Психологічні типи особистості, Детальна інформація

На підставі викладеного матеріалу можна зробити наступні висновки:

Структура особистості, по Фрейдові, має три складові: “Воно“, “Я“ , “Поверх-Я“. “Воно“ - це власне несвідоме, що включає глибинні потяга, мотиви і потреби. “Я“ - свідомість, а “Поверх-Я“ представлене як на свідомому, так і на підсвідомому рівнях. “Воно“ діє відповідно до так називаного принципу задоволення. “Я“ орієнтується на принцип реальності, а “Поверх-Я“ керується ідеальними представленнями - прийнятими в суспільстві нормами моралі і цінностями.

“Воно“ є продуктом успадкованого людиною від тварин біологічного досвіду. “Я“ - це, як правило, самосвідомість людини, сприйняття й оцінка їм самим власної особистості і поводження. “Поверх-Я“ - це підсумок впливу суспільства на свідомість і підсвідомість людини, прийняття їм норм і цінностей суспільної моралі. Основні джерела формування “Поверх-Я“ особистості - це батьки, учителі, вихователі, інші люди з який дана людина вступила в тривале спілкування й особисті контакти протягом життя.

В основі всіх побудов аналітичної психології лежить твердження, що цілісна психіка не може бути показана за допомогою одного лише елемента, оскільки в психіці, крім раціонального свідомого початку присутні ще й ірраціональний несвідомий аспект. Підтвердженням тому є численні процеси і переживання в психологічному досвіді інших людей, не відповідному нашому інтелектуальному чеканню. Як правило, наша раціональна свідомість негайно ж спростовує ці процеси і переживання.

Відповідно кінцевою метою психологічної концепції Юнга виявляється збагнення життя в її зовнішньому і внутрішньому прояві в психіці людини як особливої цілісної реальності.

Лейтмотивом аналітико-психологічного підходу можна вважати постулат про те, що психічний розлад характеризується роз'єднаністю особистості, тоді як психологічне здоров'я є прояв особистісної єдності.

Головна мета, що переслідував Е.Берн, полягає в тім, щоб вивчити людини, аналізувати характер свого спілкування, навчити використовувати слова, думки, інтонації, вираження стосовно до цілям комунікації, допомогти людині в його умінні аналізувати свої слова і вчинки, постійно осмислюючи їхню щиру суть і їхнє сприйняття співрозмовником.

ТА, засновником якого був Е.Берн, являє собою систему групової психотерапії, де взаємодія індивідів аналізується з погляду трьох основних станів “Я“.

Е.Берн думав, що кожна людина має свій життєвий сценарій, модель якого намічається в ранні дитячі роки. У відповідності зі своїм життєвим сценарієм люди грають у різні ігри, якими заповнена в основному вся життя людства.

Достоїнство концепції Е.Берна полягає також і в тім, що вона ставить своєю метою формування щирої, чесної, доброзичливої особистості.

По Берну, структура особистості також трехкомпонентна як і у Фрейда. Терміном “Я“ (“Его”) він позначає особистість. Кожне “Я“ може виявлятися в кожен момент часу в одному з трьох станів, що Е.Берн назвала: “Дитина”, “Дорослий”, “Батько”. “Дитина” - це джерело спонтанних, архаїчних, неконтрольованих імпульсів. “Батько” - педант, “голова”, що знає, як треба поводитися і схильний до повчань. “Дорослий” - свого роду рахункова машина, що зважує баланс “хочу” і “треба”. У кожній людині ці “троє” живуть одночасно, хоча і виявляються в кожен момент поодинці.

Зв'язок із фрейдівською тріадою (“Я”, “Воно” і “Поверх-Я”) незаперечна. Головне розходження полягає в тім, що “Дитина” у людській душі не зводився в Берна до несвідомих потягів. Це не споконвічна, біологічна по своїй природі сила (як “Воно“ у Фрейда). Дитина є результат безлічі взаємодій, починаючи з раннього віку, тому він сам вже у визначеному змісті є соціальним продуктом.

Змінювалася в Е.Берна (па порівнянню з фрейдівською) і трактування інших компонентів структури “Я“. Однак наступність зберігалася, тому ідеї Е.Берна можна безпомилково віднести до психоаналітичного, фрейдівської традиції в психології.