Предмет психології, її завдання і структура, Детальна інформація

• психічні процеси;

• психічні стани;

•  психічні властивості чи особливості особистості.

До психічних процесів зазвичай відносять пізнавальні процеси:

•  відчуття і сприйняття як відображення безпосередньо діючих на органи відчуття предметів, подразників;

• пам'ять як відновлювальне відображення дійсності;

• уяву і мислення як узагальнене й перероблене у свідомості людини відображення властивостей дійсності, які недоступні безпосередньому пізнанню;

• вольові процеси (спонукання потреб, виникнення мотивів чи спонукань діяти певним чином; винесення рішення і його виконання);

•  емоційні процеси (виникнення почуттів, їх динаміка залежно від задоволення потреб і т. д. ); До психічних станів відносять:

• прояви почуттів (настрої, афекти);

•  прояви уваги (зосередженість, розсіяність);

• прояви волі (впевненість, невпевненість);

• прояви мислення (сумніви і т. д. ).

До психічних властивостей, або властивостей особистості, відносять: якості розуму, мислення, стійкі особливості вольової сфери, що закріпилися в характері, темпераменті, здібностях; закорінені та щойно виниклі спонукання діяти певним чином, властивості почуттів (запальність, сентиментальність, соромливість) тощо.

Розділення всіх проявів психіки на вказані категорії досить умовне.

Поняття «психічний процес» підкреслює процесуальність, динаміку факту, що його встановлює психологія.

Поняття «психічний стан» характеризує статичний момент, відносну постійність психічного факту.

Поняття «психічна особливість», або «психічна властивість», ви ражає тривкість психологічного факту, його закріпленість і повторюваність у структурі особистості.

А втім, той самий психічний факт-афект, себто бурхливий і короткочасний емоційний спалах, з повним правом може бути схарактеризований як психічний процес (динаміка розвитку почуттів, стадії, що послідовно заступають одна одну), як психічний стан (позаяк є характеристикою психічної діяльності за певний період часу) і як прояв психічних особливостей людини (оскільки тут проявляються такі риси особистості, як збуджуваність, гнівливість, нестриманість).

Принципи побудови психологічних досліджень

1. Принцип об'єктивності вивчення психічних явищ вимагає, щоб будь-які психічні явища розглядалися в єдності з тими зовнішніми причинами і внутрішніми умовами, в яких вони виникають і проявляються.

Побудова психологічних досліджень відповідно до принципу об'єктивності означає практичну реалізацію одного з основних принципів психології - принципу детермінізму, тобто причинної обумовленості психічних явищ.

Принцип об'єктивності вимагає вивчати людину в процесі її діяльності в типових і нетипових умовах. Використані в дослідженні методи, а також позиція самого дослідника не повинні впливати на одержані результати. Доказом дотримання принципу об'єктивності є одержання однакових результатів не тільки за повторного дослідження, а й за використання різних методів різними дослідниками.

2. Вивчення психічних явищ вимагає, щоб виявлялись не тільки ті психічні якості людини, що вже склалися, а й ті нові особливості психіки, які щойно зароджуються.

3. Аналітико-синтетичне вивчення особистості. Аналітичне вивчення дозволяє пізнати елементи психіки в різних умовах життя і діяльності особистості, а синтетичне дає можливість виявляти взаємозв'язки усіх окремих проявів і знаходити те стійке (тривке), що характеризує людину в цілому.

Методи організації досліджень

Найчастіше використовують лонгітюдний і порівняльний методи.

Лонгітюдний (від лат. тривалість) метод характеризується тим, що протягом тривалого часу послідовно вивчаються ті самі досліджувані. При цьому можуть застосовуватися найрізноманітніші методи збору фактичного матеріалу, але вони скеровані на той самий об'єкт дослідження.

Деякі дослідження особливостей особистості тривали десятиліттями.

За порівняльного методу паралельно та одночасно вивчаються різні об'єкти дослідження, хоча при цьому визначаються єдиний предмет і загальне завдання дослідження. Це можуть бути дослідження особливостей психіки школярів різного віку (порівняльно-онтогенетичне дослідження), психіки здорових і психічно хворих досліджуваних (порівняльно-патологічне дослідження), вивчення досліджуваних, які знаходяться в різних соціальних чи педагогічних умовах (порівняльно-соціальне, порівняльно-педагогічне дослідження).