Ринок житла, Детальна інформація

Однак, по-перше, така форма згоди під умовою чинним законодавством не передбачена. По-друге, вона робить набувача об’єкту нерухомості заручником недобросовісних батьків. По-третє, зазначена згода під умовою інколи не призводить до позитивних наслідків, тобто не захищає права дітей.

Норми Цивільного кодексу України передбачають випадки обмеження судом дієздатності громадян, які внаслідок зловживань спиртними напоями або наркотичними засобами, ставлять себе і свою сім’ю у тяжке матеріальне становище, а також можливість визнання судом недієздатними громадян, які внаслідок душевної хвороби або недоумства не можуть самостійно своїми діями набувати цивільні права та нести цивільні обов’язки, а укладені ними угоди (в тому числі з нерухомим майном) визнаються недійсними.

Проведені дослідження дозволяють зробити висновки, що за останні 30 років судами України було прийнято понад 20 тисяч рішень про обмеження, позбавлення та поновлення дієздатності громадян.

Проте, будь-який облік громадян позбавлених або обмежених у дієздатності в Україні ніколи не створювався.

Враховуючи право громадян вільно обирати місце проживання, а також право вільно укладати цивільно-правові угоди на території України та за її межами, встановити наявність обмежень дієздатності громадянина при укладенні ним угоди або при посвідченні її нотаріусом, практично неможливо. Відсутність механізму перевірки дієздатності унеможливлює виконання нотаріусами України вимог Закону України „Про нотаріат”, які зобов‘язують їх упевнитись у дієздатності громадян, що беруть участь в укладанні угод.

Все це створює умови для порушення прав громадян при купівлі-продажу нерухомості та призводить до виникнення судових спорів.

В той же час, сучасний рівень інформаційних технологій дозволяє вирішити таку проблему в принципі. До таких можливостей відносяться:

По-перше - перенесення змісту судових рішень на електроні носії;

По-друге - накопичення усіх відповідних рішень в електронній формі;

По-третє - забезпечення електронного доступу до рішень в електронній формі.

Запропоновані рішення не є революційними, оскільки за кордоном та в ряді вітчизняних державних відомств накопичено достатній досвід ефективного застосування інформаційних технологій (у тому числі і у правовій галузі).

В цілому, за існуючим досвідом, для здійснення вдосконалення процедур перевірки обмежень дієздатності фізичних осіб із застосуванням сучасних інформаційних технологій, доцільно організаційно та юридично виділити такий процес в Єдиний реєстр недієздатності фізичних осіб.

Для цього необхідно розробити та прийняти відповідний законодавчий акт.

Багато дискусій викликав проект Закону України „Про реєстрацію прав на нерухоме майно”. На жаль, після першого читання питання про прийняття цього Закону перемістилося у політичну площину. Не вступаючи на тій чи іншій стороні в дану дискусію, вважаємо за доцільне зазначити, що світовий досвід свідчить, що реєстрацією прав на нерухоме майно має займатись спеціалізована державна установа, права на земельні ділянки та на розташовані на них об’єкти нерухомості повинні реєструватися в одному реєстрі. Тільки в цьому випадку можна гарантувати всі права для добропорядних покупців.

Щорічно в Україні реєструється понад 500 тисяч угод, пов’язаних з відчуженням об’єктів нерухомого майна, у яких приймає участь біля 3 млн. громадян.

Проте, ринок нерухомості в Україні фактично залишається некерованим та неврегульованим. Великі обсяги готівкових коштів, які обертаються на ньому, притягують значну кількість різноманітних шахраїв та злочинців. Жодним чином не бажає підвищити безпеку своїх громадян при проведенні трансакцій об’єктів нерухомості і держава. Поряд з цим, значне коло громадян, не маючи достатніх юридичних знань та досвіду і потребуючи відповідних послуг, мимоволі довіряються різним комерційним структурам і приватним особам, професійний статус яких не визначений.

Вважаємо за доцільне прийняти Закон України „Про підприємницьку діяльність на ринку нерухомості” („Про рієлторську діяльність”). Відсутність такого Закону є стримуючим фактором, що негативно впливає на розвиток цивілізованого ринку нерухомості. Необхідність в розробці та прийнятті даного нормативного акту безсумнівна. В цьому Законі необхідно прописати основні поняття, що пов’язані з рієлторською діяльністю, види рієлторської діяльності, учасників операцій на ринку нерухомості, а також розкрити питання навчання та сертифікації (атестації) рієлторів.