Політична обстановка в Україні по весні-восени 1917р., Детальна інформація

25 грудня 1917р. Головнокомандуючий більшовицькими військами на Україні

В. Антонов - Овсієнко дав наказ до загального наступу проти української армії. Загальна кількість більшовицьких військ становила близько 30 тис.чол., в їх розпорядженні було 10 гармат і 10 бронепоїздів.

Українські частини вели бої нескоординовано, без належного керівництва, крім того здеморалізовані більшовицькою пропагандою – віддавали більшовикам міста, за малим винятком, без бою.

В розпал збройної боротьби між українськими та більшовицькими військами, 9 січня 1918р., Центральною Радою був прийнятий IV Універсал, який проголошував самостійність Української Народної Республіки.

Після IV-го Універсалу на Україні відбулася урядова криза. В.Винниченко та інші міністри подали у відставку. Був сформований новий український уряд. Який отримав назву Ради Народних міністрів.

У такій обстановці київські більшовики в ніч з 15 на 16 січня розпочали повстання проти Центральної Ради. Основною базою повстання був завод “Арсенал”. 16-17 січня повстання охопило всі райони Києва. Із 20-тисячного війська, яке повинно було охороняти столицю України, на захист Центральної Ради виступило лише близько 3 тис. Бійців українських частин., їх силами повстання було ліквідоване. 23 січня був зайнятий Арсенал. Проте в цей же день до Києва підійшли більшовицькі війська. По військам 1-ї та 2-ї більшовицьких армій Муравйовим був виданий наказ № 9. згідно якого в Києві повинні бути знищені всі “офіцери і юнкери, гайдамаки, монархісти...”. В ніч з 26 на 27 січня український уряд разом із трьома тисячами бійців був змушений евакуюватись в напрямку Житомира.

Висновки

Перемога Лютневої Революції у Петрограді стала доленосною подією в історії українського народу, впритул підвели його до здобуття своєї державності, як запоруки вільного національного і політичного розвитку. Масовий національно-визвольний рух, що розпочався в Україні після падіння російського самодержавства. Відбивав закономірний процес відродження української нації. Він виник стихійно, на грунті національного піднесення всіх сфер суспільно-політичного суспільства.

Одним із перших здобутків національного руху було утворення української Центральної Ради, до якої на цілком добровільній основі увійшли представники усіх діючих тоді українських політичних партій і організацій.

В січні 1918 року Центральна Рада зазнала поразки, а разом з нею і Українська Народна республіка її доби.

Причинами поразки Центральної Ради стали як внутрішні прорахунки її керівництва, так і несприятливі для України зовнішні чинники.

Щодо перших, то слід відзначити перш за все:

відсутність чітких планів у галузі національно-державного будівництва і заангажованість ідеєю федерації народів Росії;

недооцінювання ролі регулярних збройних сил захисту України;

недосконала соціально-економічна програма.

До зовнішніх чинників поразки слід віднести інтервенцію більшовицької Росії, не зацікавленої у відродженні державності українського народу

Список використаної літератури

Бойко О.Д. Утворення єдиного національного фронту українськими силами у 1918 р. // український історичний журнал.-1997. - №6. – с.14.

Гунчак Т. Україна: перша половина XX ст.. Нарис історії України. Київ. – 1993.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. Львів. 1993. – с.72

Копиленко О.Л. “Сто днів” Центральної Ради. Київ. “Україна”. – 1992. – С.44; С. 69-70.

Крижанівський В.П. Осуществление большевиками Украинs ленинской тактики в избирательных компаниях 1917 г. // За власть Советов на Украине. – К. 1998. – С. 132

Мазепа І. Україна в огні і бурі революції (1917-1921). М.І. Прага. – 1992.-.С. 28.

Романчук О. Ультиматум. – К. – 1990. – С. 17-21.

Солдатенков В.Ф. Збройні Сили в Україні (грудень 1917 р. – квітень 1918 р.) // Український історичний журнал. – 1992. № 2. – С. 47.

Субтельний О. Україна. Історія. Київ “Либідь”. – 1991. – С. 304

Украинская советская энциклопедия. Киев. – 1985., т. 11. Книга вторая. – С. 109-110

PAGE

PAGE 1