Дослідження українського ринку сільськогосподарської та харчової продукції, Детальна інформація

Подальший розвиток державної системи сертифікації Держстандарт пов’язує з переходом до модульного принципу сертифікації, і в першу чергу після створення необхідної законодавчої бази стосовно відповідальності виробника і постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції широкого використання декларації постачальника про відповідність вимогам нормативних документів. Для цього підготовлений проект нормативного акту щодо впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням вимог директиви ЄС 93/465 щодо введення додаткових схем сертифікації, зокрема сертифікації на етапі розробки продукції та сертифікації на етапі виробництва.

Таким чином, реалізація державної політики у сфері технічного регулювання, в тому числі удосконалення національної системи стандартизації, метрології та сертифікації, можлива лише у тісному зв’язку і взаємодії з іншими розділами державної економічної науково-технічної та промислової політики з урахуванням стану народного господарства, поблем структурної перебудови національної економіки та технологічної модернізації на шляху переходу до ринкової економіки.

Можливість експорту української продукції

Необхідні умови для експорту

Експорт продукції українського виробника регулюється Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Для здійснення зовнішньоторговельної операції суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен здійснити акредитацію у митних службах.

Для контролю за дотриманням порядку зовнішньоторговельних операцій з боку митних органів введене обов’язкове декларування товарів та майна, що пересікають митний кордон України. Воно носить обов’язковий характер і здійснюється шляхом заповнення відправником або отримувачем вантажу вантажевої митної декларації (ВМД), яка відбиває відомості, що є підставою для нарахування на товар мита, а також статистичного обліку зовнішньоекономічних зв’язків країни.

Для митного оформлення сільськогосподарської та харчової продукції на експорт необхідні: декларація (ВМД), рахунок-фактура, страхові документи, сертифікати якості, відповідності, походження; якщо необхідно – ветеринарні та санітарні (фітосанітарні) свідоцтва; контракт; документи, що підтверджують внесення відповідних митних платежів; ідентифікаційний код підприємства; картка акредитації підприємства в митних органах; висновки Торгово-промислової палати щодо індикативних цін на окрему продукцію (велика рогата худоба, живі барани та вівці, шкури ВРХ та овечі). Індикативні ціни на готову продукцію не установлюються.

Ліцензуванню та квотуванню така продукція не підлягає.

Обліку (реєстрації), яка нагадує процедуру ліцензування, підлягають угоди, предметом яких є деякі групи товарів, в тому числі окремі види продукції сільського господарства).

При експортних контрактах виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції.

Можливість гарантій для закордонного споживача

З метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів Держстандарт та його територіальні органи здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами обов’язкових вимог стандартів, норм і правил, а також за станом засобів вимірювань під час виробництва та випуску, зберігання, транспортування, використання, експлуатації та утилізації продукції.

Об’єктами державного нагляду є:

продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва, рослинництва, продукти харчування, в т. ч. продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і правилам;

продукція імпортна – на відповідність чинним в Україні нормативним документам;

продукція експортна – на відповідність нормативним документам або окремим вимогам, обумовленим у договорі;

атестовані виробництва – на відповідність установленим вимогам щодо сертифікації продукції.

На сьогодні юридичної відповідальності імпортера за безпеку продукції, що ввозиться в обіг на територію України, не існує – на відміну від більшості розвинутих країн світу. Зокрема, в національне законодавство країн ЄС імплементовано вимоги директиви ЄС 374/85 “Про відповідальність постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції”. Для встановлення рівних умов конкуренції між вітчизняним виробником і імпортером, створення високоефективного механізму нагляду і контролю на споживчому ринку України, надання можливості постачальнику застосовувати декларацію про відповідність його продукції до вимог нормативних документів Держстандартом розроблено Закони України “Про відповідність постачальника за випуск та реалізацію неякісної та небезпечної продукції” та “Про порядок утилізації та вивезення небезпечної продукції”.

Між Україною та ЄС укладена угода щодо вирішення споживчих проблем і гармонізації законодавства з питань захисту споживачів відповідно до законодавства ЄС.

Враховуючи міжнародні норми та резолюції XV Всесвітнього конгресу споживачів (Чілі, 1997 р.). Україна має намір запровадити законодавчі важелі впливу, а також державні та громадські програми. Суттєві зміни вносяться в Закон України “Про захист прав споживачів”. Але цей закон поширює свою дію тільки для захисту прав споживачів, що перебувають на території України.

Гарантіями ж для суб’єктів підприємницької діяльності, що імпортують в свою країну українські товари, можуть виступати лише умови угоди, яку вони укладають з українською стороною. В цій угоді закордонний партнер може оговорювати вимоги до сертифікатів, передбачити що повинно бути обстежено, на що при сертифікації звернути особливу увагу або які додаткові вимоги треба виконати. Державних гарантій по захисту закордонного споживача поки що не існує.

Вивчення попиту українського споживача на сільськогосподарську та харчову продукцію

Продукції якого походження надає перевагу український споживач

Протягом трьох останніх років тенденції попиту українських споживачів на продукцію суттєво змінилися. Якщо у 1997 р. мали підвищений попит харчові продукти іноземного походження (65% споживачів), то зараз, наприклад, частка вітчизняної харчової промисловості на внутрішньому ринку становить 95%.

На початку цього року журнал “Компаньон” провів інтерв’ювання кількох десятків українських споживачів різного рівня доходів (від низького до високого). Якщо проаналізувати відповіді респондентів, можна дійти висновку, що 97% всіх опитаних надають перевагу продуктам харчування українського походження і лише 3% купують в основному імпортну продукцію.

Але що стосується промислових та побутових товарів, то на протязі останніх трьох років ситуація майже не змінилася. Як у 1997 р. споживачі віддавали, так і зараз віддають перевагу імпортним товарам народного споживання.

На міжнародному ринку наша сільськогосподарська продукція має низьку конкурентну спроможність в силу високої собівартості та внутрішньої структури, що не відповідає міжнародним вимогам. Велка собівартість харчової продукції також надає перешкоди щодо її виведення на світовий ринок.

Огляд дослідження українського ринку сільськогосподарської та харчової продукції

На жаль, зміни у даних, що наводяться тепер в балансах підприємств, з одного боку, спростили процедуру надання інформації для державних органів контролю за діяльністю підприємств, а з другого – позбавили органи статистики надавати можливість проведення досліджень щодо розвитку ринку.

Тепер дослідження з приводу національного ринку, наприклад, сільськогосподарської та харчової продукції, проводяться в основному товаровиробниками або галузевими установами суто для вирішення внутрішніх проблем.