Міжнародні позики та кредити, Детальна інформація

Досить вагому підтримку в розбудові економіки отримали і європейські країни, що стали на шлях постсоціалістичного розвитку. У 1992 фінансовому році СБ здійснював фінансування трьох проектів у Румунії загальною вартістю в 650 млн.доларів, 390,0 млн.доларів отримала Польща, 250 млн.- Болгарія, 246 млн.- Чехословаччина, 200 млн.- Угорщина. Кредит на суму в 41,1 млн.доларів надано МАР Албанії.

Предметом особливої уваги СБ стають питання фінансової допомоги країнам, що входили до колишнього СРСР і стали 1992р. членами банку. Для їх обслуговування в квітні 1992р. утворено 4 регіональні відділення банку.

Представництво світового банку діє з 1993р. і в Україні.

Кредитна діяльність МВФ

Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ обмежений визначеними умовами. Відповідно до початкового Статуту вони складалися в такому: по-перше, сума валюти, отриманої країною-членом за дванадцять місяців, що передували його новому звертанню у Фонд, включаючи суму, що проситься, не повинна була перевищувати 25% величини квоти країни; по-друге, загальна сума валюти даної країни в активах МВФ не могла перевищувати 200% величини її квоти (включаючи 75% квоти, внесених у Фонд по підписці). У переглянутому в 1978р. Уставі перше обмеження було усунуто. Це дозволяє країнам-членам використовувати їх можливості одержання валюти в МВФ протягом більш короткого строку, ніж п'ять років, що потрібні були для цього колись. Що стосується другої умови, то у виняткових обставинах і її дія може припинятися.

Після закінчення встановленого періоду часу країна-член зобов'язана зробити обернену операцію - викупити національну валюту у Фонду, повернувши йому кошти в СДР або іноземних валютах. Якщо національна валюта країни-боржникав, що знаходиться в МВФ купується іншою державою-членом, то тим самим погашається її заборгованість Фонду.

Одержувана країною-членом у МВФ перша порція іноземної валюти в розмірі до 25% квоти (до Ямайської угоди колишня золота частка) із 1978р. називається резервною долею. Вона визначається яке перевищення величини квоти країни-члена над сумою Фонду запасу, що знаходиться в розпорядженні, національної валюти даної країни.

Кошти в іноземній валюті, що можуть бути придбані країною-членом понад резервну частку (100% величини квоти), діляться на чотири кредитні частки (транші) по 25% квоти. Гранична сума кредиту, що країна може придбати в МВФ у результаті повного використання резервної і кредитних долей, складає 125% розміру її квоти.

Спеціальні фонди

З метою розширення своїх кредитних можливостей МВФ практикує створення спеціальних фондів (англ. facility - устрій, механізм, фонд). Вони розрізняють по цілям, умовам, обмеженнях і вартості кредиту.

1. Фонд компенсаційного і непередбаченого кредитування призначений для кредитування країн-членів МВФ, у яких дефіцит платіжного балансу обумовлений зовнішніми, що не залежать від них, чинниками.

Цей фонд включає три компоненти:

1) із 1963р. кредитування (у даний час до 30% квоти) країн, особливо експортерів сировини, валютні надходження яких скорочуються в результаті падіння світових цін на сировину;

2) із 1981р. кредитування (до 15% квоти) країн-імпортерів зерна, що відчувають труднощі в зв'язку з ростом світових цін на зерно: із грудня 1990р. по червень 1992р. кредитування країн-імпортерів нафти, нафтопродуктів і природного газу:

3) із 1988р. компенсаційне фінансування непередбачених втрат для допомоги країнам, що відчувають вплив непередбачених зовнішніх чинників (до 30% квоти).

Крім того, країна має можливість звернутися до МВФ із проханням про виділення коштів у рахунок особливої кредитної частки (до 20% квоти), що може бути використана на вибір на додаток до будь-якого з перерахованих видів кредитування.

У червні 1969р. створений Фонд кредитування буферних (резервних) запасів для надання допомоги країнам, що беруть участь у створенні подібних запасів сировинних товарів відповідно до міжнародних угод, якщо це погіршує їхній платіжний баланс. Ліміт - 30% квоти.

3. З 1989р. функціонує Фонд фінансової підтримки операцій по скороченню й обслуговуванню зовнішнього боргу. При наданні резервних або розширених кредитів країнам-боржникам частина суми цих кредитів (до 25%) може бути зарезервована з метою скорочення основного боргу.

Ліміт кредитів складає з листопада 1992р. 30% квоти країни.

Фактично величини додаткового кредиту визначаються Фондом у результаті розгляду кожного конкретного випадку, з урахуванням «ступеня радикальності» програми макроекономічної стабілізації і структурної перебудови відповідної країни.

4. У квітні 1993р. МВФ створив Фонд підтримки структурних перетворень. Цей фонд орієнтований на країни, що здійснюють перехід до ринкової економіки шляхом радикальних економічних і політичних реформ.

Країни-члени можуть отримувати кошти в рамках «проміжного», або «перехідного», кредитування до 50% їхньої квоти. Кредити даються двома рівними частками по 50% кожна з інтервалом у півроку. Практично цей фонд утворений головним чином для країн колишнього СРСР, що переживають величезні труднощі в умовах переходу до ринкової економіки і не спроможних поки виконувати звичайні жорсткі вимоги МВФ.

Одержання країнами членами МВФ коштів із спеціальних фондів - це доповнення до їхніх кредитних часток. Використання країною ресурсів спеціальних фондів може збільшувати запас, що знаходиться в розпорядженні МВФ, її національної валюти понад кумулятивні межі, встановлені для одержання кредитних долей.

Крім функціонуючих нині чотирьох спеціальних фондів МВФ періодично створює тимчасові кредитні фонди з метою рішення гострих проблем міжнародних валютних відносин. До тимчасових спеціальних фондів відносяться:

1) Нафтовий фонд в обсязі 6,9 млрд. СДР, або 8 млрд. долл. (1974-1976р.). надавав кредити країнам-членам МВФ для покриття додаткових витрат, викликаних збільшенням вартості імпорту нафти і нафтопродуктів. Країни, що розвиваються, кількісно переважали серед одержувачів кредитів, але їхня частка була невелика (1/3) у порівнянні з розвиненими державами. Умови надання кредитів із нафтового фонду були жорсткі: порівняно високі процентні ставки (не менше 7,2% річних); обов'язкове виконання рекомендацій МВФ при проведенні національної енергетичної і валютної політики. Внаслідок цього доступ країн, що розвиваються, до ресурсів нафтового фонду був обмежений: за рахунок його кредитів вони покрили лише 1/3 додаткових витрат на імпорт нафти, що подорожчала;

2) Довірчий фонд - в обсязі 4 млрд. СДР, або 4,9 млрд. долл. (1976-- -1981 рр.); створений в основному за рахунок прибтку від продажу на аукціонах частини золотого запасу МВФ. Одержувачами кредитів із цього фонду були найменш розвинені країни. Умови даних кредитів були порівняно пільгові: країни-позичальники не вносили в МВФ еквівалент одержуваних коштів у національній валюті, процентна ставка невисока 0,5%, строк кредиту 10 років. Ці умови найбільшою мірою відповідали вимогам країн, що розвиваються. 55 країн одержали з довірчого фонду 3 млрд. СДР. Інша частина була передана державам, що розвиваються, пропорційно їхнім квотам;

3) Фонд додаткового кредитування або фонд Віттєвеєна - по імені директора-розпорядника МВФ; час дії 1979-1984р. Мета цього фонду - надавати за рахунок позикових коштів додаткові кредити країнам, що відчувають особливо різкі і затяжні кризи платіжних балансів і вичерпавшим ліміт звичайних кредитів МВФ. Ресурси фонду Віттєвеєна (7,8 млрд. СДР, понад 10 млрд. долл.) сформовані за рахунок кредитів 13 країн-членів МВФ, а також Швейцарського національного банку. Кредити з цього фонду одержали 26 країн;

\x00B2

a

у яких масштаби нерівноваги платіжних балансів непомірно великі в порівнянні з розмірами їхніх квот. Цей фонд використовувався в тих випадках, коли країна потребувала кошти у більших розмірах, ніж вона могла одержати в МВФ у рамках чотирьох кредитних долей і системи розширеного кредитування, і на більш тривалий строк для здійснення коригувальних економічних заходів при більшому періоді погашення кредиту. Джерелом ресурсів фонду були власні кошту МВФ, притягнуті у формі підписки і запозичення в інших країн. У зв'язку зі збільшенням квот країн-членів МВФ зазначений фонд припинив свою діяльність у листопаді 1992р.;