в с. Погар Сколівського району Львівської області (1876 р.).

АРВО Ф. (? -1902) - архітектор французького походження. Працював у другій половині XIX ст. на теренах Східного Поділля.

Автор перебудови великого садибного ансамблю з парком "Кайзер", створеного для гр. Потоцьких в Антонінах, де для житлових корпусів і огорожі використовувались вишукані форми французької архітектури першої половини XVIII ст., а господарських споруд - українського народного зодчества (1897 - 1902 рр.).

АРНОЛЬД Максиміліан Георгійович (1838 - ?) - російський інженер, архітектор, педагог. 1856 р. закінчив Будівельне училище в Петербурзі й отримав атестат цивільного інженера. Працював в Петербурзі. З 1872 р. очолював кафедру історії архітектури в Будівельному училищі та Інженерній Академії. 1873 р. отримав звання інженера-архітектора. У формах неоренесансу, неоготики, і т. зв. цегляного стилю споруджував будівлі Московсько-Курської залізниці, лютеранську церкву в Тарту, комплекс Сибірського університету в Томську. Один з провідних фахівців свого часу в галузі розрахунку конструкцій і вирішення складних технічних завдань.

Йому було доручено закінчити спорудження храму св. Володимира на околиці Севастополя в Херсонесі (проект Д. Грімма). Після завершення 1877 р. будівельних робіт, пов'язаних з храмом, повернувся до Петербурга, де служив в установах Червоного Хреста.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes