Фашизм, Детальна інформація

Реформа землеволодіння та припинення спекуляцій землею.

Безжалісне карне покарання за злочин та введення смертної кари за спекуляцію.

Звичайне римське право повинно бути змінено на "німецьке право".

Повна реорганізація національної системи освіти.

Держава повинна підтримувати материнство та заохочувати розвиток молоді.

Заміна найманої професійної армії на національну армію; введення загальної воїнської повинності.

Засобами масової інформації можуть володіти тільки німці.

Воля віросповідання, за виключенням релігій, небезпечних для німецької раси; партія на зв'язує себе яким-небудь виключним віровченням, але веде боротьбу з єврейським матеріалізмом.

Сильна центральна влада, яка здатна ефективно здійснювати законодавство.

У 1921 році складаються організаційні основи фашистської партії, що заснована на так названому фюрер-принципі, необмеженій владі вождя (фюрера). Головною метою створення партії стає поширення фашистської ідеології, підготовка спеціального терористичного апарату для придушення демократичних, антифашистських сил і, в кінцевому рахунку, для захоплення влади. У 1923 році слідом за загальним страйком німецького пролетаріату фашисті застосовують пряму спробу захоплення влади ("пивний путч"). "Пивний путч" відбувся 8-9 листопада 1923 року в Мюнхені. Хоча він і провалився, але певних політичних результатів він все ж таки досяг. Мало кому відомий гітлерівський рух став відомий не тільки Німеччині, але і усьому світові. Крім цього Гітлер засвоїв важливий урок, щоб отримати серйозну перемогу, необхідно залучити на свою сторону широкі прошарки населення та заручитися підтримкою як можна більшої кількості фінансових і промислових магнатів. Тільки таким чином можна було забезпечити собі дорогу до політичного олімпу законними методами. Вже у 1928 році ця тактика дає свої перші плоди, фашисті отримують 12 місць у рейхстазі.

Світова економічна криза, яка почалась у 1929 році, здобула особливу гостроту у Німеччині. Криза вразила всі сфери економічного життя країни. Промислове виробництво скоротилось майже у двічі. Кількість безробітних сягнула 7,5 млн. чоловік. Різко погіршився стан не тільки робітничого класу, але і середніх міських прошарків. Криза промисловості перепліталась з кризою аграрною. Криза загострила класову боротьбу в країні. У січні 1931 року відбувся страйк гірняків Рура, в якому приймали участь майже 350 тис. робітників. У авангарді робітників йшла Комуністична партія Німеччини (КПН). У 1930 році вона опублікувала "Програму національного та соціального визволення німецького народу". Хоча більша частина ще йшла за соціал-демократами, авторитет КПН зростав. В умовах економічної кризи і зростаючої класової боротьби пануючі класи Німеччини схилялись до думки, що буржуазно-демократичні методи керування країною стають неможливими. Ставка була зроблена фашистську партію, яка мала офіційну назву НСРПН. Активізувалась діяльність штурмових загонів гітлерівської партії (СА), які разом з охоронними загонами (СС) являли собою апарат насильства. Повсюди виникали осередки фашистської молодіжної організації "Гітлерюгенд". На виборах в рейхстаг влітку 1932 року гітлерівці отримали 13,8 млн. голосів виборців. Загроза захоплення влади гітлерівцями ставала все більш реальною.

Єдиною партією, яка рішуче і послідовно вела боротьбу проти фашизму, була КПН. В обстановці кризи і різкого загострення класової боротьби у Веймарській республіці крупніші німецькі монополії та значна частина генералітету остаточно перейшли на сторону Гітлера. Щоб прискорити передачу влади фашистам, президент Гінденбург 30 січня 1933 року назначив Гітлера рейхсканцлером (главою уряду), що означало встановлення в Німеччині відкритої терористичної диктатури найбільш реакційних, шовіністичних і агресивних елементів фінансового капіталу. "Он приходит к власти как глава коалиционного правительства, так как его партия даже с немногочисленными союзниками не имела большинства в рейхстаге. Это обстоятельство не имело, однако, значения, поскольку кабинет Гитлера был "президентским кабинетом", а Гитлер - "президентским канцлером". Вместе с тем результаты выборов 1932г. придали определенный ореол легитимности его канцлерству. За Гитлера голосовали самые разные социальные слои и группы населения. Широкая социальная база Гитлера создавалась за счет тех, у кого после поражения Германии была выбита почва из-под ног, той самой сбитой с толку агрессивной толпы, чувствующей себя обманутой, потерявшей вместе с имуществом жизненную перспективу, испытывающей страх перед завтрашним днем. Социальную, политическую и психологическую неустроенность этих людей он сумел использовать, показывая им путь к спасению себя и униженного отечества, обещая различным кругам и группам населения все, что они хотели: монархистам - восстановление монархии, рабочим - работу и хлеб, промышленникам - военные заказы, рейхсверу - новое возвышение в связи с грандиозными военными планами и пр. Националистические лозунги фашистов привлекали немцев больше, чем призывы к "разуму и терпению" социал-демократов или к "пролетарской солидарности" и построению "советской Германии" коммунистов". Склад нового кабінету міністрів, сформований Гітлером після 30 січня 1933 року: Гітлер - канцлер, фон Папен - віце-канцлер, Фрік (НСДАП) - міністр внутрішніх справ, Герінг (НСДАП) - міністр без портфелю, пізніше міністр ВПС, Хугенберг (Німецька націоналістична партія) - міністр економіки, генерал фон Бломберг (безпартійний) - міністр оборони, Зельдте (Німецька націоналістична партія) - міністр праці, фон Нейрат (безпартійний) - міністр іноземних справ, граф Шверін фон Крозіг (безпартійний) - міністр фінансів, Гюртнер (Німецька націоналістична партія) - міністр юстиції, фон Ельтц-Рюєнах (безпартійний) - міністр зв'язку.

"Приход к власти фашистов не был обычной сменой кабинета. Он ознаменовал начало планомерного разрушения всех институтов буржуазно-демократического парламентского государства, всех демократических завоеваний немецкого народа, создание "нового порядка" - террористического антинародного режима". Щоб виправдати терор і не допустити успіху КПН на виборах до рейхстагу, призначених 5 березня, гітлерівські керівники пішли на провокацію. За їх наказом 27 лютого група фашистів проникла в будинок рейхстагу та підпалила його. У підпалі рейхстагу уряд звинуватив КПН, яка нібито готувала комуністичне повстання. Під цим хибним приводом пізніше були відмінені всі пункти Веймарської конституції, що гарантували свободу особистості, слова, друку, зборів та союзів. На початку березня 1933 року гітлерівці арештували Тельмана. КПН була об'явлена поза законом. В березні був прийнятий закон про надання уряду надзвичайних повноважень. Гітлерівці розігнали нефашистські профспілки та інші масові організації трудящих. В червні була заборонена СДПН. З часом всі буржуазні партії обвили про саморозпуск, а потім були видані закони, за якими в країні могла існувати одна Націонал-соціалістська партія, об'явлена урядовою організацією. Після смерті Гінденбурга у 1934 році Гітлер об’єднав пости президента і рейхсканцлера, зосередивши в своїх руках всю повноту влади. Масовий терор супроводжувався гоніннями проти прогресивної інтелігенції. Її кращі представники емігрували з країни, той хто не встиг це зробити, опинився в катівнях Гестапо. Країни захлеснули хвилі кривавих єврейських розгромів. Звірство та варварство злочину фашистської диктатури жахали весь світ.

Механізм фашистської диктатури, державний устрій та політичний

режим.

"С первых дней прихода к власти Гитлер начал осуществлять свою программу, в соответствии с которой Германия должна добиться нового величия. Ее осуществление предполагалось провести в два этапа. На первом - ставилась задача сплотить немцев в некую "народную общность", на втором - превратить ее в "общность боевую". Для сплочения немцев в единую общность необходимо было очистить арийскую расу от "чужой крови", преодолеть классовые, конфессиональные, идеологические противоречия, что достигалось путем устранения политических партий, кроме НСРПГ, чуждой идеологии, общественных организаций, кроме нацистских, верных "фюреру и рейху", а также путем "унификации государственного аппарата" и пр. Проделав эту "внутреннюю работу", Германия, по плану Гитлера, могла приступить к работе "внешней", важнейшей задачей которой являлось завоевание жизненного пространства, вытеснение живущих там народов, главным образом народов Восточной Европы, путем беспощадной, кровопролитной войны". Уряд та НСРПН до 1935 року займалась вирішенням задач першого етапу. З того часу почалась тотальна підготовка до війни, а потім і сама війна. Почались зміни в законодавстві та в механізмі фашистської диктатури. 24 березня 1933 року вступив у дію "Закон про захист народу та рейха", що надавав Гітлеру надзвичайні повноваження і конституційні основи для режиму диктатури, по суті анулювавши Веймарську конституцію. Уряд отримав законодавчі права, у тому числі по питанням бюджету. Допускалось, що норми законів, що прийняті урядом, можуть прямо відхилятись від норм Веймарскої конституції. У статті 4 закону підкреслено, що договори рейху з іноземними державами та їх виконання не потребують затвердження рейхстагом, уряд є уповноваженим видавати необхідні постанови для виконання цих договорів. Формально закон був прийнятий як тимчасовий до 1 квітня 1937 року, фактично він став постійно діючим основним законом фашистської держави.

Функції партійних і державних органів були тісно зв'язані. Управлінський апарат фашистської Німеччини був багаточисельним, громіздким, він перебудовувався за волею Гітлера, котрий поєднував функції президента, рейхсканцлера, фюрера фашистської партії та верховного головнокомандуючого. Так, поряд з існуванням імперського уряду в фашистській Німеччині були створені Рада міністрів по питанням оборони імперії (урядовий орган, який займався питаннями переозброєння та підготовки да війни), Таємний кабінет (заснований Гітлером 4 лютого 1938 року особливий кабінет міністрів, на котрий покладались питання зовнішньої політики, в його склад входили командуючі трьома родами військ та начальник штабу верховного головнокомандування вермахта), колегія трьох уповноважених (входили начальник партійної канцелярії, начальник імперської канцелярії та начальник штаба верховного командування збройних сил, в завдання входило проведення тотальної мобілізації та вирішення великого кола економічних та військових питань). Всі ці установи, що підпорядковувались безпосередньо Гітлеру, мали законодавчі повноваження. "Германия была разделена на 32 партийные области во главе с партийными гауляйтерами, но сохранилось и старое административное деление на земли и провинции, администрация которых продолжала существовать и играть большую роль в проведении в жизнь нацистских планов".

Важливою ланкою механізму фашистської диктатури стали органи, що здійснювали широкомасштабну обробку німецького народу. Впроваджуючи політику держави та партії, нацисти уніфікували не тільки партії, але і пресу. Органи друку, крім нацистських, чи ліквідовувались, чи включались в систему фашистської пропаганди, якою керував міністр народної освіти та пропаганди Геббельс. Міністр пропаганди підкорив своїй владі всі сфери ідеологічного впливу на свідомість мас - пресу, радіомовлення, літературу, музику, кінематографію, театр, образотворче мистецтво, комерційну діяльність, туризм. Особливе увагу приділяли обробці в дусі мілітаризму, шовінізму та расизму молоді, контроль над умонастроєм котрої здійснювався фашистськими молодіжними організаціями - Юнгфольк (молодша вікова група організації "Гітлерюгенд", складалась з хлопчиків від 10 до 14 років), "Гітлерюгенд" (молодіжна нацистська організація воєнізованого типу, створена декретом від 1 грудня 1936 року, складалась з хлопчиків з 14 до 18 років) та іншими. Після 1937 року участь в гітлерівських молодіжних організаціях стала обов'язковою. Ці організації включались в розгалужену систему різноманітних нацистських організацій, що охоплювали всі сторони життєдіяльності держави.

Юридична система Третього рейха повністю відповідала особистим уявам фюрера про юстицію. Став канцлером Німеччини, він прагнув не допустити контролю чи обмежень своєї влади з боку закону. Прийшовши до влади, Гітлер приступив до перегляду німецької юридичної системи. Його мало цікавили розділи цивільного права, він дозволив залишити їх фактично без змін. Однак велику увагу він приділив карному праву, як базовому моменту для збереження власної диктатури. За ініціативою Гітлера була видана ціла серія драконівських законів, направлених проти всіх, хто опирався, чинив опір чи намагався організовувати змови проти його держави, і в першу чергу Закон про надзвичайні повноваження, який зробив владу фюрера безмежною. Судові процеси проходили постійно протягом всіх років існування Третього рейха. Одною з головних турбот Гітлера було звільнити німецьку юридичну систему від євреїв. Практикуючі адвокати, правознавці, судді єврейського походження були звільнені. Конституційна система Німеччини була змінена в умовах "Третього рейха" структурою, заснованою на особистих уявах Гітлера про юридичну систему. Була відмінена виборність та незалежність суддів, усунутий інститут присяжних. Всі судді призначались нацистським міністром юстиції. Їх патріотичним боргом об'являлось прийняття судових рішень, виходячи з принципів нацистського світогляду. Роль прокурорів у судових процесах була підсилена, в той же час коли роль суддів та адвокатів послаблена.

Каральні органи, як головна опора фашистської диктатури.

"Нацисты создали мощный террористический аппарат, который начал складываться еще до прихода их к власти. В 1920 г. возникли первые вооруженные отряды - "служба порядка" фашистов, которой отводилась роль охраны фашистских сборищ. Использовались, однако, эти отряды чаще всего для создания беспорядков на митингах левых сил, для нападения на рабочих ораторов и пр.". Терористичний апарат, який складався з каральних органів, таких як Абвер, СС, СА, СД, РСХА, гестапо, був головною опорою фашистської диктатури.

Абвер - орган військової розвідки та контррозвідки нацистської Німеччини. Створений у 1919 році урядом буржуазної Веймарської республіки, коли генерал фон Шлейхер зібрав усі секретні служби під ведення міністерства оборони. Оскільки умови Версальського договору 1919 року не припускали створення у Німеччині розвідувальних органів, на Абвер формально покладались функції воєнної контррозвідки у збройних силах. З 1933 року Абвер знаходився у постійному конфлікті з нацистськими спецслужбами СД і гестапо. З січня 1935 по 1944 роки на чолі Абвера стояв досвідчений розвідник адмірал Канаріс, котрий активно сприяв перетворенню Абвера в найважливіший інструмент гітлерівської політики. У 1938 році Абвер був реорганізований в Управління розвідки та контррозвідки Верховного головнокомандуючого збройними силами Німеччини (ОКВ). Абвер повинен був забезпечити секретність військових приготувань Німеччини. Центральний апарат Абвера складався з 5-ти головних відділів, безпосередньо підпорядкованих начальнику Абвера. 1-й відділ займався організацією розвідки за кордоном, добував інформацію про воєнно-економічний потенціал ймовірного супротивника. 2-й відділ керував організацією диверсійної діяльності за кордоном та в тилу військ супротивника. Головні задачі 2-ого відділу: підрив морального духу армії та населення країн-супротивників, знищення або захоплення особливо важливих воєнних та промислових об'єктів, здійснення терористичних операцій, дезінформація політичного та військового керівництва супротивника. 3-й відділ Абвера очолював військову контррозвідку та вів політичний розшук у збройних силах і військовій промисловості Німеччини. В його склад входили підвідділи, які займалися контррозвідкою в сухопутних військах, ВМС, ВПС, охороною секретів і боротьбою з саботажем у військовій промисловості, дезінформацією іноземних розвідок, контррозвідкою за кордоном (проникнення в розвідувальні служби інших держав, виявлення їх планів і діяльності у відношенні до нацистської Німеччини). 4-й відділ, що взаємодіяв з міністерством іноземних справ, збирав розвідувальну інформацію шляхом вивчення іноземної преси, радіопередач і літератури, обробки даних, що поступали від німецьких військових аташе за кордоном, фактично керував їх розвідувальною діяльністю. 5-й, Центральний, відділ Абвера займався адміністративними питаннями, вів центральний архів і картотеку агентів Абвера. Абвер мав розгалужений периферійний апарат як у самій Німеччині, так і за кордоном. Основними його ланками у Німеччині були спеціальні відділи, що створювались при штабах військових округів і військово-морських баз. Вони спеціалізувались на розвідувальній та контр розвідувальній діяльності. За кордоном розгалужену систему периферійних органів Абвера складали резидентури в країнах-супротивниках. Головне призначення цього органу - ведення підривної діяльності проти держав, які нацисти вважали ворожими. До початку та в перший період 2-ої світової війни Абвер, не дивлячись на гостру конкуренцію інших розвідувальних служб (насамперед СД - служби безпеки нацистської партії), був центральним органом ведення розвідувальної діяльності за кордоном. Він зіграв велику роль у підготовці та забезпеченні успіху гітлерівської агресії проти держав Європи. 14 лютого 1944 року в зв'язку з невдачами Абвера в діяльності проти СРСР і в результаті боротьби з іншими органами розвідки, а також зі зниженням довіри нацистської верхівки до Канаріса вийшов декрет про розформування Абвера. За цим декретом Абвер поділився на частини, що відходили до різних відомств, - в основному в склад Головного управління імперської безпеки (РСХА).

Війська СС - озброєні формування нацистської партії. Історія військ СС починається з 1933 року, коли Гітлер перейменував свою штабну охорону у "Полк особистої гвардії Адольф Гітлер", створивши з неї озброєне формування, незалежне від регулярної армії та поліції. На початку 1936 року есесівські частини були розділені на дві групи: "Частини підсилення СС", в які входив полк особистої охорони Гітлера, та загони "Мертва голова". З 1 жовтня 1936 в рамках головного управління СС був створений інспекторат "Частин підсилення СС". Перед ним стояла задача перетворити слабко навчені збройні формування СС (що налічував в той час біля 8,5 тис. чоловік) в добре підготованих та споряджених новітньою зброєю війська. Чисельний склад охоронних батальйонів у 1936 році збільшився до 35 тис. чоловік; з березня 1936 року вони отримали назву "Мертва голова". В секретному наказі Гітлера від 17 серпня 1938 року уточнювалось, що вони не входять ні в вермахт, ні в поліцію (хоча і знаходились під загальним командуванням рейхсфюрера СС Гіммлера), що вони є постійним озброєним формуванням СС, створеним для "виконання спеціальних завдань поліцейського характеру". Зразу після опублікування цього наказу Гіммлер передивився організацію військ СС: він моторизував їх і створив нові частини протитанкової оборони, кулеметні та розвідувальні батальйони. В перших числах вересня 1939 року почалась конверсія есесівських спецпідрозділів у війська. На початку 1940 року вони складали біля 100 тис. чоловік. Війська СС приймали участь в військових діях Німеччини. Всюди поява цих військ супроводжувалась жорстокими акціями.

Головне управління імперської безпеки (РСХА) - було створене 27 вересня 1939 року. Було одним з 12 головних управлінь СС. З вересня 1939 по травень 1942 років РСХА очолював групенфюрер СС Гейдріх, а після його смерті - Кальтенбруннер. Головною задачею РСХА в умовах розпочатої війни та перспектив розширення панування Третього рейха була координація дій ЗІПО (поліції безпеки) та СД. На першому етапі свого існування РСХА складалось з декількох управлінь, що займались різними проблемами:

1 - адміністративні та юридичні питання;

2 - систематичний політичний аналіз змісту публікацій з ціллю ведення психологічної війни;

3 - контроль за особливо важливими сферами внутрішнього життя суспільства і партії. В свою чергу поділялось на чотири відділи: культури, населення, суспільного життя та економіки;

4 - державна таємна поліція гестапо. В його завдання входило виявлення ворогів Третього рейха та боротьба з ними;

5 - кримінальна поліція рейха (КРІПО), її завданням була боротьба зі злочинністю. Складалась з чотирьох відділів: кримінальна поліція і превентивні міри; репресивна кримінальна поліція, злочини та правопорушення; дізнання і розшук; Інститут криміналістики ЗІПО (гестапо і КРІПО);

6 - служба зовнішньої розвідки СД.