Ефективність поліпшення якості продукції, Детальна інформація

Контрольна робота

з дисципліни:

«Організація виробництва»

Ефективність поліпшення якості продукції

Ефективність поліпшення якості продукції

Оскільки нові вироби мають вищі споживчі властивості (споживчу вартість) порівняно з існуючими (тому вони й нові), постільки, очевидно, критерій, показники та умови, а також модель визначення економічної ефективності поліпшення якості нових виробів принципово не відрізняються від таких для нових, виробів взагалі. Однак існує певна специфіка у трактуванні деяких особливостей такої моделі при розв'язанні питані управління якістю продукції.

Нагадаємо деякі положення формування економіко-математичної моделі визначення економічної ефективності нових виробі взагалі та їх інтерпретації для поліпшення якості зокрема.

В усіх подальших міркуваннях будемо позначати індексом дороби вихідної якості і всі величини, які їх стосуються, а індексом 2 — вироби поліпшеної якості і всі величини, які їх стосуються.

Тоді економіко-математична модель визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів матиме вигляд

;

;

;

,

де Е — сумарний економічний ефект при поліпшенні якості виробів; Ев— економічний ефект при виготовленні виробів поліпшеної якості (на одноразових витратах); Ес — економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості (на поточних витратах) за весь строк їх служби; Ес.р — річний економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості; Тс — строк служби виробів поліпшеної якості (більше тривалості); Ц1 Ц2 — одноразові витрати (оптові ціни на вироби відповідно вихідної і поліпшеної якості (включають супутні витрати споживача); Вс1, Вс2 — витрати споживача при використанні виробів відповідно вихідної і поліпшеної якості за весь строк їх служби; Ток— строк окупності додаткових витрат па підвищення якості, років; Тп2/1— строк поглинання економії одноразових витрат додатковими витратами споживач при використанні виробів нової якості замість виробів вихідні якості, років; Ток.н — нормативний строк окупності додаткових витрат на поліпшення якості виробів, років.

Аналіз економіко-математичної моделі, яка описує економічний ефективність поліпшення якості виробів, дає змогу незалежно ні від конкретного виду виробів, ні від конкретних умов їх експлуатації, ні від зміни певних параметрів якості визначні в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості.

Аналіз економіко-математичної моделі — формули. Як уже зазначалося, значення Ев та Ес можуть бути і позитивними і негативними. Крім цього, залежмо від абсолютних значень, вони можуть бути більші або менші одне від одного. Значення Е, яке є сумою цих чисел, залежно від знаків, абсолютних значень Ев і Ес - та їх співвідношень також може бути або позитивним або негативним. Неважко впевнитися, що кількість варіантів співвідношень між знаками та абсолютними значеннями Ев і Ес, які визначають знак Е, дорівнюватиме шести згідно з формулою. Перш ніж розглянути ці варіанти, приймемо як вихідну таку економічну інтерпретацію деяких математичних виразів:

Ев>0 — нові вироби дешевші тобто Ц2<;Ц1;

Ев<0 — нові вироби дорожчі, тобто Ц2>ЦІ;

Ес>0 — нові вироби кращі, тобто Вс2<СВс1.

Такий висновок можна зробити на основі визначення самого поняття «поліпшення, якості». Якщо якість виробів розглядати як сукупність властивостей, які дають змогу задовольнити конкретні потреби в певних умовах споживання, то поліпшення якості означає або більш повне задоволення потреб, тобто розширення, кола задоволених потреб при одних і тих же (а іноді й більших) експлуатаційних витратах, або зниження експлуатаційних витрат на задоволення колишніх потреб. І те і інше спричиняється до зменшення витрат споживача на одиницю корисного ефекту, тобто до позитивного економічного ефекту (економії) при використанні виробів, для яких Ес>0; Ес<0 — нові вироби гірші, тобто Вс2>Вс1.

Отже, між категоріями «зміна вартості» («дешевше» — «дорожче») і «зміна корисності» («краще» - «гірше») існує тільки шість варіантів залежностей. Ці залежності можуть створити групи, точніше теоретичну основу для розв'язання проблем маркетингу — дисципліни, яка дає відповіді на запитання, що треба вирішувати, як це слід робити.

Було б, однак, помилкою ототожнювати поняття «економічно ефективно» та «реалізувати» і навпаки. Інакше кажучи, чисто економічний, щоб не сказати утилітарний, підхід до вирішення питання про те, варто чи не варто підвищувати якість виробів до певного рівня, не є, по-перше, єдиним і, по-друге, завжди правильним. При розв'язанні цієї проблеми треба брати до уваги й інші види ефектів (назвемо їх позаекономічними), які у вартісній формі або не можуть бути виражені, або таке вираження пов'язане з великими труднощами.

До таких ефектів можна віднести соціальний (пов'язаний з безпекою людського життя, поліпшенням умов праці тощо), науково-технічний, політичний та ін. Вони відіграють визначальну роль у багатьох випадках, особливо співвідношення між знаками та абсолютними значеннями Ев та Ес, і цю обставину творцям нових виробів треба обов'язково враховувати. Отже, якщо при підвищенні якості виробів доведене пріоритетне значення позаекономічних ефектів стосовно економічного Е<0, то таке підвищення якості треба вважати ефективним, а виготовлення таких виробів — доцільними.

Особливим ефектом є ефект зміни ризику суб'єктів товарі їх відносин. Він стоїть осторонь від згаданих ефектів щонайменше з двох причин. Перша полягає в тому, що ефект зміни ризику займає проміжне положення між економічними і позаекономічними ефектами, оскільки підлягає вартісній оцінці, але з певною часткою суб'єктивізму, друга — він не впливає на абсолютну величину сумарного економічного ефекту при підвищенні якості виробу, але впливає на рішення про достатність величини останнього, щоб стверджувати про економічну ефективність варіанта виробу. Тобто йдеться про корекцію не абсолютної величини економічного ефекту, а зміни критерію вибору варіанта виробу:



де Е — сумарний економічний ефект при підвищенні якості виробів; Пр — плата за зміну ризику.

У реальних ринкових умовах ефект зміни ризику відіграє велику роль, зменшуючи чи збільшуючи ступінь сприйняття економічного ефекту від нового виробу.

Справа в тому, то будь-які дії (як і бездіяльність) у господарстві несуть певний ризик, платою за який виступає: для виробника — прибуток від інвестицій, для споживача — економія на одноразових і поточних/ витратах, яка для споживача засобів виробництва набуває форми того ж прибутку.

Платою за ризик треба вважати мінімальний очікуваний ефект, який перекривав би ступінь цього ризику.

Величину ризику визначається за формулою