Кантата „Дніпро реве" Дениса Січинського, Детальна інформація

Реферат з музики

Кантата „Дніпро реве" Дениса Січинського

Загальні відомості про твір та його авторів

Великий хор на текст Василя Чайченка „ Дніпро реве" займає одне з центральних місць не лише в хоровій, але і в усій творчості Дениса Січинського

Кантата „Дніпро реве" написана в 1892 році. Разом з „В'язанкою народних пісень" вона е підсумком трьохлітніх занять Сочинського в Львівській консерватори. Не зважаючи на те, що твір відноситься до раннього періоду творчості композитора, він відзначається високою майстерністю. Кантата написана для мішаного ходу з баритоновим соло в супроводі повного складу симфонічного і оркестру, вона виконувалася найчастіше з фортепіано, оскільки оркестрів в Галичині майже не було. Не зважаючи на те, що Сочинський за своє життя не чув жодного свого твору у виконанні справжнього симфонічного оркестру і дуже рідко мав нагоду слухати симфонічні твори композиторів, кантата завдяки своїй драматичній глибині, простоті і доступності музичної мови, користувалася і користується великим успіхом.

Кантату „Дніпро реве" Д Сочинський присвятив Львівському музичному товариству „Баян", для заснування якого доклав багато зусиль.

Цей твір міцно ввійшов в концертний репертуар хорів товариства. В 1892 році „Баяном" було оголошено конкурс на кращі твори західноукраїнських композиторів. Умови конкурсу вимагали написання таких творів які, б розвивали народну музику і були придатними дня виконання в концертах. Жюрі в складі композиторів А Вахнянна, Г. Топольницького, О. Нижаківського та інших, присудило першу премію за кантату „Дніпро реве" Денису Січинському.

За задумом композитора цей твір близький до кантати „Б'ють пороги" М.В. Лисенка. В обох творах Дніпро виступає як символ могутності українського народу.

Та коли поема Шевченка, на слова якої написана кантата „Б'ють пороти" відзначається могутністю і героїчним пафосом, то текст Чайченка, що лежить в основі кантати „Дніпро реве", пройнятий упадницьким песимізмом. Вибір його Січинським можна пояснити ще не сформованими на той час соціально-філософськими поглядами композитора. Але в музиці кантати “Дніпро реве” знаходить свій вираз глибока любов композитора до знедоленого рідного народу. Музика Свчинського піднялась порівнянне вище від тексту. Не пасивний смуток і жаль, а дійовий протест, і глибока схвильованість і драматична насиченість відчуваються в ній.

Хоровий жанр твору: хор з супроводом.

Денис Володимирович Січинський

Денне Сочинський належить до найвизначніших західноукраїнських композиторів дожовтневого періоду. Січинський був першим композитором Західної України, який відважився ступити на важкий шлях композитора-професіонала, поклавши початок професіональній музиці, що потім таї: блискуче розвинулася в творчості С.Н Людкевнча та молодого покоління українських композиторів, земляків Сочинського.

Життєвий і творчий шлях Дениса Сочинського може служити яскравим прикладом безправного і приниженого становиш а художника в буржуазному суспільстві. Цей композитор-професіонал не мав ніякої підтримки з боку офіційних кіл. Адже він перший наважився заперечній написаний закон, що музика — заняття приємне, але не серйозне, перший присвятив своє життя лише творчості.

Творча, й музично-просвітительська діяльність Сочинського сприяла справді розвитку прогресивного українського мистецтва.

Денис Володимирович Січинський народився 2 жовтня 1865 року в селі Клювинцях Гусятинського (колишнього Копиченського) району Тернопільської області.

Батько майбутнього композитора за професією вчитель, працював тоді як фінансовий управитель панського помістя.

В убогому, відсталому "годі селі минули дитячі роки композитора тут він побачив важке, безрадісне життя односельчан, почув їхні прекрасні пісні. Денне глибоко полюбив свій народ та його пісні багатства. Однак йому не довго довелося жити у Клювннцях, бо батько часто змінював місце праці, а вступивши до школи. Денне зовсім і назавжди відірвався від сім'ї.

Спочатку він навчався в Станіславі (сьогодні Івано-Франківськ), потім у Тернополі, де закінчив початкову школу і вступив до гімназії. Тут дістав знання з основ музичної грамоти і гри на фортепіано. Деякий час працював здібним урядовцем у Львові. Пише деякі невеликі перші твори. Восени 1888 року вступив до університету в Львові на юридичний і теологічний факультети. Проте перспектива вигідної посади після закінчення університету надовго приваблює композитора, і його перемагає непоборне прагнення стати музикантом.

Сочинський вступає у Львівську консерваторію до класу гармонії і контрапункту професора і К.Мікулі, учня Шопена, За три роки навчання у Мі кулі (1890-1893) він завершив свою музичну освіту, працював інтенсивно і наполегливо, віддаючи всі свої сили.

Січинський бере також активну участь у музично-громадському житті. Багато зусиль при заснуванні в 1891 році музичного товариства „Боян" у Львові і ввійшов до складу його першого: правління. 1892 рік ужитті композитора став вирішальним. Від того часу і до кінця свого життя він( був змушений постійно мандрувати по всій Галичині, переїжджаючи з одного місця в інше, щоб і знайти роботу.

Початок 90-х років XIX ст. на Західній Україні позначився великими зацікавленнями передової інтелігенції до збирання і вивчення народної творчості. Знайомство Січинського з І.Франком та іншими прогресивними діячами спричинило те, що композитор ввійшов до складу комітету по збиранню і публікації українських народних пісень. В 1295 році Січинський вперше виступив як музичний критик, рецензуючи нові твори українських композиторів “Хустина" Г.Топольницького, „Вечорниці” П.Ніщинського та виступи видатних виконавців С.Крушельницької, О.Мишути, М. Левицького та інших. Велике значення Сочинський відіграв і у справі поширення музичної освіти серед народу.

Останнє десятиріччя життя композитора — це час його найбільш інтенсивної діяльності, зрілий період творчості.

Одним з найвизначніших творів, написаних в цей період, е кантата „Лічу в неволі" (1902). Також створює в цей час солоспів на слова Т.Г. Шевченка „І золотої, й дорогої ..." , твір для і чоловічого хору на слова І.Франка „Пісне моя'" , хори „Непереглядною юрбою" ,„ Даремне, пісне" , і романси „У мене був коханий край" “Із сліз моїх" ,,Як почуєш в ночі" “Не співайте мені сеї пісні" .В 1903-1905 роках Січинський склав збірки „152 українські народні і патріотичні пісні" таі „Популярні пісні для дитячих голосів" .

Події 1905 року, що відбулися в Росії, дістали також відгук в творчості Сочинського, зокрема в пісні „Над гори, до хмар" , в якій звучить прямий заклик до боротьби. З кінця жовтня 1907 року до квітня 1908 року була написана історична опера „Роксолана" .

Останні роки композитора були дуже важкі,

26 травня 1909 року Січинський помер.

Найбільш цінним є вклад Сочинського у хоровий жанр. Це у великій мірі зумовлене національною традицією., а також його практичною діяльністю співака та диригента Почавши від хорових обробок народних пісень, композитор поступово переходить до написання таких оригінальних творів як „ Дніпро реве" на слова В. Чайченка, „Лічу в неволі” на с лов а Т.Г. Шевченка та інші.

Мистецька спрямованість його творів — це протест проти гнобителів і міщанського самовдоволення української буржуазії, але протест індивідуальний, здебільшого пасивний, що виражається в настрої від надій у світле майбутнє(“Коби я був пташкою") до поривів розпачу (“Нудьга гнітить"). Важливе значення мають твори пройняті ідеями бойового революційного духу. Ця ідея, зародившись ще в ранніх творах Січинського („Коли Україна борьбу розпочала”) з часом поглиблюється в хорах на тексти Шевченка і врешті, в одному 2 останніх — „Мій краю коханий" — звучать уже прямим закликом до визвольної боротьби.

Серед двадцяти хорових творів Січинського переважають акапельні. Хори з фортепіано.

Посідають значно менше місце і не характерні дня творчості композитора,.