Логіка та мова, Детальна інформація

Логіка та мова

ПЛАН

Поняття логічного закону.

Логіка та мова.

Мова як знакова інформаційна система.

Предметне і смислове значення мовних висловлювань.

У сучасній логіці логічний закон – це вираз, який містить тільки логічні константи й змінні, тобто є формулою. Така формула повинна бути істинною у будь-якій предметній області, вона є завжди істинною формулою.

Сучасна логіка досліджує окремі логічні закони як елементи систем таких законів. Кожна із логічних теорій має безліч законів, за допомогою яких описується певний фрагмент або тип міркування.

Розрізняють природну (розмовну) і штучну мови. Освоєння сучасної логічної науки передбачає ознайомлення з такими аспектами мови, як семантика, синтаксис, прагматика.

Семантика (в логіці) – розділ логіки, в якому вивчається значення, смисл понять та суджень.

Займається вона передусім уточненням таких понять, як “смисл”, “відповідність”, “предмет”, “множина”, “логічне слідування” (випливання) “інтерпретація”. Важливе місце в семантиці посідають розрізнення змісту понять і їх обсягу, значення їх істинності та смислу судження. Властивості, повязані з обсягом понять і значенням істинності судження, називають екстенціональними, а властивості, повязані зі змістом поняття і смислом судження, - інтенціональними. Так, судження “Сім – просте число” і “Київ – столиця України” рівносильні екстенціонально (значення істинності цих суджень збігається). Однак ці судження відрізняються інтенціонально (смисл їх різний).

Синтаксис – розділ логіки, який вивчає суто формальну частину формалізованої мови, тобто неітерпритованого числення (на відміну від семантики, предметом якої служить саме інтерпритація мови).

Обєктами такого вивчення є алфавіт розглядуваної формальної системи (числення), правила утворення виразів (формул) предметної мови числення і правила перетворення (правила виводу) в ній.

Прагматика – розділ семіотики (науки про знаки), який вивчає відношення того, хто використовує знакову систему, до самої знакової системи.

Ці відношення характеризують процес розуміння знакової системи людиною, яка сприймає цю систему.

Систему символічних позначень, яку використовують у тій чи іншій науці, називають “мовою знаків”. Мова знаків існує лише на основі природної мови. Вона є лише допоміжним мовним засобом. Лише за допомогою природної мови можна розкрити смисл і значення знаків, які вводяться.

Мовою знаків можна виразити лише загальнозначуще для всіх людей, тобто ті звязки і відношення дійсності, які не залежать від поглядів, ідеалів, почуттів людей. Мова знаків дає можливість:

скорочено фіксувати різноманітні співвідношення між обєктами, які вивчаються;

виділяти логічні звязки і відрізняти їх від синтаксичних;

за виглядом формули робити висновок про характер відношення між обєктами , що фіксуються в ній (за умови знання введення символів)

виражати за допомогою формул готовий результат і водночас шлях, на якому можна одержати цей результат;

мова знаків, що використовується в певних галузях знань, має міжнародне значення, полегшуючи обмін науковою інформацією.

Мовою логіки висловлювань називається штучна мова, призначена для аналізу логічної структури складних висловлювань. Вона характеризується списком знакових засобів, які застосовуються у цій логічній теорії, і визначенням формули.

Список знакових засобів мови логіки висловлювань включає такі знаки:

1. Знаки змінних логіки висловлювань:

p, q, r, s, p1, q1, r1, s1…

Ці знаки служать для позначення простих висловлювань природної мови. У звязку з цим їх ще називають пропозиційними змінними.

Знаки логічних сполучників:

~ - знак заперечення (читається: ”не”, ”невірно, що…”);

^ - знак конюнкції (читається: “…і…”);