Саджавка: історія рідного села, Детальна інформація

Безперечно, знайомство з багатою, насиченою, документально засвідченою історією рідного села збагатить душу й розум юних саджавчан високими думками і глибокими почуттями вірності батьківській хаті, маминій пісні, рідній землі, Україні.

САДЖАВКА У ПЕРІОД АВСТРІЙСЬКОГО ПАНУВАННЯ

Після першого поділу Польщі в 1772 році Саджавка, як і вся Галичина, була окупована Австрійською імперією. 29 грудня 1772 р. мешканці Саджавки та інших місцевостей нашого краю складали присягу вірності австрійській імператриці Марії Терезії. Наше село було підпорядковане Надвірнянській домінії Станиславівського округу новоутвореного Королівства Галіції і Лодомерії. У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою, куди ввійшла й Саджавка.

За часів австрійського панування проводилися докладні переписи населення. Вони допомагають пізнати динаміку росту населення нашого краю. Так, у Саджавці в 1781 р. мешкало 623 чол., а в 1857 р. – 1963 чол., тобто кількість населення протягом 76 років зросла більше, ніж в три рази. У Делятині відповідно 1351 чол. і 3364 чол., в Ланчині – 896 чол. і 2485 чол., Добротові – 280 чол. і 912 чол., Середньому Майдані – 231 чол. і 1278 чол. [ , 29]

У 1787 р. на одну селянську родину в Саджавці припадало 18 га землі, проте рілля складала лише 2 га [ , 30]. Жителі села займалися, крім землеробства, розведенням великої рогатої худоби, свиней, овець і коней. Цікаво, що в 19 ст. з усіх сіл Делятинщини найбільше свиней вирощували в Саджавці та Красній, де були відходи сільськогосподарської продукції. Крім того, поширеними заняттями у Саджавці були вилов і розведення риби у сажах, обробка деревини, збір лісових ягід. Очевидно, заробітчани із Саджавки працювали в 19 ст. і на промислових підприємствах у навколишніх населених пунктах. Так, у Ланчині діяла велика солеварня, де працювало 60 робітників, у Середньому Майдані – тартак і скляна гута, на якій випускали листове скло та пляшки. Чимало заробітчан працювали на будівництві залізничної лінії Делятин-Коломия, яка почала будуватися в 1898 р. і пролягла через Саджавку.

В кінці 19 ст. близько 75% населення Делятинщини займалось сільським господарством, 0,4% працювало в транспорті, 8% - у промисловості, а 3% займалось торгівлею [ , 34].

Переломним в історії нашого краю став 1848 рік. 3(15) травня цього року австрійський цісар Фердинанд видав указ про скасування панщини в Галичині. Селяни Саджавки стали рівноправними громадянами Австро-Угорщини. У саджавській греко-католицькій церкві, спорудженій ще в 1758 р., відправлялися подячні Богослужіння. На честь цієї історичної події в центрі села був поставлений пам’ятний хрест, навколо якого посаджено чотири липи, дві з яких ростуть ще й тепер. За радянських часів хрест був знищений, однак у 1993 р. його відновили.

У 1860-х роках Саджавка дуже постраждала від епідемії холери – загинуло більш як половина її населення. Ще й досі на околиці села є так званий “холерний цвинтар”, де поховані жертви епідемії. Однак у другій половині 19 ст. село почало відроджуватися – сюди переселялися люди з сусідніх сіл. Зростала народжуваність. Вже в 1900 році в селі проживало 2718 чоловік.

Соціально-економічні відносини в другій половині 19 ст., незважаючи на скасування панщини залишалися складними. Польсько-шляхетська верхівка і далі при підтримці австрійських правителів тримала в своїх руках виключне право на ліси і пасовища. Селяни не отримали справжньої свободи, на яку вони сподівалися. Більшість з них жила надзвичайно бідно і змушена була продавати за безцінь свою робочу силу.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ...

Текст присяги вірності австрійській імператриці Марії Терезії, яку склали мешканці Саджавки 29 грудня 1772 року.

“Слюбуємо і складаємо тілесну присягу Всемогучому Богові, найяснішій імператорській княгині і пані Марії Терезії з ласки Божої цісаревій римській, як тепер найласкавішій нашій королеві, як і не менше їх дідичам згідно устави, як і обом князям дідичну честь віддати, а також слюбуємо, що кожного часу будемо вірними і послушними підлеглими”

(Із книги В.Грабовецького “Іванівці. Літопис села над Прутом”, 2001 р.).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток Саджавки у період австрійського панування.

Чим можна пояснити стрімке збільшення кількості населення Саджавки протягом 19 ст.?

Знайдіть у шкільному історико-краєзнавчому музеї експонати, що відносяться до 18-19 ст., і з’ясуйте їхнє призначення.

Відшукайте мешканців Саджавки, які брали участь у відновленні пам’ятного хреста на честь скасування панщини і запишіть їхні спогади.

У БОРОТЬБІ

З ПОНЕВОЛЮВАЧАМИ

Протягом 16-18 століть Саджавка продовжувала перебувати у складі Польської держави. З історичних джерел довідуємося, що населення нашого краю в цей час займалося виварюванням солі, обробкою деревини, випасом овець та свиней, а також виготовленням тканин з вовни та з овечих шкір. Розвивалося й землеробство. У документах 16 ст. згадується, що в Саджавці було два лани під городами, на яких, крім ярини, культивували й зернові. Крім того, відомо також, що в 1680 році у Саджавці діяв млин, в якому мололи зерно. [ , 22-26]

До середини 17 ст. відносяться й перші відомості про кількість населення Саджавки. В той час тут було зафіксовано 43 будинки, в яких проживало 236 чоловік [ , 25]. В цей же час у сусідньому Ланчині мешкало 253 чол., Красній – 198 чол., Добрилові – 209 чол., Делятині – 825 чол. [ ,25]

Нелегке життя населення часто погіршувалося внаслідок “голодних років”, пошестей, стихійних бід та нападів татар. Татари нападали на Покуття в 1575, 1589 та 1594 рр., а за 1612-1633 рр. - 26 разів. У 1621 р. були майже повністю знищені всі покутські села. Не обминула лиха доля й Саджавку.

У 16 столітті Саджавка належала до Делятинської волості. Сюди ж відносились також Ланчин, Великі й Малі Ослави, Микуличин та ін. У другій половині 16 ст. власниками Делятинщини згадуються Яків Хотимирський, Христофор Блудницький, Павло та Іван Турецькі.

В кінці 16 ст. Делятинська волость опинилася в руках магнатів Белзецьких, які зосередили у своїх руках біля 50 населених пунктів між Чорногорою та Обертином. Своїм багатством їм не поступалась магнатська родина Куропатвів з Надвірної. В 1645-1650-х роках Саджавка, як і вся Делятинщина, постраждала від локальної війни братів Белзецьких, які не могли мирними засобами поділити сімейний спадок.

У 17 столітті, як свідчать документи, власником Саджавки був пан А.Гурський, а сусіднього Ланчина Оссолінський.

ІСТОРІЯ КРАЮ У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ

Сучасник про зруйнування покутських сіл і міст татарською ордою.

“Страшно було дивитися, як горіли Галицькі села і міста від лютої і жорстокої татарщини, здавалося, що небо запалене вогнем, стовпи диму піднімалися над погорілими селами і містами, несамовитий крик і зойк поневолених глушив твоє вухо, а дорогами і стежками проходила безкінечна товпа татар, які гнали великі стада худоби, а за ними підганяли ординці почорнілих переляканих полонених. Господи, за що ти так покарав ту підгірську землю, коли її люд став нещасним від татар”.

(З книги В. Грабовецького “Іванівці. Літопис села над Прутом”. Івано-Франківськ, 2001, с. 70).